Постанова № 24609097, 22.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

22 травня 2012 року 16 год. 41 хв. № 2а-5302/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ТОВ «Відео Інтернешнл-Пріоритет» до за участю ДПІ у Печерському районі міста Києва Прокуратури Печерського району м. Києва проскасування податкових повідомлень-рішень

У судовому засіданні 22 травня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

ТОВ «Відео Інтернешнл-Пріоритет»(надалі - також «Позивач») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач»), за участю Прокуратури Печерського району м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва від 2 лютого 2007 року № 0000782302/0, № 0000762302/0 та № 0000772302/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 14 червня 2007 року (в редакції ухвали Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2007 року про виправлення описки), залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2008 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 2 лютого 2007 року № 0000782302/0. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 2 лютого 2007 року № 0000762302/0. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 2 лютого 2007 року № 0000772302/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Відео Інтернешнл -Пріоритет»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2012 року № К-14182/08 задоволено частково касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва: скасовано Постанову Господарського суду міста Києва від 14 червня 2007 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2008 року; справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2012 року № К-14182/08, «… відповідно до пунктів 1.1 статті 1 спірних договорів послуги, що надаються виконавцями позивачу, надаються на території Російської Федерації, та в силу положень пунктів 3.1 статті 3 договорів не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Відповідно до підпунктів 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі -імпорту). Таким чином, визначальною умовою для віднесення платником податку до обєкту оподаткування операцій з виконання робіт (надання послуг) нерезидентами є їх отримання для використання або споживання на митній території України. Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обовязковому встановленню судом».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року прийнято справу № 2а-5302/12/2670 до провадження судді Блажівської Н.Є.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 2 лютого 2007 року № 0000782302/0, № 0000762302/0 та № 0000772302/0 є протиправними, оскільки їх винесено всупереч вимогам чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, на підставі невірних висновків податкового органу, а, отже, без достатніх правових підстав.

Як зазначив представник Позивача, маркетингові дослідження аудиторії телевізійних каналів використовуються (споживаються) безпосередньо у процесі здійснення господарської діяльності позивача з придбання та продажу резидентам та нерезидентам України рекламних послуг з розміщення реклами в ефірі телеканалів, що транслюються (ретранслюються) на території України, з метою отримання доходу. Тому витрати на проведення цих досліджень правомірно включені до складу валових витрат товариства, а відповідні суми ПДВ -до податкового кредиту.

Представник Відповідача -ДПІ у Печерському районі міста Києва, -проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов, які містяться в матеріалах справи.

Додатково представник Відповідача зазначив про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, оскільки всупереч вимогам чинного податкового законодавства позивач неправомірно відніс до валових витрат вартість маркетингових послуг щодо вивчення рейтингів телевізійних каналів «РТР-Планета»та «Первьій канал. Всемирная сеть», які не пов'язані з господарською діяльністю товариства, а також, у зв'язку з цим, неправомірно сформував суму податкового кредиту.

Прокуратура Печерського району м. Києва явку уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 22 травня 2012 року, не забезпечила, про причини неявки суду не сповістила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі -також «Закон № 2181»), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (станом на час розгляду справи закон втратив чинність частково).

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Відео Інтернешнл Пріоритет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2006 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено Акт № 32/23-05/23507256 від 23 січня 2007 року, яким встановлено порушення Позивачем:

- вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством занижено податок на прибуток в 4 квартал 2005 року на суму 277753,00 грн.;

- вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в грудні 2005 року на суму 131302,00 грн. та завищено бюджетне відшкодування в рахунок майбутніх платежів в січні 2006 року на суму 90900,00 грн.

Згідно з висновками акту перевірки, ТОВ «Відео Інтернешнл Пріоритет»неправомірно віднесло в 4 кварталі 2005 року до складу валових витрат витрати в сумі 1111010,70 грн., пов'язані з наданням маркетингових послуг щодо вивчення рейтингів телевізійних каналів «РТР-Планета»та «Первый канал. Всемирная сеть» Російської Федерації та податок на додану вартість у сумі 222202,16 грн., сплачений у складі вартості таких послуг, оскільки зазначені послуги, за висновком податкового органу, фактично не використовувались та не передбачені для використання в господарській діяльності позивача.

На підставі акту перевірки № 32/23-05/23507256 від 23 січня 2007 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0000782302/0 від 2 лютого 2007 року, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ТОВ «Відео Інтернешнл Пріоритет»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 416629,00 грн., у тому числі 277753,00 грн. за основним платежем, 138876,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0000762302/0 від 2 лютого 2007 року, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ТОВ «Відео Інтернешнл Пріоритет»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 196953,00 грн., у тому числі 131302,00 грн. за основним платежем, 65651,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0000772302/0 від 2 лютого 2007 року, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ТОВ «Відео Інтернешнл Пріоритет»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2006 року на 90900,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 45450,00 грн.

Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення від 2 лютого 2007 року № 0000782302/0, № 0000762302/0 та № 0000772302/0 такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 2 лютого 2007 року № 0000782302/0, № 0000762302/0 та № 0000772302/0, як рішень суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

? Порядок обчислення і плати податку на додану вартість (станом на період, що підлягав перевірці) визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 7.4.1 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (абзац 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог норм Закону України «Про податок на додану вартість», включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

? Порядок оподаткування прибутку підприємств визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення валових витрат врегульовано статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Види витрат, які не включаються до валових, визначено пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Так, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною та характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відтак, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього -відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Як підтверджується матеріалами справи, 12 жовтня 2005 року між Позивачем (замовник) та ТОВ «Максима -ПРО»(виконавець) (м. Москва, Росія) укладено Договір про надання маркетингових послуг № 18/05 (надалі -також «Договір № 18/05»), за умовами якого виконавець зобов'язується надати на території Росії послуги проведення маркетингових досліджень рейтингів телевізійного каналу «Первый канал. Всемирная сеть», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані ним послуги на умовах, визначених даним договором.

На підтвердження факту повного виконання сторонами умов вищевказаного Договору № 18/05 сторонами було підписано:

- Акт про надання послуг та прийому-передачі виконаних послуг б/н від 30 листопада 2005 року;

- Акт цінової експертизи Держзовнішінформу № 1/564 від 25 січня 2006 року у вигляді звіту про результати наданих послуг -маркетингового дослідження «Аудиторія глядачів Першого каналу Всесвітньої мережі: сьогодні і завтра».

1 грудня 2005 року між Позивачем та ТОВ «Рекламное агентство «Центр»(м. Москва, Росія) укладено Договір б/н, відповідно до якого Позивач доручив, а ТОВ «Рекламное агентство «Центр»зобов'язалось надати Позивачу на території Російської Федерації послуги з маркетингового дослідження рейтингів телевізійного каналу «РТР-Планета».

На підтвердження факту повного виконання сторонами умов вищевказаного Договору № 18/05 сторонами було підписано:

- Акт про надання послуг та прийому-передачі виконаних послуг б/н від 31 грудня 2005 року;

- Акт цінової експертизи Держзовнішінформу № 1/562 від 25 січня 2006 року у вигляді звіту про результати наданих послуг -маркетингового дослідження «Сучасний телеперегляд та місце РТР-Планета в ньому. Аналіз привабливості як для телеглядачів, так і для рекламодавців».

В матеріалах справи також наявні докази оплати Позивачем отриманих маркетингових послуг за вищевказаними договорами в повному обсязі.

В той же час, здійснюючи перевірку Позивача, Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем вимог чинного податкового законодавства у зв'язку з тим, що позивач протягом періоду, який перевірявся, не надавав рекламних послуг та не укладав відповідних договорів на території Російської Федерації, а тому придбані у ТОВ «Максима-ПРО» та ТОВ «Рекламное агентство «Центр»послуги, на думку відповідача, не пов'язані з господарською діяльністю позивача, і їх вартість до складу валових витрат не включається і за рахунок таких операцій Позивач не мав права формувати податковий кредит.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «… дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування» Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10. .

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»..

Повертаючи дану адміністративну справу на новий розгляд до суду першої інстанцій, Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 14 березня 2012 року звернув увагу на те, що визначальною умовою для віднесення платником податку до обєкту оподаткування операцій з виконання робіт (надання послуг) нерезидентами є їх отримання для використання або споживання на митній території України. Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню судом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, фактичні обставини даної справи, та висновки Ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2012 року, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

На підтвердження того, що послуги з проведення досліджень телеканалів «РТР-Планета»та «ПКВС»за договором від 12 жовтня 2005 року № 18/05 з ООО «Максима-ПРО»(м. Москва, Росія) та договором від 1 грудня 2005 року з ООО «Рекламне агентство «Центр»(м. Москва, Росія), були придбані Позивачем з метою використання їх для організації та здійснення власної господарської діяльності, та з метою використання результатів цих досліджень для власних виробничих потреб, представником Позивача надано суду наступні документи:

- Розпорядження по підприємству від 6 жовтня 2005 року «Про проведення маркетингових досліджень», яким вирішено провести дослідження телеканалів «РТР-Планета»та «ПКВС» в Росії за наступними напрямками: дослідження та аналіз глядацької аудиторії, в тому числі її загальний порівняльний аналіз в контексті основних (за долею та за рейтингами) телеканалів Росії, аналіз привабливості для телеглядачів і для рекламодавців. Вивчити поточний та перспективний попит та пропозиції з точки зору рекламодавців, ефективність та перспективність розміщення реклами в українському ефірі зазначених російських телеканалів, залучити до виконання завдання третіх осіб. Розпорядження видане у зв'язку з виробничою необхідністю, для розширення можливостей по наданню послуг з реклами, забезпечення належного виконання договірних зобов'язань Позивача, з метою визначення найбільш вірогідної аудиторії та перспектив розвитку рекламного ресурсу зазначених телевізійних телеканалів в Україні.

- Лист Дочірнього підприємства «ССМ»(яке у липні 2006 року стало правонаступником ДП «Медіа Вест Україна»в зв'язку з перейменуванням) «Щодо використання даних маркетингових досліджень для розробки та планування стратегії розміщення реклами в ефірі телевізійних каналів»від 17 травня 2012 року, відповідно до якого ДП «Медіа Вест Україна»у 2005-2006 р.р. купувало у Позивача рекламний час для своїх Клієнтів у ефірі російських телеканалів «РТР-Планета», «Первый канал. Всемирная Сеть», так само як і в ефірі інших телеканалів, базуючись на даних маркетингових досліджень їх аудиторії та аналізу привабливості телеканалів (як рекламоносіїв) для рекламодавців.

На підтвердження того, що ДП «Медіа Вест Україна»дійсно виступало замовником розміщення реклами у 2005-2006 роках представником Позивача надано копії договорів про розповсюдження реклами (в ефірі РТР-Планета) № 13 від 1 січня 2006 року, № 25 від 1 січня 2006 року, № 26 від 1 січня 2006 року, укладених з даним рекламним агентством, а також копії додатків, актів, ефірних довідок до них (вибірково, за січень або лютий 2006 року) та додаткових угод про зміну назв обох сторін.

Як зазначив представник Позивача, договори Позивача про розповсюдження реклами за 2005 рік відсутні за строком давності, але факт наявності договірних взаємовідносин з ДП «Медіа Вест Україна»у 2005 році підтверджується виписками банку (з відповідними копіями рахунків на оплату) за січень 2006 року, зі змісту яких вбачається факт розрахунків за рекламні послуги в ефірі телеканалів «РТР-Планета»та «ПКВС», отримані ДП «Медіа Вест Україна» у 2005 році. Крім того, підтвердженням того, що вказане підприємство дійсно було клієнтом Позивача і купувало рекламний час на даних телеканалах, можуть слугувати також оборотно-сальдові відомості по рахунках 681015 («розрахунки за авансами одержаними»: гривневі розрахунки з клієнтами -резидентами України), 681016 («USD розрахунки за авансами одержаними»: валютні розрахунки з клієнтами -нерезидентами України).

Крім того, як зазначив представник Позивача, результати маркетингових досліджень використовувалися Позивачем в електронному вигляді, що зокрема підтверджується листом ДДП «ССМ»від 17 травня 2012 року. Звіти у паперовому вигляді, з метою дотримання вимог документообігу на підприємстві, підкріплялися до актів про надання послуг та приймання-передачі виконаних послуг з ООО «Максима-ПРО»(м. Москва, Росія) та з ООО «Рекламне агентство «Центр»(м. Москва, Росія).

Відповідно до статуту ТОВ «Відео Інтернешнл-Пріоритет»предметом діяльності підприємства, зокрема, є надання рекламних послуг, в тому числі у галузі телебачення і радіомовлення, а також розповсюдження реклами засобами масової інформації.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що витрати на маркетингові дослідження були здійснені позивачем у зв'язку з проведенням діяльності з продажу рекламних послуг, що придбавались за договорами з розміщення реклами на телевізійних каналах «РТР-Планета»та «Первьій канал. Всемирная сеть».

В той же час, діяльність Позивача, направлена на замовлення та отримання маркетингових послуг, є такою, що безпосередньо пов'язана з його статутною, тобто господарською діяльністю, а послуги, які отримувалися за вказаними договорами, використовувалися (споживалися) на митній території України.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене в сукупності, Суд дійшов висновку про те, що висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного податкового законодавства є безпідставним та спростовується фактичними обставинами справи, положеннями чинного законодавства та наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва від 2 лютого 2007 року № 0000782302/0, № 0000762302/0 та № 0000772302/0.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська