Рішення № 24656122, 05.06.2012, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 2-415/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2012 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

при секретарі Тарасовій О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Данфіс»про розірвання кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», яке змінило назву із ЗАТ «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», яке згідно Договору купівлі-продажу кредитного портфелю придбало право вимоги за оскаржуваним кредитним договором, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Данфіс», яке виступило поручителем позивача, з вимогою про розірвання кредитного договору №СМ-SМЕ200/128/2008 від 26 березня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що укладаючи кредитний договір він розраховував отримати від кредитодавця не лише перший транш кредиту, а всю суму кредиту, у відповідності до кредитного договору. Вказує, що кредитодавець безпідставно відмовив йому у наданні чергових траншів кредиту з посиланням на поточну ринкову ситуацію. На думку позивача таке безпідставне припинення кредитування є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання. Крім того, після відмови у наданні чергового траншу кредиту, між позивачем та кредитодавцем була укладена додаткова угода до кредитного договору. На час укладання додаткової угоди кредитодавець не виступав з ініціативою про зменшення розміру кредиту, чи припинення подальшого кредитування (не видачі наступних траншів). Проте, відмовляючи позивачу вдруге, у наданні чергового траншу, кредитодавець зіслався саме на умови додаткової угоди, в той час як на момент її укладання питання про зменшення кредитування, не піднімалося і сторонами додаткової угоди не обговорювалося. Натомість, кредитодавець відмовляючи позивачу у отриманні чергових траншів, у своїх листах зазначав, що надана частину кредиту обслуговується без зауважень та порушень з боку позивача. Як вказує позивач, кредитним договором передбачено цільове використання, наразі не наданих йому траншів - на споживчі цілі, тому спірні правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», на чому також наголосив Конституційний Суд України у рішенні від 10 листопада 2011 року. На час розгляду справи, кредитодавець з ініціативою про зменшення суми кредиту не виступає, але і умови кредитного договору в частині надання чергових траншів не виконав. З огляду на зазначене позивач вважає, що кредитодавець, не надавши йому чергові транші та відповідно всю суму кредиту, допустив істотне порушення умов кредитного договору, що є підставою для його розірвання в судовому порядку.

Представник позивача ОСОБА_1. у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав та просив суд про їх задоволення в повному обсязі на підставах, вказаних в позові.

Представник відповідачів Петров Г.М. в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності. У запереченнях, надісланих на адресу суду, зазначив, що вважають обґрунтування, наведені у позові, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Пунктом 2 ч.1 укладеного 26.03.2008р. кредитного договору № СМ-SМЕ200/128/2008 передбачено, що видача кредиту здійснюється траншами. Банк на виконання умов кредитного договору здійснив видачу двох траншів в сумі 370558,73 доларів США.

Згідно п.1.3.10 кредитного договору у разі кредитування траншами, для отримання в Банку кожного наступного траншу фінансування позичальник надає Банку кредитну заявку та документи, що підтверджують цільове використання попередньо наданих коштів. Та відповідно до п.1.7.1.1. кредитного договору до подачі кредитної заявки на видачу чергового траншу позичальник зобов'язаний надати звіт про цільове використання попереднього траншу з поданням підтверджуючих документів.

У зв'язку з невиконанням позивачем зазначених умов договору банк має право відмовити позичальнику в наданні чергового траншу.

Крім того, відповідно до п.1.7.3. кредитного договору у разі надання кредиту траншами, перед наданням чергового траншу, в разі зменшення ринкової вартості предмету іпотеки, що є забезпеченням по кредиту на понад 30%, банк може вимагати від позичальника оформлення додаткового забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Враховуючи значні витрати, пов'язані з проведенням додаткової оцінки заставного майна, та враховуючи фінансове становище позивача, відповідач не став вимагати від позивача проведення нової оцінки заставного майна та пішов йому на зустріч шляхом підписання додаткового договору до кредитного договору №1 від.13.02.2012р., було змінено графік платежів позивача в бік їх зменшення. Підписуючи додатковий договір, позичальник підтвердив свою неспроможність здійснювати погашення заборгованості по вже наданим кредитним траншам. У зв'язку із зазначеним продовження видачі наступних траншів позивачу не представляється можливим.

Згідно п.2.1.3. додаткового договору №1 передбачено, що незважаючи на всі інші положення цього договору, банк має право в будь-який момент строку дії цього договору, в односторонньому порядку відмовитись від свого зобов'язання за цим договором щодо надання позичальнику кредиту (траншу), без зазначення причини відмови.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Підписуючи кредитний договір, позивач неодноразово знайомився із його змістом, всі його положення, в т.ч. положення щодо можливості відмови від надання траншу позивачу були відомі, але ним все одно було підписано кредитний договір, що говорить про повне усвідомлення положень договору та про бажання щодо його підписання навіть на тих умовах, що були запропоновані банком.

Отже положеннями кредитного договору передбачено, що банк має право в будь-який момент строку дії цього договору, в односторонньому порядку відмовитись від свого зобов'язання за цим договором щодо надання позичальнику кредиту (траншу), без зазначення причини відмови.

Крім того, у своєму позові позивач також зазначає, що банк не мав права відмовити у наданні траншу, оскільки це порушує норами Закону України «Про захист прав споживачів», з чим також не погоджується відповідач, оскільки Верховний суд України своїм рішенням від 15.12.2010р., ухваленим за наслідками розгляду касаційної скарги АТ «ОТП Банк»на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24.12.2009р. та рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 30.10.2009р. за позовом ОСОБА_2 до АТ «ОТП Банк»про захист права споживача, розірвання кредитного договору та визнання недійсним договору іпотеки, встановив, що умови кредитного договору, підписаного ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ «ОТП Банк», не є несправедливим, тому відмова в наданні траншу не порушує норми Закону України «Про захист прав споживачів».

На даний час позивач продовжує не виконувати умови кредитного договору, у зв'язку з чим факторинг подав до Вільнянського районного суду Запорізької області позов до ОСОБА_2 та ТОВ «Данфіс»про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, який є предметом спору по цій справі в сумі 8450676,10 грн.

Представник третьої особи ТОВ «Данфіс»у судове засідання не з'явився, був повідомлений про час, місце та дату розгляду справи належним чином. Заслухавши думку представника позивача та зважаючи на повторну неявку представника третьої особи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника ТОВ «Данфіс».

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи сторін їх доказами, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк»був укладений кредитний договір №СМ-SМЕ200/128/2008, який складається з двох частин, що нероздільно пов'язані між собою.

Пунктом 2 частини №1 кредитного договору №СМ-SМЕ200/128/2008 передбачено, що ЗАТ «ОТП Банк»надає позивачу кредит на наступних умовах: розмір кредиту 545 461,31 доларів США; розмір та кількість траншів: 1-й транш - 229 116,03 доларів США, 2-й транш -141 442,70 доларів США, 3-й та наступні транші -у розмірі не менше ніж 10 000,00 євро, чи еквівалент в іншій валюті; цільове використання кредиту: 2-й та наступні транші - на споживчі цілі.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Момент виникнення у позивача права на отримання кредиту постановлений пунктом 1.3 розділу 1 частини №2 кредитного договору №СМ-SМЕ200/128/2008 в залежність від виконання перелічених в цьому пункті (з підпунктами) умов кредитного договору. Ці умови, необхідні для настання моменту виникнення права на отримання кредиту були виконані позивачем, наслідком чого стало надання банком позивачу першого та другого траншів кредиту, що представник відповідачів не заперечує.

10 грудня 2008 року позивач звернувся до ЗАТ «ОТП Банк», з заявкою про надання чергового траншу кредиту у розмірі 100 000 доларів США. ЗАТ «ОТП Банк»листом вих. №200-11-2/233 від 26 січня 2009 року відмовив позивачу у наданні наступного траншу, зазначивши, що задовольнити прохання позивача відповідно до умов вищевказаного кредитного договору на сьогоднішній день неможливо. При цьому, ЗАТ «ОТП Банк»послався на те, що зважаючи на поточну ринкову ситуацію, банк змушений застосувати положення п.п.1.3.13 кредитного договору, згідно з якими право позичальника на отримання кредиту виникає з моменту укладення інших договорів (правочинів) чи вчинення інших юридичних дій за вимогою банку. При цьому, як встановлено, на момент відмови у наданні чергового траншу банк не вимагав від позивача укладення інших договорів (правочинів) чи вчинення інших юридичних дій, а також умовами кредитного договору №СМ-SМЕ200/128/2008 не було передбачено право банку в односторонньому порядку відмовитися від виконання зобов'язання щодо кредитування позивача.

Вже після першого звернення позивача до ЗАТ «ОТП Банк»і з заявкою про надання чергового траншу кредиту, в наданні якого йому було відмовлено банком, між сторонами був укладений Додатковий договір №1 від 13.02.2009 року, до кредитного договору №СМ-SME200/128/2008.

В листі вих. №200-11-2/233 від 26 січня 2009 року, в якому була викладена вищезгадана відмова банку у наданні позивачу чергового траншу, банк повідомив позивача, що існує можливість подовження встановленого договором строку (до 26.03.2009 р.) вибірки чергових траншів.

Згодом, 20.03.2009 року позивач знов звернувся до банку з заявкою про надання чергового траншу кредиту у розмірі 170 000,00 доларів США.

Листом вих. №200-11-2/1050 від 01 квітня 2009 року банк знов відмовив позивачу у наданні наступного траншу, зазначивши, що зважаючи на поточну ринкову ситуацію, банк змушений застосувати положення п.п.2.1.3 вищевказаного Додаткового договору №1 від 13.02.2009 року, згідно з яким банк має право в будь-який момент строку дії цього договору, в односторонньому порядку відмовитись від свого зобов'язання за цим договором щодо надання позивачу кредиту, без зазначення причини відмови.

При цьому, зі змісту пункту 2.1.3 Додаткового договору випливає наступне: 1) «без зазначення причини відмови», не означає, що причини не повинно існувати; 2) для відмови у наданні кредиту (його частини) повинна існувати передбачена (законом або договором) причина, але банк може не зазначати таку причину під час відмови.

Вже після відмови у наданні чергового траншу кредиту, банк листом №200-11-2/1061 від 02.04.2009 року повідомив ОСОБА_2, що кредит обслуговується без зауважень, заборгованість є строковою.

Тобто, з боку позивача було відсутнє порушення умов кредитного договору №СМ-SМЕ200/128/2008 від 26 березня 2008 року.

За таких обставин відмова ЗАТ «ОТП Банк»у видачі позивачу чергового траншу кредиту є безпідставною та є істотним порушенням умов кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, для позичальника за кредитним договором метою, перш за все, є отримання грошових коштів у розмірі, встановленому договором (істотна умова договору). Позивач укладаючи Кредитний договір мав на меті отримати грошові кошти (кредит) в розмірі визначеному Кредитним договором. Відмова банка у видачі позивачу чергового траншу кредиту, тобто фактично припинення кредитування, є істотним порушенням Кредитного договору (порушенням істотних умов договору) та призвело до неможливості досягнення позивачем мети цього договору -отримання кредиту у розмірі та на умовах Кредитного договору.

Виходячи з наведеного, відмова банка у наданні чергового траншу кредиту, а фактично припинення кредитування, є істотним порушенням кредитного договору та підставою для розірвання цього Кредитного договору за правилами ч.2 ст.651 ЦК України.

За викладених обставин суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову та наявності підстав для його задоволення.

Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, суд на підставі ч.3 ст. 88 ЦПК стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 110, 212-215, 294 ЦПК України; ст.525, ст.526, ч.2 ст.651, ч.1 ст.1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів»та рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 по справі №1-26/2011, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Данфіс»про розірвання кредитного договору -задовольнити.

Розірвати кредитний договір №СМ-SМЕ200/128/2008 від 26 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»(код за ЄДРПОУ 21685166), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»на користь держави судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.Ю.Мануйлова

заяву задоволено повністю

Розірвати кредитний договір №СМ-SМЕ200/128/2008 від 26 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (код за ЄДРПОУ 21685166), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Суддя:Н. Ю. Мануйлова

05.06.2012