Ухвала суду № 24667339, 14.06.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2314/12 14.06.2012 < Дата розгляду справи > 14.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1490/1608/12 Суддя першої інстанції Костюченко Г.С.

Категорія 56 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Шаманської Н.О., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Рогова С.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2012 р. за позовом ОСОБА_4 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС) про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

23 травня 2011 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ленінського ВДВС про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності.

Зазначав, що є власником рухомого майна, а саме: пральної машина автомат LG, телевізора ,,PANASONIK", мікрохвильової печі ,,DEWOO", комп'ютера з монітором і колонками та музичного центру, яке було описане та арештоване актом старшого державного виконавця Ленінського ВДВС від 18 квітня 2011 р. на підставі виконавчого листа, виданого 28 вересня 2010 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ ,,Банк ,,Фінанси та кредит" 18431 грн. 55 коп. кредитної заборгованості та 152 грн. 50 коп. судових витрат.

Посилаючись на те, що вказане майно було арештоване державним виконавцем помилково, позивач просив суд визнати за ним право власності на зазначене майно та виключити його з акту опису та арешту.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2012 р. позов задоволено частково. За позивачем визнано право власності на: телевізор ,,PANASONIK" ТХ -29FX50T серійний № KV 6550102, вартістю 2000 грн., комп'ютер ,,AMD ATLON" з монітором ,,Самсунг" LCD 206BW LS20MEWSFV та колонками, вартістю 6632 грн. із виключенням цього майна з акту опису та арешту. В задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, оскаржив рішення лише в частині відмови в задоволенні вимог про звільнення з під арешту пральної машина, мікрохвильової печі та музичного центру (далі - Спірне майно), а тому просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення таких позовних вимог, посилаючись при цьому на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Ленінського ВДВС від 6 жовтня 2010 р. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 28 вересня 2010 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ ,,Банк ,,Фінанси та кредит" указаної суми боргу.

Для примусового виконання цього виконавчого листа 18 квітня 2011 р. за місцем проживання боржниці державним виконавцем Ленінського ВДВС було проведено опис та арешт майна, в тому числі, пральної машина, мікрохвильової печі та музичного центру, які позивач вважає своїми. Однак в акті опису боржниця не робила застережень щодо належності Спірного майна іншій особі.

Місцевим судом правильно встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини щодо належності майна, на яке накладено арешт, іншим особам, а не боржнику за виконавчим провадженням.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 11 Закону України ,,Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. (з наступними змінами) (далі - Закон) встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

Згідно зі ст. 60 указаного Закону, особа, яка вважає , що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Водночас, ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А ч. 1 ст. 11 цього ж Кодексу визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач стверджував, що Спірне майно належить йому особисто, так як було придбане за його власні кошти. Однак, надані ним суду копії товарних чеків на це майно не містять інформації щодо особи яка його придбала.

Відсутні також талони гарантійного ремонту Спірного майна, необхідні для з'ясування його належності, оскільки в них указується його власник.

Інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо належності йому Спірного майна позивач суду не надав.

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд ухвалив обгрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, заявлених ним щодо Спірного майна.

Доводи апеляційної скарги указані висновки місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Рішення місцевого суду в іншій частині не оскаржувалось, відтак, відповідно до ст. 303 ЦПК України, в апеляційному порядку не перевірялось.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 квітня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

< Текст >