Ухвала суду № 24623189, 08.06.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/88/2012 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В.О. Провадження № 22-ц/0390/944/2012 Категорія:27 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів -Русинчука М.М., Матвійчук Л.В.,

при секретарі - Семенюк О.А.,

з участю: представника позивача -Гея В.Г.,

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»на рішення Ковельського міськрайонного суду від 09 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 09 квітня 2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТзОВ) «Кей-Колект»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Кей-Колект»заборгованість за кредитним договором № 11077816000 від 15.11.2006 року в розмірі 73 101,94 швейцарських франків, що еквівалентно 634 524,83 грн., стягнуто з відповідачів на користь позивача в рівних частках судові витрати в сумі 2823 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТзОВ «Кей-Колект», покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В суді апеляційної інстанції представник позивача Гей В.Г. апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній наведених.

Відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11077816000 в сумі 74 000 швейцарських франків на строк до 15.11.2021 року зі встановленим графіком повернення та зі сплатою процентів, комісії в порядку і на умовах, визначених договором (а.с.14-19).

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 15.03.2012 року до участі в справі як правонаступника ПАТ «УкрСиббанк»за договором факторингу від 12.12.2011 року залучено ТзОВ «Кей-Колект»(а.с.103).

П. 1.3.1. кредитного договору передбачено, що за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи від дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 7,99 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2. даного договору.

В п. 9.2. кредитного договору зазначено, що банк відповідно до умов п. 1.3.1. договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме: а) порушення позичальником кредитної дисципліни; б) погіршення фінансового стану позичальника; в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами або кредитами.

Згідно із розділом 4 договору, ОСОБА_3 зобов'язувався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути його у визначений договором термін.

Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань 15.11.2006 року між банком та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_2, з кожним окремо, були укладені договори поруки № № 11077816000/1, 11077816000/2, відповідно до умов яких (п. п. 1.1.) поручителі, кожен окремо, зобов'язувалась нести солідарну відповідальність перед позивачем у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 кредитних зобов'язань (а.с.24.-25).

Умовами договорів поруки, зокрема п. 2.1. передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Банк з 01.07.2008 року, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором від 15.11.2006 року, підвищив процентну ставку з 7,99% до 9,99% повідомивши про це позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 листом від 09.06.2008 року та проводив відповідні нарахування за підвищеною процентною ставкою (а.с.110, 5-11). Відповідач ОСОБА_2 своїм листом до банку від 31.12.2009 року заперечив проти такого підвищення.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача ОСОБА_3 у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань за кредитним договором від 15.11.2006 року станом на 09.04.2012 року становить 73 101,94 швейцарських франків, що еквівалентно 634 524,83 грн., з яких: 517 424,79 грн. -заборгованість по тілу кредиту, 97 045,26 грн. -по процентах, 9955,87 грн. -пеня за несвоєчасне повернення заборгованості за кредитом, 10 098,91 грн. - пеня за несвоєчасне повернення заборгованості по процентам.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Ч. 1 ст. 554 ЦК України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Оскільки, банк без згоди названого поручителя змінив зобов'язання позичальника за кредитним договором в сторону їх збільшення, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності за договором поруки, суд відповідно до вимог вищенаведеної норми матеріального права дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з поручителя.

Доводи апелянта про те, що підняття відсоткової ставки на 2% річних не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки сплата процентів, які нараховані по збільшеній відсотковій ставці сплачені позичальником, і щодо їх стягнення вимоги не заявлялися, не ґрунтуються на вимогах закону, так як обсяг відповідальності поручителя визначається не пред'явленою до стягнення з нього сумою, а розміром заборгованості позичальника за кредитним договором з врахуванням здійснених ним платежів та первинних умов цього договору щодо нарахування сум такої заборгованості.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України, законодавець пов'язує припинення договору не з фактом пред'явлення до поручителя вимог більшого розміру, ніж це передбачено договором поруки, а з фактом внесення сторонами кредитного договору змін до нього в частині розміру зобов'язань позичальника без згоди на це поручителя, які призводять до збільшення обсягу відповідальності останнього. В цьому випадку не має значення, чи фактично реалізував ці зміни кредитор, вимагаючи від поручителя сплати заборгованості за зміненими умовами кредитного договору, чи ні. Для припинення договору поруки достатньо самого факту внесення таких змін до кредитного договору щодо зобов'язань позичальника (як то підвищення відсоткової ставки, введення нових чи додаткових, порівняно з первинними умовами договору, платежів тощо), які тягнуть за собою збільшення обсягу відповідальності поручителя порівняно з тими умовами, що існували до цих змін.

Отже за таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 відповідає встановленим у судовому засіданні обставинам, умовам укладеного між сторонами договору та нормам матеріального права Підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 09 квітня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: