Ухвала суду № 24663680, 07.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/652/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Меблева Компанія "ТОН-АРТ" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до приватного підприємства "Меблева Компанія "ТОН-АРТ" про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства "Меблева Компанія "ТОН-АРТ" про стягнення податкового боргу в сумі 7950,60 грн.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що згідно з даними обліку державної податкової інспекції у м. Хмельницькому за відповідачем, рахується податковий борг в сумі 7950,60 грн.

Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства № 59734 від 11.05.2011р., № 9007010283 від 10.05.2011р., № 9003040027 від 10.05.2011р., № 9007015069 від 10.06.2011р., № 9006057880 від 08.08.2011р.; податкових повідомлень-рішень № 0023501501 від 19.03.2010р., № 0027861501 від 12.10.2010р., що не оскаржувались у встановленому законодавством порядку; декларацій з податку на додану вартість №9003929132 від 17.06.2011 р., №9007207881 від 22.08.2011 р. та №9007933625 від 20.09.2011 р.; уточнюючого розрахунку №9009630986 від 28.10.2011р.; податкових повідомлень-рішень № 0005551600 від 13.07.2011р., № 0005831600 від 29.07.2011р., № 00071516000 від 06.10.2011р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання п. п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачу були вручені податкові вимоги № 1/1221 від 21.12.2009р. та № 2/60 від 21.01.2010р.

Відповідачем також було винесено рішення про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 13 від 22.02.2010р. відповідно до п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

П.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7950,60 грн. податкового боргу за рахунок належних йому коштів на рахунках у банках, обслуговуючих зазначеного платника податків, та готівки є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується також з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення податкового боргу відповідача за недостатності коштів - за рахунок його майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено, що звернення органу державної податкової служби до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі можливо лише після вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Меблева Компанія "ТОН-АРТ" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.