Ухвала суду № 24663709, 05.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12442/11

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А. , суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2011 року управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області звернулось в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якому просить стягнути заборгованість по сплаті страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року включно в сумі 1288 грн. 80 коп.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суд від 14 листопада 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа 12.12.2002 року Красилівською районною державною адміністрацією Хмельницької області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 5) та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Красилівському районі як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.

Станом на 04.02.2011 року заборгованість відповідача із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року становить 1288 грн. 80 коп., що підтверджується повідомленням - розрахунком (а.с. 3).

04 лютого 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області прийнята вимога про сплату боргу № Ф-306, яка отримана відповідачем 08.02.2011 року (а.с.4).

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663.

Суд першої інстанції дослідив норми вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Згідно зі статтями 14, 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи є страхувальниками.

Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та у повному обсязі страхові внески.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 5.1.3, 5.1.4 Інструкції № 21-1, страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до пункту 2 Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №2461-VI від 08.07.2010 р., підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі і ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до підпункту 8 пункту 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Вимога позивача № Ф-306 від 04.02.2011 року про сплату боргу є чинною і у судовому порядку відповідачем у встановлені законом строки не оскаржувалась.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду спору в суді заборгованість фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не погашена, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність фактично обґрунтованих та законних підстав для стягнення боргу зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду у заявленому розмірі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факту заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення коштів.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів протиправності дій позивача при прийнятті вимоги та при зверненні до суду за захистом своїх прав, а відтак не довів обґрунтованість та законність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Беручи до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 1288 грн. 80 коп. відповідач у встановлені законом строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору судом першої інстанції не надано, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх таким, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Гонтарук В. М.

Драчук Т. О.