Ухвала суду № 24628336, 14.06.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/3116/12 Справа № 438/95/12 Головуючий у 1 й інстанції - Слоквенко Г.П. Доповідач - Лисична Н.М. Категорія 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Лисичної Н.М.

суддів Калиновського А.Б., Каратаєвої Л.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2012 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Солонянської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай),-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2012 р. в задоволені позову ОСОБА_2 до Солонянської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду на тій підставі, що судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, а ухвалу залишити без змін.

Згідно ст.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року "Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" - право на земельну частку пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акту про право колективної власності на землю.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 1990 по 1995 рік працювала у колгоспі ім."Свердлова" і була членом колгоспу, що підтверджується трудовою книжкою(а.с. 18-19), а після його реорганізації в КСП "Весна" у квітні 1995 року стала його членом згідно п.3.4. Статуту сільськогосподарського підприємства "Весна"(а.с.26-29). КСП "Весна" було ліквідовано за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.1999 року, державна реєстрація підприємства скасована (а.с.14). Також, в ході судового розгляду справи встановлено, що 24.01.1996 року було видано Державний акт на право колективної власності на землю КСП "Весна" Солонянського району Дніпропетровської області Сл ПДП №000052 реєстраційний №24. (а.с.12). Згідно Додатку №1 до державного Акту (а.с.9-11) позивачка значиться в списку громадян-членів КСП, що додається до державного акту про право колективної власності на землю під № 33.

Враховуючи зазначене суд правильно зазначив те, що позивачка мала право на земельну частку пай в межах КСП "Весна" у відповідності до Указу Президента України від 08.08.1995 року "Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Разом з тим, відповідно до ч.І ст.80 ЦК України 1963 року, ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст.71 ЦК України 1963 року, ст.257 ЦК України 2003 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачка у встановлений законом строк не подала до суду позов, а звернулася до суду лише у січні 2012 року, тобто пройшло більше трьох років з моменту, коли виникли підстави для отримання земельної частки (паю). Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивачка суду не надала, а судом таких не встановлено. Клопотань про поновлення строків позивачка не заявляла. Посилання позивачки, що вона дізналася про порушення свого права на земельну частку (пай) тільки в червні 2011 року, коли звернулася до колишнього секретаря профкому КСП "Весна", правильно не враховано судом в якості належного доказу пропуску строку, оскільки це не підтверджено і не доведено нею ніякими належними доказами.

Враховуючи зазначене суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 через пропуск строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач (а.с.34).

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Ухвалене по справі рішення суду є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді