Постанова № 24608286, 11.05.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/2044/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКозачок І.С. при секретарі Лоборчук Л.М. за участі: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 Самбір О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області № 23-к від 02.06.2010 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 1500,0 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Предмет, підстави та зміст позову.

ОСОБА_3 у 2010 році звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування наказу № 23-к від 02.06.2010 року про звільнення його з посади начальника управління ветеринарної медицини Деражнянського району, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 1500 грн. 00 коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2011 року справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач вважає наказ про звільнення незаконним, посилаючись на те, що звільнення за порушення Присяги державного службовця відповідачем проведене необґрунтовано, оскільки у наказі, який оскаржується, не зазначені будь-які порушення Присяги державного службовця, а є лише відсилання до іншого наказу - № 31-в від 01.06.2010 року. У цьому наказі міститься інформація щодо встановлених, на думку відповідача, порушень ОСОБА_3 вимог чинного законодавства, фактів несумлінного виконання ним службових обов'язків, що призвело до звільнення.

Позивач вважає, що звільнення за порушення Присяги державного службовця не відповідає мірі встановлених відповідачем недоліків в його роботі, окремі з яких позивачем заперечуються. Зазначає, що під час перебування на посаді сумлінно виконував повноваження, які були йому надані, та дотримувався Присяги державного службовця.

Крім того, позивач вказує на непослідовність відповідача у оцінці результатів його роботи. Звертає увагу на те, що у один і той самий період відповідач притягує його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, про що до відома позивача не доводить, і одночасно поруч з іншими працівниками преміює та підвищує позивача у ранзі державного службовця. Тому вважає звільнення незаконним, просить поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також позивач вважає, що незаконне звільнення його з посади, а також необхідність у подальшому захищати свої права та інтереси в судовому порядку, спричинили йому моральну шкоду, яку він оцінює в 1 500,0 грн.

Заперечення відповідача.

Головне управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області проти позову заперечує, вважає звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця законним та обґрунтованим. Зазначає, що в результаті перевірки, проведеної у травні 2010 року, було встановлено ряд порушень, які свідчать про недостатній контроль та незадовільну організацію роботи управління ветеринарної медицини у Деражнянському районі. Відповідач пов'язує це з несумлінним виконанням своїх посадових обов'язків начальником управління -ОСОБА_3 та розцінює поведінку позивача як порушення ним Присяги державного службовця. Тому, на думку відповідача, існували усі підстави для звільнення позивача саме за порушення Присяги державного службовця, зважаючи на що просить у задоволенні позову відмовити.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, звернули увагу суду на відсутність у тексті оскаржуваного наказу будь-якого обґрунтування звільнення позивача саме за порушення Присяги державного службовця. Зазначили, що відповідач під час розгляду справи не зміг надати суду докази, які безпосередньо підтверджують, що з боку позивача дійсно мало місце порушення Присяги державного службовця, а не ознаки дисциплінарного проступку. Крім того, акцентували увагу на тому, що з боку відповідача під час звільнення та одразу після цього надходили пропозиції про зайняття ним посади спеціаліста управління ветеринарної медицини Деражнянського району (який також є державним службовцем). На думку позивача, це свідчить про непряме визнання відповідачем того факту, що звільнення позивача за порушення Присяги здійснюється з метою усунення його з керівної посади і не має нічого спільного з обставинами, які б давали підстави констатувати дійсне порушення Присяги державного службовця.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що позивач за наслідками перевірки погодився із встановленими перевіркою порушеннями, які були допущені в роботі управління, власноруч написав пояснення, де зазначив, що "всі значимі недоліки прийняті до уваги та в подальшому не будуть мати місце". Дана обставина на думку відповідача, свідчить про згоду ОСОБА_3 з тим, що робота управління та закладів ветеринарної медицини району організована неналежним чином. На думку відповідача, сукупність встановлених перевіркою недоліків та порушень являє собою підтвердження того, що позивач несумлінно ставився до виконання своїх обов'язків, що саме по собі є порушенням ним Присяги державного службовця.

Представник відповідача в судовому засіданні також повідомила, що ОСОБА_3 неодноразово пропонувалась посада спеціаліста в очолюваному ним управлінні, однак він відмовився. Крім того, представник відповідача підтвердила, що після застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення (догани) до позивача також застосовувались заходи заохочення (преміювання) та був присвоєний черговий ранг державного службовця. Дані обставини, на думку представника, свідчать про нормальне та неупереджене ставлення до позивача з боку відповідача, що спростовує його доводи про бажання відповідача за будь-яких обставин звільнити його з посади. Тому, просила у задоволенні позову відмовити.

В ході судового розгляду були допитані свідки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши обставини справи та письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

1) Наказ № 23-к від 02 червня 2010 року та підстави його винесення.

19.01.2007 року позивач був призначений на посаду начальника управління ветеринарної медицини Деражнянського району та прийняв Присягу державного службовця, що підтверджується письмовим текстом Присяги, скріпленим підписом ОСОБА_3, витягом з трудової книжки.

Наказом головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області № 23-к від 02 червня 2010 року ОСОБА_3 звільнено з посад начальника управління ветеринарної медицини Деражнянського району - головного державного інспектора ветеринарної медицини Деражнянського району як державного службовця на підставі п. 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця з 02 червня 2010 року.

Зі змісту даного наказу видно, що він не містить посилання на будь-які порушення позивачем Присяги державного службовця, у зв'язку із вчиненням яких відбувається звільнення за даною підставою.

Натомість, у ньому міститься відсилання до п. 1 наказу по Головному управлінню ветеринарної медицини в Хмельницькій області від 01 червня 2010 року № 31-в "Про результати перевірки усунення недоліків в роботі установ ветеринарної медицини в Деражнянському районі".

Наказ від 01 червня 2010 року № 31-в у своїй преамбулі зазначає, що здійснено перевірку усунення недоліків в роботі установ ветеринарної медицини Деражнянського району під час комплексної перевірки в грудні місяці 2009 року. Далі у тексті наказу перераховані порушення (недоліки), встановлені під час перевірки.

На аркушах 4-5 підводиться підсумок та зазначається, що "численні недоліки та порушення в діяльності державних установ ветеринарної медицини, самого управління ветеринарної медицини в Деражнянському районі, що зводять нанівець ефективність їх роботи, є результатом безвідповідального відношення до виконання своїх службових обов'язків начальника управління ОСОБА_3, невиконання ним вимог абз. 3,5,8 ст. Закону України "Про державну службу" та порушення ним Присяги державного службовця в частині сумлінного відношення до виконання своїх службових обов'язків."

Суд звертає увагу на відсутність у даному наказі посилання на номер статті Закону України "Про державну службу", вимоги якої, на думку відповідача, порушив ( не виконав) ОСОБА_3 У наказі зазначається посилання на абзаци 3,5,8, з чого неможливо зрозуміти, які саме вимоги Закону України "Про державну службу" порушив або не виконав позивач.

Далі у тексті наказу зазначається, що "за недостатній контроль за організацією роботи служби ветеринарної медицини в Хмельницькій області від 30.12.2009 року № 70-в ОСОБА_3 оголошено догану." Однак, оскільки належних висновків він для себе не зробив і продовжує несумлінно відноситись до виконання своїх службових обов'язків, не вживає належних заходів до поліпшення діяльності державних установ ветеринарної медицини району, його звільнено за порушення Присяги державного службовця за п. 6 статті 30 Закону України "Про державну службу".

Отже, зі змісту даного наказу випливає, що відповідач пов'язує звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця з неналежною організацією роботи щодо усунення недоліків, встановлених попередньою перевіркою, а також фактом притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани у грудні 2009 року. Дана обставина, на думку відповідача, свідчить про триваючий характер несумлінної роботи позивача на своїй посаді, неврахування ним результатів перевірки у 2009 році, що призвело до порушення ним Присяги державного службовця.

2) Наказ № 70-в від 30.12.2009 року.

Судом встановлено, що наказом начальника головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області "Про результати комплексної перевірки роботи установ державної ветеринарної медицини Деражнянського району" № 70-в від 30.12.2009 року роботу управління ветеринарної медицини в Деражнянському районі щодо організації та контролю за роботою установ ветеринарної медицини району визнано незадовільною, за недостатній контроль та організацію роботи служби ветеринарної медицини району начальнику управління ОСОБА_3 оголошено догану.

Про існування даного наказу та дисциплінарного стягнення позивачу стало відомо зі змісту наказу № 31-в від 01.06.2010 року, одразу після звільнення.

Відповідач не надав суду докази, які свідчать, що ОСОБА_3 особисто ознайомлений з даним наказом або що цей наказ надходив до управління ветеринарної медицини у Деражнянському районі.

Дана обставина підтверджується витягами із журналів реєстрації вхідної інформації за 2009-2010 роки, з яких видно, що даний наказ до управління не надходив. Суд не бере до уваги посилання відповідача на існування іншого порядку вручення наказів Головного управління (особисте вручення), оскільки зі змісту тих самих журналів реєстрації видно, що окремі накази Головного управління надходили до управління та зареєстровані у журналах реєстрації вхідної інформації.

Також в судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення у позивача не відбирались.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівнику під розписку.

На думку суду, дана обставина має значення для оцінки підстав для звільнення позивача з посади в цілому, оскільки у наказі № 31-в від 01.06.2010 року міститься пряме застереження, що ОСОБА_3 продовжує несумлінно ставитись до виконання службових обов'язків після оголошення йому догани. Однак, на запитання суду, як позивач міг дізнатись про неналежне виконання ним службових обов'язків, якщо він не був особисто ознайомлений зі змістом наказу, яким визнавалась незадовільною його робота, а також було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани, представник відповідача зазначила, що про існування цього наказу позивачеві було відомо, однак у Головному управлінні не зберігся примірник наказу з відміткою ОСОБА_3 про ознайомлення.

Суд вважає, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що позивач був ознайомлений зі змістом наказу № 70-в від 30.12.2009 року, що зазначений наказ надходив на адресу управління і був доведений до відома працівників та начальника управління, а також те, що ОСОБА_3 мав можливість врахувати приписи, викладені у ньому, з метою усунення недоліків, встановлених перевіркою, в подальшій роботі.

Отже, відповідачем при оголошенні ОСОБА_3 догани були грубо порушені вимоги трудового законодавства України, що призвело до непоінформованості позивача щодо існування, змісту та підстав застосування щодо нього заходу дисциплінарного стягнення, а також неврахування його права на надання пояснень або оскарження догани в порядку, встановленому нормами чинного законодавства України.

Тому суд вважає безпідставним та неправомірним посилання відповідача у наказі № 31 -в від 01.06.2010 року на продовження неналежного виконання позивачем своїх посадових (службових) обов'язків та триваючого несумлінного ставлення до роботи з боку ОСОБА_3, після оголошення йому догани, і вважає, що дана обставина не може слугувати підставою або однією з підстав для висновку про наявність ознак порушення позивачем Присяги державного службовця.

3) Трактування поняття порушення Присяги державного службовця. Посадові (службові) обов'язки позивача.

Перебування позивача на державній службі припинене за порушення ним Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Зазначена підстава звільнення є спеціально обумовленим видом відповідальності, що встановлений законом.

Згідно з частиною 1 статті 17 вказаного Закону державний службовець відповідно до прийнятої Присяги зобов'язаний вірно служити народові України, суворо дотримуватись Конституції та Законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Обов'язки державних службовців встановлені статтею 10 Закону України Про державну службу, до яких, зокрема, належить: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Розкриваючи юридичний зміст положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу", суд вважає, що порушення Присяги може проявлятись виключно в умисних діях чи бездіяльності, тобто тоді, коли чітко визначене коло обов'язків особи і зрозумілий їх зміст, особа знає про ці обов'язки і зобов'язана діяти саме таким чином, як це передбачено нормативними актами, однак свідомо не виконує ці обов'язки або виконує всупереч встановленим вимогам.

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець.

Присяга, як урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов'язань, як клятва вірності обраній справі, має, насамперед, моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки державного службовця (ст. 5 Закону). Отже, норми Закону України «Про державну службу» щодо Присяги не створюють безпосередньо права та обов'язки, а їх головне призначення у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та компетенції.

Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тим повноваженням, що на нього покладені, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій. Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (Ухвала ВАС України від 18.01.2007 р., справа № К-29167/06).

З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги.

Водночас чіткого розмежування діянь державних службовців, які є порушенням Присяги та підставою для припинення державної служби, а також діянь, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, чинне законодавство не містить.

Проте, на переконання суду, щоб порушення могло бути визначене як порушення Присяги, воно повинне бути більш тяжким, більш суттєвим, ніж невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, що є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 27.04.2011 року, винесеній за результатами розгляду справи К-19960/08 (номер в ЄДРСР 16783388).

Обґрунтування відповідача з приводу того, чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, доказів встановлення умисності допущених позивачем порушень та настання негативних або тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи відсутні, і в судовому засіданні представником відповідача також не обгрунтовано.

Також з матеріалів справи та досліджених судом обставин не вбачається вчинення позивачем дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушень встановлених законом обмежень для державних службовців, пов'язаних з проходженням державної служби, позивач не допускав, також не були зафіксовані вчинки, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працював.

Звільнення за порушення Присяги вважається найсуворішим заходом відповідальності державного службовця, що вчинив діяння, несумісне з продовженням державної служби на будь-якій посаді у будь-якому державному органі, яке є більш значущим та істотним, ніж дисциплінарне правопорушення. Він повинен застосовуватися у випадках, коли інші заходи відповідальності, зокрема дисциплінарної, є недостатніми.

Розділ 9 Положення про управління ветеринарної медицини в Деражнянському районі, затвердженого 07.07.2009 року начальником Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області, визначає повноваження начальника управління.

На запитання суду, які саме посадові обов'язки не виконувались ОСОБА_3 або виконувались несумлінно, представник відповідача послався на абзаци 2 та 3 даного розділу, вказавши, що порушення Присяги державного службовця проявилось у неналежній організації роботи управління та виданні наказів поза межами компетенції.

Зокрема, відповідач посилається на порушення ОСОБА_3 вимог Закону України "Про державну службу", що виявилось у виданні наказу № 1-к від 01.02.2010 року про переведення на посаду заступника начальника управління спеціаліста управління Ткачука О.О. без оголошення та проведення конкурсу, та наказу № 6-В від 23.03.2010 року "Про виплату премій по підсумках роботи за 1-й квартал 2010 року", яким ОСОБА_3 наказав преміювати за 1-й квартал 2010 року працівників лікарні ветеринарної медицини Деражнянського району.

Як встановлено судом, наказ начальника управління ветеринарної медицини в Деражнянському районі № 1-к від 01.02.2010 року був скасований його ж наказом № 3-к від 28.04.2010 року і на час проведення перевірки та видання наказу № 31-в від 01.06.2010 року, втратив чинність.

Наказом № 6-в від 23.03.2010 року ОСОБА_3 наказав преміювати працівників лікарні ветеринарної медицини за підсумками роботи за 1-й квартал. Судом встановлено, що даний наказ не був виконаний безпосередньо, його видання не спричинило негативні матеріальні або будь-які інші наслідки. Преміювання працівників лікарні за цей період було здійснене на підставі наказу начальника Деражнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 36 від 25.03.2010 року, копія якого є у матеріалах справи.

Надаючи оцінку наказу № 23-к від 02 червня 2010 року та наказу № 31-к від 01.06.2010 року, на підставі яких позивача звільнено за порушення Присяги, суд звертає увагу також на таке.

У жодному з цих наказів відповідачем не наведені конкретні порушення, вчинені позивачем щодо неналежної організації роботи підлеглих при здійсненні ними службових повноважень. Не зазначено, які саме неправомірні дії вчинив ОСОБА_3 щодо організації роботи підлеглих або які дії він повинен був вчинити, але не вчинив, і які управлінські рішення повинен був прийняти, але не прийняв з тих чи інших підстав.

Положення про управління ветеринарної медицини в Деражнянському районі містить загальні обов'язки і жодних конкретних вимог щодо процедури організації роботи підлеглих щодо здійснення ними їх службових повноважень не визначає.

Таким чином, зміст наказу № 31-в від 01.06.2010 року стосовно позивача є неконкретним, оскільки у ньому з використанням узагальнених мовних конструкцій зроблений висновок про неналежну організацію роботи та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов'язків. Виданий на його підставі наказ № 23-к від 02 червня 2010 року про звільнення позивача взагалі не містить будь-яких встановлених відповідачем підстав для звільнення за порушення Присяги державного службовця.

4) Законодавчі вимоги до процедури звільнення.

За загальним правилом, будь-яке звільнення особи ( у відносинах публічної служби зокрема та у трудових відносинах загалом) має бути обґрунтованим, тобто мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену Кодексом законів про працю України, Законом України "Про державну службу", або іншими спеціальними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Судом встановлено, що в оскаржуваному наказі про звільнення відсутнє визначення та перелік вчинених позивачем протиправних дій або дій, які шкодять авторитету Державної служби України, також не обґрунтовано, чому поведінка позивача розцінюється відповідачем саме як порушення ним Присяги державного службовця, а отже є перешкодою для подальшого перебування його на державній службі.

Зважаючи на обраний відповідачем вид відповідальності, який застосований щодо позивача (звільнення за порушення Присяги державного службовця), суд вважає, що відповідачем повинні були бути вжиті усі можливі та передбачені вимогами законодавства України заходи для з'ясування обставин порушення Присяги державного службовця з метою недопущення у подальшому подібних випадків.

На запитання суду, чи проводилось з цією метою службове розслідування стосовно позивача або підлеглих йому осіб, та чи були взяті до уваги пояснення позивача за наслідками перевірки, представник відповідача відповіла, що службове розслідування з невідомих їй причин не проводилось, а пояснення ОСОБА_3 хоча і були прийняті відповідачем, однак, фактично враховані не були.

На запитання суду, чи спричинили дії позивача порушення Присяги державного службовця у розумінні статті 17 Закону України "Про державну службу" і чи можуть такі дії взагалі вважатись порушенням Присяги, або ж вони є порушенням трудової дисципліни, представник відповідача зазначила, що сукупність порушень, встановлених перевіркою, розцінюється відповідачем як порушення Присяги державного службовця.

Також суд звертає особливу увагу на ту обставину, що представником відповідача в судовому засіданні в присутності позивача та його представника підтверджено, що ОСОБА_3 до, під час та після звільнення неодноразово пропонувались посади спеціалістів управління ветеринарної медицини ( які також є державними службовцями), від яких він відмовився. Також в судовому засіданні було зазначено, що особливих нарікань робота ОСОБА_3 як спеціаліста ветеринарної медицини у відповідача не викликала, тоді як його робота на посаді начальника управління оцінювалась незадовільно.

Дана обставина має вирішальне значення для оцінки правомірності дій відповідача, оскільки дає підстави вважати, що відповідач своєю поведінкою фактично визнав можливість подальшого перебування ОСОБА_3 на посаді державного службовця, однак висловив своє небажання щодо подальшого перебування позивача саме на адміністративній посаді.

Суд звертає увагу на те, що статус державного службовця відповідно до Закону "Про державну службу" є єдиним для державних службовців будь-яких категорій та не залежить від займаної посади або рангу державного службовця.

Тому суд вважає, що висновки відповідача про несумлінне виконання позивачем обов'язків державного службовця, а також вчинення дій, що шкодять авторитету Державної служби України, є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам.

5) Застосування до позивача заходів заохочення.

У квітні 2010 року начальнику управління ОСОБА_3 був присвоєний 12-й ранг державного службовця, який зберігався за ним на день звільнення, що підтверджується довідкою Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області № 22/2-1/23-629 від 29.09.2010 року.

Крім того, відповідачем у грудні 2009 року, лютому, березні 2010 року здійснювалось преміювання працівників та керівництва управління ветеринарної медицини в Деражнянському районі, у тому числі ОСОБА_3, що підтверджується листами-дозволами Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області від 28.12.2009 року № 22/2-2/23-602, від 29.03.2010 року № 22/2-2/23-174.

На думку суду, викладене свідчить про непослідовність дій (актів) відповідача стосовно оцінки результатів роботи ОСОБА_3 на посаді начальника управління. Суд бере до уваги дані обставини, оскільки з них випливає, що відповідачем фактично підтверджується, що ОСОБА_3 виконував свої повноваження належним чином, зважаючи на що йому був присвоєний черговий ранг державного службовця.

6) Оцінка показів свідків.

В судовому засіданні були допитані в якості свідків працівники управління ветеринарної медицини Деражнянського району. Дані особи викликались в судове засідання з ініціативи відповідача для підтвердження факту написання ними службових актів на утилізацію сировини від 15.03.2010 року, від 18.03.2010 року, від 13.04.2010 року начебто під тиском керівника - начальника управління ОСОБА_3

ОСОБА_7 і ОСОБА_6 пояснили, що вони за вказівкою ОСОБА_3 під час проведення перевірки складали зазначені акти, датовані попереднім періодом, оскільки акти не були складені ними своєчасно. Крім того, дана обставина зазначена ними у письмових поясненнях на ім'я начальника Головного управління ветеринарної медицини у вересні 2010 року.

Суд критично оцінює інформацію, повідомлену даними особами, зважаючи на розбіжності у їх поясненнях.

Так, на запитання суду навіщо, коли та за яких обставин, ними складались дані акти і яка була у цьому потреба, свідки пояснили, що так їм наказав начальник управління. На запитання суду, яким документам вірити - актам, які є у матеріалах справи, складеним протягом першого півріччя 2010 року за їх участі та участі представників суб'єктів господарювання, інших осіб, чи письмовим поясненням про складення зазначених актів "заднім числом" (вересень 2010 року), свідки не надали суду обґрунтовану та вичерпну відповідь, плутались у своїх поясненнях та зазначали, що не пам'ятають усіх обставин справи.

На запитання суду, чи вживались за таких обставин до зазначених осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заходи дисциплінарного впливу (оскільки зважаючи на їх письмові пояснення, вони неналежним чином виконували свої посадові обов'язки) представник відповідача зазначила, що ці особи до дисциплінарної відповідальності не притягувались.

Тому, суд не погоджується з показами свідків та приходить до висновку про непідтвердження ними фактів вчинення позивачем будь-яких дій (бездіяльності), які свідчать про порушення ним Присяги державного службовця.

7) Оцінка доказів

На думку суду, судом здобута та перевірена вичерпна кількість доказів, які відповідачем не спростовані, та підтверджують, що ОСОБА_3 під час перебування на державній службі не вчинялись будь-які дії (бездіяльність), які становлять собою порушення Присяги державного службовця у розумінні вимог Закону України "Про державну службу". Судом не встановлено, що позивач своїми умисними діями або бездіяльністю допустив (вчинив) діяння, яке спричинило негативні (шкідливі) наслідки або матеріальну або будь-яку іншу шкоду, а також будь-який причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками. Також, відповідачем не доведено, що поведінка позивача завдала шкоди інтересам держави або будь-яких інших осіб або була спрямована на дискредитацію державного органу, у якому він працював.

Суд бере до уваги відсутність у наказі Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області № 23-к від 02 червня 2010 року посилань на будь-які конкретні порушення позивачем вимог Законів України або інших актів законодавства, зокрема Закону України "Про державну службу" в частині порушення ним Присяги державного службовця. Тому, оцінюючи наявність підстав для винесення цього наказу у сукупності з іншими дослідженими судом обставинами та доказами, суд приходить до висновку про його безпідставність, та невідповідність вимогам закону. Зважаючи на це, звільнення позивача за порушення ним Присяги державного службовця проведене незаконно, а тому слід зобов'язати Головне управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області поновити ОСОБА_3 на посаді начальника управління ветеринарної медицини Деражнянського району.

8) Стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи те, що позивач звернувся з цим позовом ще у червні 2010 року, і адміністративна справа про поновлення його на роботі розглядається більше одного року не з вини позивача, суд вважає необхідним задовольнити позов в частині зобов'язання Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день поновлення на посаді включно.

9) Стягнення моральної шкоди.

На думку суду, на користь позивача також слід стягнути заявлений ним розмір моральної шкоди.

Відповідно до змісту Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інше.

Під час судового розгляду судом з'ясовано, що звільнення з посади позивача потягло відповідні негативні наслідки та вимушені зміни у його життєвих і виробничих стосунках. У зв'язку із втратою роботи він не зміг працевлаштуватись за спеціальністю, довгий час є безробітним, що призвело до зниження його репутації як спеціаліста та відповідних моральних страждань. Крім того, у зв'язку із необхідністю поновлення порушених прав в судовому порядку, позивач протягом майже 2 останніх років брав участь у судових засіданнях щодо розгляду свого позову в судах різних інстанцій, що потягло за собою відповідні матеріальні та емоційні втрати.

Судом встановлений безпосередній прямий зв'язок між протиправним звільненням позивача та завданням йому цим шкоди у вигляді вище перерахованих наслідків, а також наявність вини відповідача. Відповідачем та його представником в судовому засіданні не доведено, що моральна шкода заподіяна не з вини відповідача.

На думку суду, встановлені усі підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди. Її розмір - 1500 грн. суд вважає адекватним та таким, що відповідає встановленим та доведеним обставинам справи, а тому підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищезазначене, суд констатує, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій щодо видання наказу № 23-к від 02.06.2010 року про звільнення позивача, та щодо звільнення ОСОБА_3 за порушення Присяги державного службовця, тому позов визнається судом обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись Законом України "Про державну службу ", ст. ст. 86, 158-163, 256 кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області № 23-к від 02.06.2010 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 1500,0 грн. задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області № 23-к від 02.06.2010 року.

Зобов'язати Головне управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області поновити ОСОБА_3 на посаді начальника управління ветеринарної медицини Деражнянського району з 02 червня 2010 року.

Зобов'язати Головне управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 червня 2010 року по 11 травня 2012 року.

Постанову в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць відповідно до статті 256 кодексу адміністративного судочинства України допустити до негайного виконання.

Стягнути з Головного управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області на користь ОСОБА_3 1500 грн. моральної шкоди.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16 травня 2012 року

Суддя/підпис/І. С. Козачок"Згідно з оригіналом" Суддя І. С. Козачок