Ухвала суду № 24613434, 29.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 р.Справа № 2-а-2958/10/2170

Категорія:8.1.5Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Милосердного М.М.,

суддів -Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі -Дубчак Ю.В.,

за участю: представника прокуратури Одеської області -Вербощука Сергія Григоровича, представників ТОВ "Агрофірма "Пріор" -Фоміна Юрія Михайловича та Чепіженко Олени Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом прокурора Голопристанського району Херсонської області діючого в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пріор" про стягнення податкового боргу, та адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пріор" до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2010 року прокурор Голопристанського району Херсонської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області (далі ДПІ у Голопристанському районі) з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Агрофірма "Пріор" заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 110317,84 грн.

У серпні 2010 року ТОВ "Агрофірма "Пріор" також звернулася до суду з позовними вимогами до ДПІ у Голопристанському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2009 року № 0001252300/0 на суму 110317,84 грн., з яких за основним платежем сплата податку на додану вартість становить 39809 грн. та 70508,84 грн. становить сплата штрафних (фінансових) санкцій.

Подані адміністративні позови об'єднані судом в одно провадження.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року відмовлено прокурору Голопристанського району Херсонської області в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Пріор" 110317,84грн. заборгованості по податку на додану вартість. Адміністративний позов ТОВ "Агрофірма "Пріор" задоволено.

Суд визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голопристанському районі від 03 грудня 2009 року № 0001252300/0 про визначення ТОВ "Агрофірма "Пріор" податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 39809 грн. за основним платежем та штрафними санкціями в сумі 70508,84 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, начальником ДПІ у Голопристанському районі подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ДПІ у Голопристанському районі, та стягнення з ТОВ "Агрофірма "Пріор" податкову заборгованість перед бюджетом на загальну суму 110317,84грн. В задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Пріор" відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Голопристанському районі не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Агрофірма "Пріор" є юридичною особою, має статут сільськогосподарського виробника, є платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у Голопристанському районі.

Фахівцями ДПІ у Голопристанському районі було проведено планову виїзду перевірку з питань дотримання ТОВ "Агрофірма "Пріор" вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червеня 2009 року.

За результатом перевірки складено акт від 01 грудня 2009 року №98/23/32267672, яким поряд з іншими встановлено порушення вимог:

- п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, п. 11.29 ст.11 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації у розмірі 39809 грн.;

- п. 4.5 ст.4, п.п.7.2.8 п.7, п.п.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР, п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст.15 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2181-ІІІ) та абз. 2 п.4 "Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 №271 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №271).

На підставі зазначеного акту прийнято оскаржене податкове повідомлення -рішення від 03 грудня 2009 року №0001252300/0:

- про сплату податку на додану вартість на суму 39809 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 19904,50 грн.;

- про застосування штрафної санкції у сумі 50604,34 грн. за використання коштів не за цільовим призначенням.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Агрофірма "Пріор", суд першої інстанції виходив з того, що нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій по ПДВ в розмірі 50604,34 грн. є безпідставним, так як чинним законодавством не передбачено застосування штрафних санкцій за заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті не до бюджету, а залишається в розпорядженні такого сільгосппідприємства, також суд виходив з того, що в ході судового розгляду, не найшло підтвердження заниження ТОВ "Агрофірма "Пріор" податку на додану вартість в сумі 39809грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з огляду на наступне.

За період що перевірявся позивачем надавалось до податкового органу три декларації з податку на додану вартість:

- декларація по податку на додану вартість, в якій визначаються податкові зобов'язання та податковий кредит по операціях з продажу молока, худоби (крім операцій з продажу молока та м'яса в живій вазі на переробні підприємства);

- повна декларація за операціями, відмінними від сільськогосподарського виробництва: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного періоду підлягає сплаті до бюджету; від'ємне - бюджетному відшкодуванню;

- скорочена декларація від реалізації продукції сільськогосподарського виробництва та продуктів її переробки (суми податку на додану вартість, нараховані, як різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, перераховуються на спеціальний акумуляційний рахунок та повністю залишаються у платника податків для цільового використання.

При перевірці даних, відображених в скороченій декларації від реалізації продукції сільськогосподарського виробництва та продуктів її переробки, податковим органом встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 50604,34 грн., які не були перераховуванні на спецрахунок по податку на додану вартість.

На думку перевіряючих згідно з п. 4 Порядку №271 - платником податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами податкового органу з огляду на наступне.

За змістом п.п. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

При цьому, згідно п. 1.2, п. 1.5 статті 1 Закону податкове зобов'язання - зобов'язання (платника податків) сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 1.25 статті 1 вищезазначеного Закону визначено, що документом, в силу якого може відбуватись примусове стягнення, є платіжна вимога, яка є розрахунковим документом, що містить вимогу стягувача, або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Виходячи з системного тлумачення зазначених правових норм оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 50604,34 грн., на думку колегії суддів, безпідставно ототожнюється ДПІ у Голопристанському районі з документом(податковою вимогою), в силу якого виникає право безспірного стягнення коштів до Державного бюджету України, оскільки застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів податку на додану вартість, чинним законодавством, на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Крім того, Порядок №271 втратив чинність з 03 квітня 2009 року, а тому, посилання податкового органу на норми зазначеного порядку та Закону № 2181-ІІІ є помилковими, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за включення до податкового кредиту загальної декларації податку на додану вартість з вартості придбаних основних фондів сількогосподарського призначення, що на думку відповідача призвело до заниження податку на додану вартість на суму 39809 грн., то колегія суддів надходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що придбання обладнання, яке не використовується у сільськогосподарській діяльності позивача, повинно відображатись в загальній декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав в грудні 2008 року за кошти, які отримані не з доходів від сільгоспдіяльності, промислове обладнання для виробництва соняшникової олії та здійснив його монтаж в маслоцеху, що знаходиться за адресою м. Гола Пристань вул. Козацька, 2. І оскільки, власного виробництва олії ТОВ "Агрофірма "Пріор" не мало, зазначене обладнання одразу після придбання та монтажу було передано в оренду ТОВ ТД "ВВЛ ТРЕЙДІНГ" за договором від 01 січня 2009 року.

Господарське призначення промислового обладнання таким чином було визначене як не сільськогосподарське, а належне для здачі в оренду і тому, згідно абз. 3 п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит по придбаному обладнанню та реконструкції, як і суми податкових зобов'язань, що нараховані на орендну плату, правомірно включено до загальної декларації.

На думку колегії суддів, ДПІ у Голопристаноському районі не обґрунтувала та не довела належними доказами, того що придбане обладнання використовується позивачем у виробництві сільськогосподарської продукції, або мета такого придбання була їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Виходячи з наведеного висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог прокурора Голопристанського району Херсонської області діючого в інтересах держави в особі ДПІ у Голопристанському районі та задоволення позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Пріор" є обґрунтованим і законним.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області -залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: