Ухвала суду № 24612729, 29.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 р.Справа № 2-а/1570/8758/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Скрипченка В.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «ТАВРІЯ ПЛЮС»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі та визнане протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 05 серпня 2011 року № 0000781540.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки правочини вчинені контрагентами позивача ТОВ «Логістік-Голд»та ТОВ «Потенціал-Голд»з ТОВ «ЦФАРДЕА»мають ознаки нікчемності.

Також апелянт посилається на те, що ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» включило до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у ціні товару у розмірі 183 333,34 грн., за договором з ТОВ «Логістік-Голд», та суму ПДВ, сплачену у ціні товару у розмірі 350 000 грн., за договором з ТОВ «Потенціал-Голд», які, у свою чергу, не включило у лютому 2011 року ці суми до податкових зобов'язань з податку на додану вартість по контрагенту ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС».

Приватне підприємство «ТАВРІЯ ПЛЮС»надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Одесі від 17 червня 2011 року №432 та повідомлення про проведення перевірки від 17 червня 2011 року №73 посадовими особами відповідача 20.06.2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Логістик-Голд»та ТОВ «Потенціал-Голд»за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складений акт №272/15-4/31929492/35 від 21 червня 2011 року, яким, на думку перевіряючих, встановлені порушення позивачем за перевірений період п.п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі цього акту перевірки, враховуючи результати розгляду скарг позивача, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000781540 від 05 серпня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 533 333,34 грн., та штрафні санкції в розмірі 01 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 04 січня 2011 року між ТОВ «Логістик-Голд»та ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»укладений договір поставки б/н на поставку товарів в асортименті та в кількості, що передбачені накладними, які є невід`ємною частиною цього договору.

28 лютого 2011 року ТОВ «Логістик-Голд»поставило ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»товари на загальну суму 1100000 грн., в т.ч. ПДВ 183333,34 грн., що підтверджено видатковими накладними №№14,17,18,19.

За фактом поставки товарів ТОВ «Логістик-Голд»виписало податкові накладні №№14,17,18,19 від 28 лютого 2011 року, які підтверджують включення податку на додану вартість до складу ціни товару.

Поставлений товар ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»оплатило в повному обсязі згідно платіжних доручень №192344, №192346, №192347 від 25.03.2011 року та №24033 від 26.04.2011 року.

Суд першої інстанції встановив, що 04 січня 2011 року між ТОВ «Потенціал-Голд»та ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»укладений договір поставки б/н на поставку товарів в асортименті та в кількості, що передбачені накладними, які є невід`ємною частиною цього договору.

28 лютого 2011 року ТОВ «Потенціал-Голд»поставило ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»товари на загальну суму 2100000 грн., в т.ч. ПДВ 350000 грн., що підтверджено видатковими накладними №№34,35,36,37.

За фактом поставки товарів ТОВ «Потенціал-Голд»виписало податкові накладні №№34,35,36,37 від 28.02.2011 року, які підтверджують включення податку на додану вартість до складу ціни товару. Поставлений товар ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»оплатило в повному обсязі згідно платіжних доручень №192345 від 25.03.2011 року, №24033 від 26.04.2011 року (по накл..№36), №24033 від 26.04.2011 року (по накл..№37) та №284020 від 26.05.2011 року.

Суд першої інстанції встановив фактичне виконання сторонами договорів поставки, що підтверджено супровідними документами на здійснення автомобільних перевезень -товарно-транспортними накладними.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»виконало всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції щодо угод з поставки товарів укладених між ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»та ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Потенціал-Голд», їх фактичне виконання (реальність, платність, використання придбаного товару в господарській діяльності та ін.), що також підтверджено матеріалами справи, в апеляційній скарзі не оскаржуються.

Апелянт посилається на те, що правочини вчинені контрагентами позивача - ТОВ «Логістік-Голд»та ТОВ «Потенціал-Голд»з ТОВ «ЦФАРДЕА»мають ознаки нікчемності.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Логістик-Голд»та ТОВ «Потенціал-Голд», як платники податку на додану вартість мали господарські відносини з контрагентом - ТОВ «ЦФАРДЕА», угоди з яким, згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України підпадають під визначення нікчемних, оскільки у ТОВ «ЦФАРДЕА»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, що в свою чергу позбавляло позивача на отримання відшкодування ПДВ, сплаченого постачальнику товарів за цими угодами.

З урахуванням вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Суд першої інстанції правильно зауважив на неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків та складання актів з такими висновками, що вже визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Також апелянт посилається на те, що ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» включило до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у ціні товару у розмірі 183 333,34 грн., за договором з ТОВ «Логістік-Голд», та суму ПДВ, сплачену у ціні товару у розмірі 350 000 грн., за договором з ТОВ «Потенціал-Голд», які, у свою чергу, не включило у лютому 2011 року ці суми до податкових зобов'язань з податку на додану вартість по контрагенту ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС».

Враховуючи положення п.п. 198,3, 198,6 ст. 198 ПК України, для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту, не передбачена умова про сплату цих сум до бюджету постачальниками товару/послуг.

Невиконання ТОВ «Логістик-Голд»та ТОВ «Потенціал-Голд» своїх зобов'язань по сплату податків, в тому числі не включення ними до податкової декларації сум податкових зобов'язань по вчиненим правочинам, не сплата сум ПДВ до державного бюджету та вчинення інших податкових порушень, не свідчить про відсутність у них цих податкових зобов'язань та не є підставою для позбавлення ПП «ТАВРЯ ПЛЮС»права на включення нарахованих та сплачених ним сум податків на додану вартість до податкового кредиту.

Порушення податкової дисципліни ТОВ «Логістик-Голд»та ТОВ «Потенціал-Голд» не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналогічні висновки містяться також й у судових рішеннях Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року у справі № 21-593во06, від 11 грудня 2007 року в справі № 21-1376во06, від 09 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року в справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року в справі № 21-47а10.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи положення п.201.10 ст. 201, п.14.1.181 ст. 14, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»виконало всі передбачені законом умови щодо включення цих сум до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 206, ст. ст. 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 30 травня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя В.О.Скрипченко

суддя Л.П.Шеметенко