Ухвала суду № 24656788, 24.05.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1907/227/2012Головуючий у 1-й інстанції Кучер І.Б. Провадження № 22-ц/1990/625/12 Доповідач - Щавурська .Б.Категорія - 21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевської Н. Є., Гурзеля І. В.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду від 04 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Зборівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору дарування частково недійсним та встановлення порядку користування житловим будинком, усунення перешкод в користуванні будинком-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Зборівського районного суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Зборівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору дарування 1/5 частини будинку в АДРЕСА_1, укладеного між ним та ОСОБА_2 і посвідченого приватним нотаріусом Зборівського РНО ОСОБА_6 24.07.2006 року за № 653 недійсним, як такого, що вчинений внаслідок помилки з його боку та внаслідок обману з боку ОСОБА_2; встановлення порядку користування житловим будинком шляхом виділення йому однієї ізольованої кімнати площею 20 кв.м., що в сукупності становить 1/5 частини будинковолодіння та зобов'язання відповідача ОСОБА_2 у майбутньому не чинити перешкод у користуванні даним будинковолодінням.

Рішенням Зборівського районного суду від 04 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю і недоведеністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги повністю.

Апелянт зазначає, що в ході судового розгляду допущено ряд порушень, а саме безпідставно відмовлено у задоволенні його заяви про залучення як третьої особи органу опіки та піклування Зборівської РДА, хоча в спірному будинку на час укладання договору дарування і по сьогоднішній день прописана неповнолітня дитина. Одночасно вказує, що судом не прийнято до уваги, що при укладенні договору дарування апелянт не знав про наслідки підписання такого договору, а також, що він підписав договір дарування під впливом обману ОСОБА_2, який полягав у тому, що після укладення договору донька не виконала домовленості доглядати їх з дружиною до смерті, доброзичливо відноситись до усіх членів сім'ї.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу свого чоловіка ОСОБА_1, просить її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленими про день і час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч.2 ст.305 Цивільно-процесуального кодексу України не перешкоджає апеляційному розгляду справи у їх відсутності.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення апелянта та відповідачів колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування добровільно підписаний ОСОБА_1, він розумів зміст договору, на час підписання був дієздатним, жодних доказів, які б свідчили про його помилку чи обман з боку відповідача ОСОБА_2, а також про те, що йому чиняться будь-які перешкоди в користуванні будинковолодінням не надав.

Так судом установлено, що 24.07.2006 року між ОСОБА_1 та його донькою ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 Тернопільської області.

Свою нотаріально посвідчену згоду на укладення даного договору надала дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3

На час укладення договору ОСОБА_1 був єдиним власником спірного будинку.

Рішенням Зборівського районного суду від 20.11.2011 року, яке вступило в законну силу, задоволено позови ОСОБА_5, ОСОБА_4 - визнано частково недійсними рішення Кобзарівської сільської ради Зборівського району № 35 від 25.11.2005 року про визнання права власності на ціле будинковолодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, свідоцтво про право власності, видане на на ім'я ОСОБА_1 на цілий житловий будинок в АДРЕСА_1; договір дарування цього житлового будинку від 24.07.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (реєстр № 653); визнано право власності по 1\5 частині вищевказаного будинковолодіння за ОСОБА_5 та за ОСОБА_4

У відповідності до вимог ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і вдіповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 статті 229 Цивільного кодексу України передбачає визнання судом недійсним правочину, вчиненого внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення. Зокрема, такими є помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 230 цього ж кодексу передбачено визнання судом недійсним правочину, вчиненого під впливом обману, і зокрема, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Вбачається, що саме позивач, як сторона яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, і сам факт обману.

Апелянт стверджує, що при укладенні договору дарування мали місце невідповідність між зовнішнім волевиявленням особи та її внутрішньою волею, остання не була спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, однак ним не доведено, що даний договір був вчинений під впливом обману. Будь-яких доказів навмисного цілеспрямованого введення ОСОБА_2 в оману ОСОБА_1 щодо фактів, які впливали на укладення між ними договору дарування суду не надано.

Висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 в частині укладення договору дарування будинковолодіння під впливом помилки з боку позивача чи обману з боку відповідача ОСОБА_2 повністю відповідає матеріалам справи та доказам, дослідженим у судовому засіданні. Зокрема, як пояснив у суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 і що підтвердила відповідач ОСОБА_3, йдучи до нотаріуса вони мали наміри подарувати будинок молодшій доньці ОСОБА_2 При укладенні договору нотаріус дала ознайомитись зі змістом викладеного. Договір був підписаний добровільно.

Будь-які умови, і зокрема те, що донька ОСОБА_2 доглядатиме до смерті батька, дбайливо ставитиметься до всіх членів сім'ї даним договором не передбачені.

Помилка внаслідок незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Не може відповідно до вимог закону бути підставою для визнання недійсним договору дарування ні як такого що вчинений внаслідок помилки з боку позивача, ні як такого, що вчинений внаслідок обману з боку відповідача і факт наявності неприязних відносин, які склалися між сторонами після укладення договору, а також факт відсутності на момент укладення договору дарування на руках у позивача оригіналу свідоцтва про право власності на будинок.

Не залучення судом першої інстанції до участі в справі органу опіки та піклування жодним чином не свідчить про порушення процесуальних прав позивача, оскільки проживання у спірному будинку неповнолітньої внучки ОСОБА_1 не впливає на вирішення позовних вимог останнього у даній справі. Частина 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає відповідність інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей правочинів, які вчиняються лише їх батьками чи усиновлювачами. Апелянт ОСОБА_1 не є ні батьком, ні усиновлювачем малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Враховуючи те, що відсутні правові підстави для визнання договору дарування недійсним, як такого, що вчинений внаслідок помилки чи обману, у зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 позбавлений права власності на спірний будинок, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції і в частині безпідставності його вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю -будинковолодінням в АДРЕСА_1 та встановлення порядку користування будинком шляхом виділення окремої кімнати, що відповідає розміру його частки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачає.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314 ч.1 п.1; 315 ч.1; 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільно-процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Зборівського районного суду від 04 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська