Постанова № 24608875, 30.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2012 року № 2а-2554/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 20.03.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 29.05.2012р. №1791/9)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Представництва «Упонор»Сп. З. О.О. до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення № 0016761510 від 08 вересня 2011 року.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.05.2012 року в 11год. 42хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Представництва «Упонор» Сп. З. О.О. (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0016761510 від 08 вересня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Позивача, за наслідком якої складено Акт №4770/15-26603138 від 18 липня 2011 року. В даному Акті зазначається, що Представництвом порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток. Також в вказаному Акті містяться відомості про те, що Представництво самостійно визначило зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 30597,64 грн. та сплатило податок 21 червня 2011 року в зазначеній сумі з затримкою сплати в 32 дні, оскільки граничний термін сплати визначений 20 травня 2011 року.

Не погоджуючись з отриманим актом Позивачем подано заперечення на вказаний акт № 01/09-11 від 01 вересня 2011 року. За результатами розгляду заперечень листом №19002/10/15-111 від 12 вересня 2011 року, яким залишення поданих заперечень без розгляду у зв'язку з поданням не в строк визначений п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, 08 вересня 2011 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0016761510, відповідно до якого до Позивача застосовано штрафні санкції за порушення абз. 2 п. 126.1 ст. У Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Позивачем подано скаргу № 0 10/11 від 05 жовтня 2011 року до ДПА у міста Києві. За результатами розгляду даної скарги, рішенням про результати розгляду первинної скарги № 11757/10/25-114 від 09грудня 2011 року, яким скаргу на податкове повідомлення рішення залишено без задоволення та податкове повідомлення-рішення № 0016761510 від вересня 2011 року залишено без змін.

Також не погоджуючись з отриманим рішенням про результати розгляду первинної скарги, Позивачем подано скаргу 22-12 від 22 грудня 2011 року до ДПС України за результатами розгляду якої Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 956/6/10-2215 від 16 січня 2012 року.

Дослідивши усі фактичні обставини справи, які мали значення при вирішенні спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято з порушенням норм чинного податкового законодавства, з огляду про наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 06 травня 2011 року Позивачем подано до Державної податкової інспекції у Дніпровському районні міста Києва декларацію з податку на прибуток підприємства за 1-й квартал 2011 року, в якому помилково було зазначено про отримання доходу Позивачем, що призвело до помилкового нарахування податкового зобов'язання на прибуток за 1-й квартал 2011 року.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, розрахунку, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, на виконання вказаної статті Позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань разом з супроводжуючим листом № 6 від 02 червня 2011 року, в якому зазначалось про причини подання помилково заповненої декларації та про можливість підтвердження про відсутність будь-якої господарської діяльності Позивачем у 1-му кварталі 2011 року. Також Позивачем повторно було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань разом з супроводжуючим листом від 20 червня 2011 року.

У зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань Позивачем не порушувались терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, відповідальність за що передбачена абз. 1 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, а здійснило виправлення помилки в рамках ст.50 Податкового кодексу України.

Норми ст. 126 Податкового кодексу передбачають відповідальність за правопорушення, що характеризується видом бездіяльності - несплата платником податків суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

З урахуванням змісту підпункту 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК та щодо даної норми грошове зобов'язання - це самостійно визначена сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Оскільки Позивач здійснив виправлення помилки в рамках ст.50 Податкового кодексу України, а тому не порушувало вимоги передбачені ст. 126 Податкового кодексу України та не отримувало жодного прибутку також у 1-му кварталі 2011 року найманих працівників у підприємства не було у зв'язку з відсутністю отримання будь-якого прибутку Позивачем.

Окрім того, в ході розгляду справи суд прийшов до виснову про те, що застосування Відповідачем штрафних санкцій без урахування норм пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо Позивача є протиправними.

Так, згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року повинні застосовуватись з урахуванням вказаної норми Податкового кодексу України, проте в податковому повідомленні-рішенні № 0016761510 від 08 вересня 2011 року не зазначена дана норма, а лише притягнуто до відповідальності за порушення Позивачем в рамках абз. 1 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Відтак, Відповідачем перевищено надані повноваження та на протиправно не застосовано норми чинного податкового законодавства, оскільки в Податковому кодексі України вказано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Порушення податкового законодавства -це протиправне (передбачене податковим законодавством), винне діяння (дія чи бездіяльність) особи, пов'язана з невиконанням або неналежним виконанням податкового обов'язку, за яке передбачена юридична відповідальність. При цьому слід враховувати, що в цьому разі йдеться про податковий обов'язок у широкому розумінні, що включає повний комплекс обов'язків щодо обчислення, сплати податків і зборів, ведення податкової звітності.

Отже, до будь-якого порушення податкового законодавства, в тому числі якщо порушено особою терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, за що передбачена відповідальність абз. 1 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, необхідно застосовувати норми пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення, а відтак воно скасуванню підлягає.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0016761510 від 08 вересня 2011 року про сплату штрафу у сумі 6 119 (шість тисяч сто дев'ятнадцять) гривень 53 копійки.

3.Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 142 грн.19 коп. на користь Представництва «Упонор»Сп. З. О.О. за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур