Рішення № 24613763, 07.06.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/573/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Старова Н. А.,

при секретарі -Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики. Свої вимоги мотивує наступним. 06.01.2011 року ним було передано в якості позики ОСОБА_2 900 доларів США з обов'язком повернення суми позики 10-15 червня 2011 року, про що ним складена письмова розписка. У встановлений договором строк відповідач суму позики не повернув. Посилаючись на ст. ст. 509, 510, 526, 625 ЦК України, просить стягнути суму заборгованості за договором позики в розмірі 7189 грн. 83 коп., що еквівалентно 900 доларів США по курсу станом на 08.05.2012 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, в письмовій заяві просить справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві просить справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст.197 ЦПК України фіксація судового процесу не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06.01.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, що підтверджується розпискою ОСОБА_2, згідно якої відповідач запозичив в ОСОБА_1 900 доларів США та зобов'язався повернути суму позики у строк шість місяців (а.с.10).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Як вбачається з матеріалів справи, а саме розписки ОСОБА_2, позивач належним чином виконав умови договору, а саме передав позичальнику визначену договором суму позики.

Відповідач ОСОБА_2, укладаючи договір, погодився з його умовами, зокрема строками повернення грошових коштів, але свої зобов'язання не виконав, оскільки станом на 07.06.2012 року не повернув суму позики. За змістом ст.545 ЦК України наявність боргового документу свідчить про невиконання боржником зобов'язання. Відповідачем не заперечується та обставина, що ним не виконане зобов'язання за договором позики, укладеним з ОСОБА_1

Відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання, а також того, що ним були вжитті всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання.

Підстав, передбачених статтею 617 Цивільного кодексу України, для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання судом не встановлено.

Грошовою одиницею та єдиним законним засобом платежу на території України є гривня; зобов'язання має бути виражене та виконане у гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, у цьому випадку сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, використання її як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України (ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 524, 533 ЦК України, ст. 3. ч. 1, ст. 5 ч. 4 п. «г» Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Відповідно до п. 14 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно офіційного курсу валют Національного банку України на 11.05.2012 року курс гривні по відношенню до долара складає 799,2500 грн. за 100 доларів США., таким чином сума заборгованості становить 7193 грн. 25 коп., однак враховуючи приписи ст. 11 ЦПК України, згідно яких суд розглядає справу в межах позовних вимог стягненню з відповідача підлягає 7189 грн. 83 коп.

На підставі положень ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, ч.1 ст. 610, ч. 1 ст. 612, 625, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст.208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 7189 (сім тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 83 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп., в всього 7404 (сім тисяч чотириста чотири) 43 коп.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. А. Старова