Рішення № 24628498, 24.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.12 р. Справа № 5006/12/38/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора м. Харцизька в інтересах держави в особі Комунальної установи «Центральна міська лікарня», м. Харцизьк

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Харцизьк

про стягнення 235106,51грн.

від Прокурора: Сергійчук О.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором м. Харцизька в інтересах держави в особі Комунальної установи «Центральна міська лікарня», м. Харцизьк до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Харцизьк про стягнення заборгованості в сумі 199193,51грн., інфляційних витрат в сумі 843,25грн., 3% річних в сумі 1842,39грн., пені в сумі 7389,44грн. та штрафу в сумі 25837,80грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №253 від 24.05.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та експлуатаційних витрат на утримання будівлі, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 199193,63грн., що стало підставою для нарахування інфляційних витрат в сумі 843,25грн., 3% річних в сумі 1842,39грн., пені в сумі 7389,44грн. та штрафу в сумі 25837,80грн. Невиконання відповідачем зобов'язань з договору оренди завдає шкоди інтересам місцевого бюджету та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об'єктів, що знаходяться в комунальній власності.

Комунальна установа «Центральна міська лікарня» м. Харцизьк в письмових поясненнях від 11.04.2012р. позовні вимоги прокурора підтримує повністю та стверджує, що відповідач, в супереч умов укладеного договору оренди, у період з серпня 2011р. по січень 2012р. не здійснює оплату орендних платежів, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 199193,63грн. Також позивач наполягає на стягненні інфляційних витрат в сумі 843,25грн., 3% річних в сумі 1842,39грн., штрафу в сумі 25837,80грн. та пені в сумі 7343,05грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.05.2012р. проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що, по-перше, прокурор неправомірно звернувся в інтересах комунальної установи «Центральна міська лікарня», по-друге, позивачем неправомірно в суму заборгованості були включені витрати на утримання будинку, по-третє, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів направлення рахунків про сплату послуг з оренди на його адресу і також відповідач не погоджується із нарахованою пенею.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Рішенням виконавчого комітету Харцизької міської ради №895 від 17.11.2010р. доручено Управлінню комунальної власності Харцизької міської ради організувати проведення конкурсу на право оренди нежитлової будівлі, площею 2068,65кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Комунальної установи «Центральна міська лікарня» м. Харцизьк.

Згідно протоколу засідання конкурсної комісії по визначенню переможця на право оренди нежитлової будівлі, загальною площею 2068,65грн., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КУ «Центральна міська лікарня» №30 від 11.05.2011р. визнано переможцем та надано дозвіл на укладання договору оренди нежитлової будівлі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

За результатами конкурсу між Комунальною установою «Центральна міська лікарня» м. Харцизьк (Орендодавець) та Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 24 травня 2011р. було укладено договір №253 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення, площею 2068,65кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов п.2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методи розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Харцизької міської ради від 26.01.2007р. №5/12-525 і становить за перший місяць оренди - травень 2011р. - 25000грн. без ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п.3.2. договору).

За приписами п.3.4. орендна плата та експлуатаційні витрати на утримання будівлі перераховується на поточний рахунок Орендодавцю щомісяця не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості на користь Орендодавця за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. (п.3.6. договору).

За приписами п.3.8. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до поточного рахунку Орендодавця.

Відповідно до пунктів 5.3.-5.4 договору Орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі перерахувати орендну плату за нежитлове приміщення та компенсувати Орендодавцю його витрати на сплату земельного податку за земельну ділянку, що розміщена під орендованим приміщенням та своєчасно й в повному обсязі сплачувати експлуатаційні витрати на утримання будівлі.

Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами при наявності рішення виконавчого комітету міської ради або протоколу конкурсної комісії та діє до 24.04.2014р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

До укладеного договору оренди 26.05.2011р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі в оренду основних засобів, відповідно до якого Комунальна установа «Центральна міська лікарня» м. Харцизьк передала, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2068,65грн. Акт приймання-передачі підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

У період з серпня 2011р. по січень 2012р. позивачем були виставлені до оплати рахунки за надані послуги оренди та утримання будинку, а саме рахунок №563 від 10.08.2011р. на суму 38205,28грн., №638 від 12.09.2011р. на суму 39045,16грн., №710 від 12.10.2011р. на суму 37657,32грн., №814 від 09.11.2011р. на суму 35055,94грн., №932 від 12.12.2011р. на суму 34758,05грн., №15 від 20.01.2012р. на суму 32699,46грн.

28 грудня 2011р. між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду до договору оренди, якою сторони достроково розірвали договір оренди №253 від 24.05.2011р. з 29.12.2011р. Додаткова угода підписана обома сторонами ат скріплена печатками. Цього ж дня було складено та підписано акт прийому-передачі орендованого приміщення.

У зв'язку із невиконанням умов договору, а саме несплатою орендних платежів позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №26/01 від 23.01.2012р. з вимогою сплатити суму боргу за період з серпня 2011р. по січень 2012р. в сумі 199193,63грн. Як доказ надіслання претензії позивачем надано копію квитанції №0414 від 24.01.2012р. Супровідним листом №83 від 20.01.2012р. позивачем також були надіслані дублікати рахунків за період з серпня 2011р. по січень 2012р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 199193,63грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.4 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 20 числа місяця наступного за звітним.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №253 від 24.05.2011р. належним чином не виконав, орендну плату та витрати по утриманню будинку сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у період з серпня 2011р. по січень 2012р. в сумі 199193,63грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 199193,63грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1842,39грн. та інфляційних витрат в сумі 843,25грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що він є арифметично невірним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 1842,39грн. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, як здійснено позивачем у наданому розрахунку, а в середньому на місяць і коли строк виконання зобов'язання настає після 15 числа місяця (в даному випадку до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, п.3.4. договору), то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції. Відтак за розрахунком суду сума інфляційних витрат складає 633,73грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу підлягають задоволенню частково в сумі 633,73грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню повністю в сумі 1842,39грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7389,44грн. та штраф в сумі 25837,80грн. на підставі умов пунктів 3.5-3.6 договору.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та за розрахунком складає 7378,94грн. Щодо штрафу в сумі 25837,80грн. суд також вважає наданий позивачем розрахунок невірним, оскільки при його здійснені позивачем були підсумовані всі суми за послуги оренди у тому числі за послуги оренди за грудень 2011р. Однак за цим платежем строк оплати визначено до 20.01.2012р. (п.3.4. договору), тому три місяці, зі спливом яких настає відповідальність у вигляді штрафу (п.3.6. договору), спливають 20.04.2012р. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із позовом 27.03.2012р., тобто при зверненні до суду із позовом відповідальність у вигляді штрафу за останнім платежем ще не настала, відтак за розрахунком суду стягненню підлягає штраф в сумі 20417,98грн.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.1, 11, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-33, 34, 36, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора м. Харцизька в інтересах держави в особі Комунальної установи «Центральна міська лікарня», м. Харцизьк до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Харцизьк про стягнення заборгованості в сумі 199193,51грн., інфляційних витрат в сумі 843,25грн., 3% річних в сумі 1842,39грн., пені в сумі 7389,44грн. та штрафу в сумі 25837,80грн., задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (86700, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Комунальної установи «Центральна міська лікарня» (86700, м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 164, р/р 35428001002595 в ГУ державної казначейської служби в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 01991323) заборгованість в сумі 199193,51грн., інфляційні витрати в сумі 633,73грн., 3% річних в сумі 1842,39грн., пеню в сумі 7378,94грн. та штраф в сумі 20418,98грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (86700, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Комунальної установи «Центральна міська лікарня» (86700, м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, 164, р/р 35428001002595 в ГУ державної казначейської служби в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 01991323) витрати по сплаті судового збору в сумі 4589,35грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.05.2012р.

Суддя Тоцький С.В.