Рішення № 24627965, 12.06.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2012Справа №5002-7/1726-2012

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42-А, м. Сімферополь, 95001) в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства "Кримгаз" (вул. Будівельників, 3, м. Євпаторія, 97420)

до державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" (вул. Фрунзе, 28, м.Євпаторія, 97412)

про стягнення 20142,39 грн.

представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №590 від 20.12.11, предст.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 28.09.11, предст.;

Суть справи: 25 травня 2012 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" звернулося в особі структурного підрозділу - Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства "Кримгаз" до господарського суду АР Крим з позовом до державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" про стягнення 39116,95 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 509, 525-527, 530, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого за договором №308/н/1 від 23 грудня 2011 року природного газу у 2012 році, через що у державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства "Кримгаз" виникла заборгованість у розмірі 37949,10 грн., несплата якої і послугувала підставою для звернення останнього з вимогами до суду про стягнення боргу з урахуванням пені у розмірі 518,91 грн., 3% річних у розмірі 162,19 грн., інфляційних втрат у розмірі 189,75 грн. та понесених судових витрат.

У судове засідання суду першої інстанції, призначене на 12 червня 2012 року, з'явились представники сторін. Так, представник позивача надав у судовому засіданні клопотання у якому, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просив суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідачем 08 червня 2012 року було оплачено 18974,56 грн. заборгованості. Таким чином, позивач наполягав на вимогах про стягнення з відповідача 18974,54 грн. основної заборгованості, 815,91 грн. пені, 162,19 грн. 3% річних від простроченої суми, 189,75 грн. інфляційних втрат та понесених судових витрат. Представник відповідача, у свою чергу, підтвердив часткову оплату боргу саме у розмірі 18974,56 грн. і визнав позов в частині стягнення несплаченої заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

23 грудня 2011 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі начальника Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства "Кримгаз" (за договором постачальник) та державне підприємство "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" (за договором споживач) уклали договір за №308/н/1 про поставку природного газу (а.с. 10-13), пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується в 2012 році поставити, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити в строки та в порядку, визначені цим договором, природний газ в обсязі 260 тис. куб. м.

Відповідно до пункту 5.2 договору про місячний обсяг поставленого газу в строк до 2-го числа місяця, наступного за звітним, складається акт приймання-передачі газу, підписаний представником постачальника та представником споживача, скріплений їх печатками, який є підставою для остаточних розрахунків сторін.

Згідно з пунктом 6.5 договору споживач в строк до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, здійснює попередню оплату обсягів газу в розмірі 100% вартості обсягу газу, вказаного в заявці, наданій згідно пункту 1.3 цього договору.

Якщо сума здійсненої споживачем попередньої оплати менше, ніж вартість вказаного в акті газу, постачальник виставляє споживачу відповідний рахунок. Остаточний розрахунок за спожитий газ споживач здійснює протягом 5 банківських днів після отримання рахунку (пункт 6.10 договору, а.с. 12, зв. бік).

В пункті 6.12 договору сторони передбачили, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за звітним. Вказана звірка оформлюється актом звірки.

Пунктом 11.1 вказаного вище договору сторонами встановлений строк дії договору, який набирає чинності з 01 січня 2012 року та діє в частині постачання газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного їх здійснення.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору позивачем у лютому 2012 року був поставлений відповідачеві природний газ в обсязі 9,535 тис. куб. м. на загальну суму 37949,11 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами без зауважень та заперечень та скріпленим печатками підприємств (а. с. 14).

Втім, як стверджує позивач, відповідачем оплата за поставлений газ своєчасно та в повному обсязі здійснена не була, через що заборгованість останнього перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства "Кримгаз" складає 37949,10 грн. Вказаний розмір заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 09 квітня 2012 року, підписаним сторонами без зауважень і заперечень та скріпленим печатками підприємств (а.с. 15).

З врахуванням викладених обставин, суд встановив, що сторони у справі перебували в договірних відносинах з поставки природного газу, отже, на їх правовідносини поширюються положення глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що після подачі публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства "Кримгаз" позову до суду та порушення провадження у справі відповідачем була сплачена сума заборгованості у розмірі 18974,56 грн. в добровільному порядку, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку, з врахуванням чого, судом прийнята заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Втім, відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 18974,54 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №308/н/1 від 23 грудня 2011 року в частини повної та своєчасної оплати вартості поставленого газу, через що позовні вимоги про стягнення 18974,54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення умов п. 6.10 цього договору споживач погашає постачальнику заборгованість відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за несвоєчасний остаточний розрахунок.

Приймаючи до уваги те, що відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 815,91 грн. розрахована правомірно.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат у розмірі 189,75 грн. та 3% річних у сумі 162,19 грн. обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на відповідача згідно з положеннями стаття 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.06.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 12.06.2012 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Феміда" (вул. Фрунзе, 28, м. Євпаторія, 97412, код 32679507) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в особі Євпаторійського управління по експлуатації газового господарства "Кримгаз" (вул. Будівельників, 3, м. Євпаторія, 97420, 26085488) 18974,54 грн. основної заборгованості, пеню у розмірі 815,91 грн., 3% річних у сумі 162,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 189, 75 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.