Постанова № 24609024, 24.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

24 травня 2012 року 11 год. 26 хв. № 2а-5357/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

У судовому засіданні 24 травня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»(надалі –також «Позивач», «ТОВ «АЕ ЛОГІСТІКС 5») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС (надалі –також «Відповідач») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508, винесене ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508, на думку представника Позивача, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі невірних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

На думку представника Позивача, при прийнятті оскаржуваного рішення, Відповідачем було неправильно застосовано норми Податкового кодексу України і не було об’єктивно проаналізовано всіх обставин справи.

Представник Відповідача –Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС, –в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Додатково в обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що у зв’язку із набранням 1 квітня 2011 року чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від’ємного значення об’єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від’ємне значення об’єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року, відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від’ємного значення другого кварталу не включається.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»за звітний період ІІ квартал 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 24/1508/34355477 від 7 листопада 2011 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5» пункту 150.1 статті 150 з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме: платником завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на 10861618 грн.

На вищевказаний акт перевірки ТОВ «АЕ ЛОГІСТІКС 5»було подано заперечення, які листом Відповідача від 15 листопада 2011 року № 9556/10/15820 відхилено, а висновок акту перевірки № 24/1508/34355477 від 7 листопада 2011 року –залишено без змін.

На підставі Акту № 24/1508/34355477 від 7 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5» було зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 861 618,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508 Рішенням ДПС у м. Києві від 3 лютого 2012 року № 101/10/12-114 та Рішенням ДПА України скарги представника ТОВ «АЕ ЛОГІСТІКС 5»залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508 –без змін.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508 таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508, як рішення суб’єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних дій та рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту Акту № 24/1508/34355477 від 7 листопада 2011 року, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»вимог:

- пункту 150.1 статті 150 з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме: платником завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на 10861618 грн.

Зокрема, на думку податкового органу, у зв’язку із набранням 1 квітня 2011 року чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від’ємного значення об’єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від’ємне значення об’єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року, відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від’ємного значення другого кварталу не включається.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України визначено порядок нарахування та сплати на прибуток підприємств.

В той же час, відповідно до підпункту 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У 1 кварталі 2011 року був чинним Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до статті 3 якого об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Суд звертає увагу, що до вказаного в підпункті 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України терміну (1 квітня 2011 року) для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Як встановлено Судом, у рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року Позивачем задеклароване від’ємне значення об’єкту оподаткування у розмірі 10864915,00 грн. В рядку 08 Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року Позивачем задеклароване від’ємне значення об’єкту оподаткування у розмірі 10861618,00 грн. У ході судового засідання встановлено, що зауважень у Відповідача по декларації за 1 квартал 2011 року не було.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

У першому кварталі 2011 року був чинним наказ Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, яким було затверджено Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства. Згідно порядку складання даної декларації до рядка 04.9 вносяться такі відомості «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року», значення якого акумулюється в р. 04 «Валові витрати», а до рядка 0.8 –інформація «об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-)».

Судом встановлено, що позивач при поданні податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року у рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) визначив суму в розмірі 10864915,00 грн., яка сформована останнім на підставі від'ємних значень об'єктів оподаткування минулих податкових періодів, які перейшли до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року відповідно до п.6.1. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Обставина правомірності та правильності формування рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року податковим органом ні в судовому засіданні, ні в акті перевірки під сумнів не ставилася.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

У ІІ кварталі 2011 року платники податків мають подавати декларацію з податку на прибуток підприємств, затверджену Наказом ДПА України № 114 від 28 лютого 2011 року. Згідно даної декларації до рядка 06.6 вносяться такі відомості: «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)».

Відповідно до п. 150.1 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого –четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Наведені вище норми не містять положень (обмежень) щодо формування об’єкту оподаткування за ІІ-ІІІ квартал 2011 року лише виходячи з результатів господарських операцій, проведених у першому кварталі 2011 року та без врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року.

При цьому, сукупність наведених вище норм визначає, що при формуванні об’єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року враховується від’ємне значення об’єкта оподаткування отримане (сформоване) у І кварталі 2011 року, тобто з урахуванням значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010, а не лише виходячи з результатів господарських операцій за 1 квартал 2011 р.

Тобто, від’ємне значення об’єкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням від’ємного значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних законодавчих норм, Суд зазначає, збитки минулих років є складовою частиною від'ємного об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року, отже Позивачем був правомірно сформований склад об’єкту оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року. Пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 1 січня 2011 року, а, отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Враховуючи, що Відповідачем не ставилося під сумнів правильність визначення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування встановленого у податковій декларації за І квартал 2011 року, Суд приходить до висновку, що при декларуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року позивач правомірно включив валові витрати задекларовані у рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, оскільки останні набули статусу саме валових витрат І кварталу 2011 року, після їх декларування позивачем, та відсутності будь-яких коригувань контролюючого органу.

Крім того, в Листі від 10 листопада 2011 року № 04-39/10-1160 Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики звернув увагу на те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01 січня 2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що у Позивача наявні всі правові підстави для формування рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року за рахунок рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

Аналогічної правової позиції підтримується Київський апеляційний адміністративний суд в Постанові від 21 березні 2012 року по справі № 2а/2570/5467/11.

Відповідно до статті 4 Податкового Кодексу України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації –забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно з пунктом 7.3. статті 7 Податкового Кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено що, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи частину 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, Суд вважає за необхідне зазначити, що у справі «Щокін проти України»(заява №23759/09 та №37943/06) Європейський суд з прав людини затвердив остаточне рішення щодо податкових спорів в контексті тлумачення статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Європейський суд з прав людини встановив, що в даній справі мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року на тій підставі, що відповідне національне законодавство у податковій сфері не було чітким та узгодженим, а тому не відповідало вимозі «якості»закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника.

Також, відповідно до абзацу 1 інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2012 року № 346/11/13-12 «у зв’язку з надходженням до Вищого адміністративного суду України доручення кабінету Міністрів України від 31 січня 2012 року № 2814/1/1-12 та подання урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, які набули статусу остаточного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне звернути увагу адміністративних судів на таке… Згідно абзацу 7 вказаного Листа «Остаточним рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Сук проти України»та «Серков проти України»встановлено порушення статті 1 «Захист власності» Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

У абзаці 9 вказаного Листа зазначено, що у справі «Серков проти України»Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв’язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості»закону, що мало наслідком його суперечливе тлумаченням Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

Також, Суд звертає увагу, що дії Відповідача у спірних публічно-правових відносинах свідчать про порушення принципів, визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, а саме принципу обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень.

Під принципом обґрунтованості для цілей даної адміністративної справи Суд розуміє принцип, відповідно до якого при прийнятті рішення повинні бути враховані обставини, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Вказаний принцип вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб’єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути мотивованим.

Крім того, при перевірці рішення суб’єкта владних повноважень на відповідність його вимогам чинного законодавства України, Суд застосовує вимоги, які випливають із принципу пропорційності, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Метою дотримання зазначеного принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення суб’єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення може обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення суб’єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі»засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про те, що все вищенаведене в сукупності є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення–рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 17 листопада 2011 року № 15542/1508, винесеного за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ ЛОГІСТІКС 5»за звітний податковий період ІІ квартал 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 15542/1508, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська