Постанова № 24606712, 05.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2012 року Справа № 2а-2191/12/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Кравчук О.В.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: (не прибув)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 31 січня 2012 року № 0000202301/129.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 31 січня 2012 року № 0000202301/129 є протиправним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про нікчемність господарських договорів, що були укладені між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2 Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські відносини між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2 мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором про надання транспортно-експедиційних послуг, заявками на організацію перевезення, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, журналом реєстрації автомобільного транспорту, податковими накладними,

Необхідність та економічна обґрунтованість укладення договору транспортного експедирування обумовлена наявністю у ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»зобов'язань із забезпечення доставки товару за договорами із контрагентами.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 заперечує свою непричетність до фінансово-господарських операцій із ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та звертався з цього приводу до Київського окружного адміністративного суду з позовом. З цього слідує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини конкретних правочинів між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2, а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочину про який йдеться в акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23 травня 2012 року.

У судові засідання, призначені на 23 травня 2012 року, 31 травня 2012 року, 5 червня 2012 року відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, керуючись частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Як вбачається з наданого відповідачем заперечення проти позову, відповідач позов не визнає та стверджує, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»права на формування показників податкового кредиту за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»зареєстроване Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 21 лютого 2012 року.

На податковому обліку ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»перебуває у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 23 грудня 2011 року по 6 січня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на підставі направлення від 22 грудня 2011 року № 00000793/792, згідно підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, підпункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку»проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 7734104,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (податкових) періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 16 січня 2012 року № 55/2301/31826484 (далі - Акт перевірки) (т. 1 а.с. 9-42).

У ході перевірки відповідачем проаналізовано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, в якій стверджується, що невстановлені особи, за попередньою змовою, повторно, 1 березня 2010 року використовуючи реквізити ОСОБА_2 та не маючи наміру на здійснення господарської діяльності створили ФОП ОСОБА_2 В подальшому зазначені особи без відома ОСОБА_2 здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість іншим суб'єктам господарської діяльності.

Використавши інформацію з постанови про порушення кримінальної справи відповідач дійшов висновку, що укладений між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2 договір транспортного експедирування не спрямований на настання реальних правових наслідків, не обумовлений господарською метою та спрямований виключно на зменшення бази оподаткування позивача. Тому, вказаний договір є нікчемним відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України.

У свою чергу, формування показників податкового кредиту за відсутності факту надання послуг є порушенням вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України. Тому, віднесення ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»до складу податкового кредиту за вересень 2011 року сум податку на додану вартість за господарськими договорами з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 43992,00 грн. є неправомірним.

На основі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000202301/129, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»з податку на додану вартість на суму 43992,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 10998,00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про податок на додану вартість» вiд 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 1 липня 2004 року № 1955-IV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2 при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин -принцип свободи договору.

Згідно із частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

У відповідності до приписів частини 3 вказаної статті, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що 1 січня 2011 року між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 880 (далі -договір про надання транспортно-експедиційних послуг) (т. 1 а.с. 45-48). Згідно умов вказаного договору, Експедитор (ФОП ОСОБА_2) бере на себе зобов'язання з доставки переданого Замовником (ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат») вантажу в строки та в пункт призначення, визначений Замовником та передати його особі, яка має право на отримання вантажу, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажів встановлену плату в порядку та розмірі, узгодженому сторонами.

Факт надання транспортно-експедиційних послуг може бути доказаний документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до частини 1 статті 933 Цивільного кодексу України, клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Пунктом 2.3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 880 встановлено, що Експедитор (ФОП ОСОБА_2) зобов'язаний доставити вантаж в пункти призначення у строк, встановлений у підписаній сторонами заявці.

З метою забезпечення перевезення вантажів, ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»надано ФОП ОСОБА_2 заявки на організацію перевезення, копії яких наявні в матеріалах справи ( т. 1 а.с. 61-130). Заявки містять інформацію про вантаж, відправника, місце завантаження, кількість автомобілів, найменування вантажоотримувача, адреси розвантаження, вимоги до транспортного засобу, вартість фрахту транспортного засобу.

При наданні транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу ФОП ОСОБА_2 оформлено товарно-транспортні, що містять відмітки про відвантаження та отримання товару (т. 1 а.с. 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, т. 2 а.с. 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16,18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 93, 95, 97, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 166, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183).

Відповідно до пункту 2.6 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 880, Перевізник зобов'язаний надати Замовнику в строк, вказаний в «Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні»для розрахунків за виконане перевезення, рахунок із зазначенням в ньому номера договору, виду та об'єму вантажу, що був перевезений, маршруту, номера автомобіля та напівпричепа, відстані та тарифу за договором або заявкою.

Після виконання перевезення між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2 складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, т. 2 а.с. 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 94, 96, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182) та виписано податкові накладні (т. 1 а.с. 131-227).

Згідно із частиною 1 статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

У силу положень статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 1 липня 2004 року № 1955-IV, платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»оплатило послуги ФОП ОСОБА_2, надані за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, що підтверджується банківськими виписками по рахунку (т. 5 а.с. 7-8).

На підтвердження факту використання у господарській діяльності ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»наданих ФОП ОСОБА_2 послуг позивачем надано первинні бухгалтерські документи за операціями, для забезпечення виконання яких надавались послуги транспортного експедирування, зокрема: прибуткові акти, видаткові накладні, накладні на здачу готової продукції цеха по виробництву гофротари на склад готової продукції, прибуткові ордери, акти прийму-передачі матеріальних цінностей (на відповідальне зберігання), відвантажувальні відомості, рахунки-фактури.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2 правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Щодо твердження відповідача про недійсність договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 880, суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що правочин, укладений між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2 є нікчемним з тієї підстави, що постановою слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

В постанові про порушення кримінальної справи, на яку посилається відповідач, вказано, що невстановлені особи, за попередньою змовою, повторно, 1 березня 2010 року використовуючи реквізити ОСОБА_2 та не маючи наміру на здійснення господарської діяльності створили ФОП ОСОБА_2 В подальшому зазначені особи без відома ОСОБА_2 здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість іншим суб'єктам господарської діяльності.

Відповідно до статті 65 Кримінально-процесуального кодексу України, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Статтею 98 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що за наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

В той же час, згідно із частинами 1 та 2 статті 323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із вищезазначеним суд звертає увагу на те, що сама по собі постанова про порушення кримінальної справи не є доказом вчинення протиправного діяння, не підтверджує наявності вини осіб та не встановлює відповідні юридичні факти.

Вказана у постанові про порушення кримінальної справи інформація підлягає перевірці у ході судового розгляду кримінальної справи та оцінюється з урахуванням всіх обставин у їх сукупності. До перевірки наведеної в постанові про порушення кримінальної справи інформації вона розцінюється як припущення.

Крім того, при винесенні постанови про порушення кримінальної справи слідчим СУ ГУ МВС України в Київській області не досліджувались господарські відносини між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»та ФОП ОСОБА_2, тому постанова про порушення кримінальної справи не є доказом нікчемності Договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, факт створення підприємств з метою ухилення від оподаткування, є судові рішення, що набрали законної сили.

Допитаний судом свідок фізична особа-підприємець ОСОБА_2 підтвердив, що саме ним було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 880 та вчинено дії щодо виконання господарських зобов'язань за вказаним договором. Згідно пояснень ФОП ОСОБА_2, у нього перебуває в оренді 15 машин, якими і здійснювались перевезення вантажів за договором із ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат». Координацією перевезень займались логісти, які працюють на ФОП ОСОБА_2

Зазначені в постанові про порушення кримінальної справи висновки щодо створення ФОП ОСОБА_2 невстановленими особами ОСОБА_2 вважає безпідставними у зв'язку з чим звертався до суду, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 5 квітня 2012 року № 2610/7853/2012 (т. 5 а.с. 5-6) та постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року № 2а-399/12/1070 (т. 5 а.с. 1-4).

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) посадових осіб ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»або ФОП ОСОБА_2 у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Спростовуючи твердження відповідача про відсутність поставок за договором між позивачем та ФОП ОСОБА_2 суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності факту надання послуг відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з надання транспортно-експедиційних послуг, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про відсутність факту надання послуг.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 31 січня 2012 року № 0000202301/129 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів порушення ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»вимог пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, статей 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України та, як наслідок, неправомірного формування позивачем показників податкового кредиту за результатами господарських операцій з ФОП ОСОБА_2

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено нікчемності укладеного позивачем правочину та наявності порушень, що позбавляють ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»права на податковий кредит, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Ураховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що належною формою захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 31 січня 2012 року № 0000202301/129.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 31 січня 2012 року № 0000202301/129.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 8 червня 2012 року.