Постанова № 24606731, 28.05.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 року Справа № 1170/2а-279/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Інтер-Груп-Атланта" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 26 грудня 2011 року №0002152330, яким ПП "Інтер-Груп-Атланта" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 174168 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції є незаконним, необґрунтованим та безпідставним. Оскільки, на думку позивача, при проведенні податковим органом перевірки ПП "Інтер-Груп-Атланта" не було досліджено первинні документи, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства, та містять відомості про здійснення позивачем господарських операцій.

Крім того, позивач зазначав про те, що акт Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо перевірки ПП "Інтер-Груп-Атланта" не містить доказів, які б надавали податковому органу підстави стверджувати про наявність в діях позивача ознак, встановлених ст.ст.203, 215, 216, ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши письмові заперечення проти позову та просив розгляд справи провести без його участі.

В письмових запереченнях проти позову відповідач посилався на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, на думку податкового органу, позивачем в порушення вимог п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, оскільки правочини між позивачем та ТОВ „Інтелкон-С" здійснені без мети настання правових наслідків, та дані правочини, на думку відповідача, є нікчемними. В результаті чого, позивачем занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 174167 грн..

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Інтер-Груп-Атланта" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 19.05.2008р., про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №747893 (а.с.48).

Відповідно до акту Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №168/23-30/35914081 від 13.12.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ „Інтелкон-С" за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., перевіркою встановлено, порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся в сумі 174167 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 174167 грн. (а.с.8-21).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року №0002152330, яким ПП "Інтер-Груп-Атланта" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 174168 грн., у тому числі, за основним платежем -174167 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн.. (а.с.22).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ „Інтелкон-С" (Замовник) укладено договір №04/03 від 01.03.2011р., предметом якого є надання ТОВ Інтелкон-С" (Виконавець) позивачу послуг транспортного експедирування, що полягають у здійсненні виконавцем супроводу та перевезення працівників позивача до місця призначення (а.с.54-55).

Дані операції позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у квітні 2011 року.

Пунктом 1.3 даного договору визначено, що послуги з транспортного експедирування та перевезення працівників включають у себе комплекс юридичних і фактичних дій щодо організації перевезення працівників Замовника, відповідного оформлення такого перевезення, розробки оптимального і економічно вигідного маршруту з урахуванням інтересів Замовника.

На підтвердження факту отримання ПП "Інтер-Груп-Атланта" від ТОВ „Інтелкон-С" зазначених послуг, позивачем надано суду податкові накладні, з яких вбачається, що останні виписані на виконання договорів про надання послуг №000023 від 24.03.2011р., №000017 від 11.03.2011р., №000022 від 17.03.2011р., №000039 від 14.04.2011р., №000048 від 19.04.2011р., №000052 від 25.04.2011р., №000058 від 28.04.2011р., №000559 від 05.05.2011р., №000558 від 17.05.2011р., №000592 від 23.05.2011р., №000602 від 30.05.2011р. (а.с.56-66).

Податкових накладних, виписаних на виконання договору №04/03 від 01.03.2011р., ТОВ „Інтелкон-С" суду не надано.

Крім того, на підтвердження виконання договору №04/03 від 01.03.2011р. позивачем надано суду рахунки-фактури (а.с.78-88) та акти здачі -прийняття робіт (а.с.67-77).

До того ж, суд зазначає, що в судовому засіданні представник позивача пояснив, що експедиторські послуги полягали в здійсненні представником ТОВ „Інтелкон-С" нагляду за виконавською, робочою дисципліною під час перевезення працівників позивача на місця виконання службових обов'язків, тобто представники контрагента контролювали процес перевезення працівників позивача.

Так, в судовому засіданні представнику позивачу було запропоновано надати докази, на підтвердження реальності господарської операції. Однак позивачем не надано жодного документа, який би свідчив про перелік охоронних об'єктів та прізвищ охоронців, експедиторський супровід яких здійснювався ТОВ „Інтелкон-С".

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, з наданих суду актів здачі-прийняття робіт не вбачається інформації щодо здійснення конкретних дій на виконання вищезазначеного договору, а міститься лише узагальнена інформація. Що означає відсутність у даних актах змісту та обсягу господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, на виконанні яких наполягав позивач.

Доказів на підтвердження надання контрагентом позивача послуг саме на суму, встановлену вищенаведеним договором суду не надано.

Також, суду не надано доказів надання ПП "Інтер-Груп-Атланта" під час здійснення податковим органом перевірки позивача первинних документів або їх копій, що б підтверджували факт придбання позивачем наданих йому ТОВ „Інтелкон-С" послуг.

До того ж, представником позивача не надано суду жодних пояснень з приводу економічної доцільності понесення ПП "Інтер-Груп-Атланта" витрат за надані ТОВ „Інтелкон-С" експедиторські послуги, які полягали лише в контролі за працівниками позивача під час їх перевезення та мети отримання таких послуг в межах господарської діяльності позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до інформації, наданої суду податковим органом, згідно поданого ТОВ „Інтелкон-С" розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ), заробітна плата останнім протягом І-ІІ кварталів 2011 року не нараховувалась і не виплачувалась. (а.с.187) Що свідчить про відсутність у ТОВ „Інтелкон-С" найманих працівників, які б здійснювали на виконання договору №04/03 від 01.03.2011р. експедиційні послуги.

Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, без підтвердження здійснення господарських операцій на виконання договору №04/03 від 01.03.2011р., та не підтверджених відповідними первинними документами.

Також, судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем укладено з ТОВ „Інтелкон-С" договір поставки №00311 від 01.03.2011р., відповідно до умов якого ТОВ „Інтелкон-С" (Постачальник) зобов'язується передати у власність ПП "Інтер-Груп-Атланта" (Покупець) паливно-мастильні матеріали, останній же -зобов'язується прийняти та оплатити даний товар (а.с.107).

Дані операції позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у квітні 2011 року.

На підтвердження факту отримання позивачем від ТОВ „Інтелкон-С" зазначеного товару, а саме бензину А-92 та дизельного палива, позивачем надано суду податкові накладні, з яких вбачається, що останні виписані на виконання договорів поставки №000011 від 04.03.2011р., №000034 від 12.04.2011р., №000574 від 12.05.2011р. (а.с.109-11)

При цьому, податкових накладних, виписаних ТОВ „Інтелкон-С" на виконання договору поставки №00311 від 01.03.2011р. суду не надано.

На підтвердження даної операції позивачем надано суду також видаткові накладні (а.с.112-114), рахунки-фактури (а.с.115-117)

Відповідно до абз.1 р.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 р. за №805/15496 (далі Інструкція) дана Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Згідно абз.4 р.1 Інструкції, вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Для переміщення паливно-мастильних матеріалів (ПММ) суб'єкти господарювання в обов'язковому порядку зобов'язані виписувати товарно-транспортні накладні, а для того, щоб проводити господарські операції з ПММ, які включають в себе перевезення та зберігання ПММ, підприємства повинні отримати дозвіл від державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Судом встановлено, що ТОВ „Інтелкон-С" дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію механізмів не видавався, про що свідчить лист територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Кіровоградській області від 16.05.2012р. №01-22-04/740 (а.с.185).

Відповідно до пункту 10.3.2.1 Інструкції відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП (додаток 16). Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.

Жодних підтверджуючих документів, які б підтверджували реальність господарської операції з отримання позивачем паливно-мастильних матеріалів, суду не надано.

До того, суд зазначає, що зі змісту акту прийому-передачі майна №3/11 від 04.03.2011р. вбачається, що позивач одночасно отримав бензин А-92 у кількості 4323 л та дизельне паливо в кількості 5574 л (а.с.108), але доказів на підтвердження, в який спосіб отримано даний товар та де він зберігався, суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, без підтвердження реального здійснення господарських операцій на виконання договору поставки №00311 від 01.03.2011р., не підтверджених відповідними первинними документами.

Згідно пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Правовою підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка виписана тільки за наслідками реалізації товарів, робіт або послуг. При цьому позивач зводить аналіз обставин у спорі тільки до з'ясування відомостей про документи, а не про юридичні факти, які підтверджують здійснення господарської операції. Сама формальна наявність податкової накладної не може бути вищою за зміст господарської операції.

Крім того, суд враховує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.200.1-200.4 ст.200 Податкового кодексу України, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також зазначає, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищенаведені норми чинного законодавства України, а також неможливість фактичного здійснення ТОВ „Інтелкон-С" господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг та поставки товарів, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся в сумі 174167 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 174167 грн..

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року №0002152330, яким ПП "Інтер-Груп-Атланта" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 174168 грн., у тому числі, за основним платежем -174167 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн..

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виключними підставами для визнання рішення контролюючого органу про застосування до суб'єкта господарювання штрафу недійсним є його необґрунтованість, тобто наявність у ньому висновків про вчинення порушення, які ґрунтуються на припущеннях, а не на фактичних обставинах, невідповідність його визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення.

Таких підстав судом не встановлено, натомість достовірно встановлені факти допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства та наведені правові обґрунтування правомірності застосування податковим органом до позивача штрафу.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Інтер-Груп-Атланта" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 01.06.2012р..

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина