Постанова № 24606495, 06.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 2a-697/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Озара О.Я.,

представника позивача Струса А.Я.,

представника відповідача Васильціва Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голд-Продукт»до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення за №0004062301 від 16.02.2012 року та висновків акта перевірки від 15.02.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Голд-Продукт»(далі -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення за №0004062301 від 16.02.2012 року та висновків акта перевірки від 15.02.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями статтей 202, 215 Цивільного кодексу України на підставі помилкового висновку про нікчемність угод укладених з ТОВ «Агроторг -К»визначив податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 42 363 гривні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснив суду, що відповідачем безпідставно не враховано того, що в господарських операціях між позивачем та ТОВ «Агроторг-К»відсутні визначені Цивільним кодексом України підстави вважати укладений з цими суб'єктом господарювання договору купівлі-продажу будівельних матеріалів нікчемним, а у позивача були всі встановлені законом підстави для формування податкового кредиту в задекларованому розмірі, самі господарські операції мали місце між сторонами. Також просив скасувати висновки акта перевірки позивача від 15.02.2012 року про нікчемність операцій позивача.

Відповідач позову не визнав, його представником подано письмове заперечення проти заявлених вимог, яке мотивоване тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є законними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснив, що перевіркою правомірності формування від'ємного значення податку на додану вартість по операціях із ТОВ «Агроторг-К»при наявності лише первинних документів, виявлено відсутність будь-яких фінансово-господарських операцій.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований Рогатинською районною державною адміністрацією 27.10.2008 року, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 28.08.2008 року, зареєстрований платником податку на додану вартість 31.10.2008 року, про що йому видано свідоцтво за №100149340.

Відповідач з 09.02.2012 року до 09.02.2012 року провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року, за результатами якої складено акт за №103/231/36221364 від 15.02.2012 року (а.с. 8-18).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем 16.02.2012 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0004062301 про нарахування податкових зобов'язань з сплати податку на додану вартість в розмірі 42 363 гривні, в тому числі 33 890 гривень за основним платежем та 8 473 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «Агроторг-К», прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статтей 134, 135, 138 Податкового кодексу України.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму 33 890 гривень.

Судом встановлено, що позивачем обліковано в показниках бухгалтерського та податкового обліку операції з придбання цегли рядової порожнистої в кількості 172, 323 тис. штук на загальну суму 203 340, 46 гривень, в тому числі податок на додану вартість 33 890, 08 гривень за липень 2011 року за договором купівлі-продажу №3 від 28.05.2011 року, укладеного з ТОВ «Агроторг-К»(а.с.99-100, 102-11).

Підставою для здійснення обліку вказаної операції слугувала виписана ТОВ «Агроторг-К»накладна №306 від 29.07.2011 року та податкова накладна №306 від 29.07.2011 року (а.с.97-98).

Розглядаючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення за №0004062301 про нарахування зобов'язань з сплати податку на додану вартість в розмірі 42 363 гривні, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з статтею 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (200.3).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність у позивача податкової накладної за №306 від 29.07.2011 року, виданої ТОВ «Агроторг-К»як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за період липня 2011 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, судом встановлено, що податковий кредит сформовано за облікованою позивачем господарською операцією з ТОВ «Агроторг-К».

Позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання ним у ТОВ «Агроторг-К»вказаного в податковій накладній товару, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна, будь-яких розрахунків за придбані матеріали ТОВ «Агроторг-К»позивачем не здійснено, позивач за місцемзнаходження відсутній, за 2-3 квартали 2011 року відсутні відомості про наявність основних фондів.

Директором позивача - ТОВ Голд-Продукт»та його контрагента -ТОВ «Агроторг-К», на час здійснення спірної господарської операції була одна особа -ОСОБА_3, який 29.07.2011 року, тобто на час складання накладної, податкової накладної та акту прийому-передачі перебував на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні, крім того, 19.07.2011 року йому проведено хірургічну операцію, останній був важкохворим та 22.08.2011 року помер (а.с.114-116).

Перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні виключає складення ним, як посадовою особою позивача та його контрагента ТОВ «Агроторг-К»29.07.2011 року в місті Рогатині Івано-Франківської області накладної за № 306, податкової накладної за №306 та акт прийому-передачі, а також виключає здійснення позивачем вказаної господарської операції.

Як наслідок, накладна за №306 від 29.07.2011 року та акт прийому-передачі від 29.07.2011 року є такими, що не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою передбачено, що первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу податкова накладна за №306 від 29.07.2011 року є такою, що не відповідає вимогам встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Крім того, проведеною перевіркою ТОВ «Агроторг-К»органами державної податкової служби встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень (а.с. 53-66).

Надані представником позивача копії договору купівлі-продажу за №25/07-11 від 25.07.2011 року придбаної позивачем цегли ТОВ Цукрова-рафінадний комбінат «Володимирцукор» та копії виписаної директором позивача ОСОБА_3 податкової накладної за №52 від 29.07.2011 року не підтверджують зв'язку із господарською діяльністю позивача операції з ТОВ «Агроторг-К», також відсутні докази транспортування даного товару покупцю, відсутні докази розрахунку між сторонами.

Як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність господарських операцій купівлі позивачем цегли в ТОВ «Агроторг-К»на загальну суму 203 340, 46 гривень, в тому числі податок на додану вартість 33 890 гривень за період липня 2011 року.

Виходячи із аналізу норм Податкового кодексу України та встановлених у судовому засіданні обставин, наявність податкової накладної у позивача, як платника податків, є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд вважає за необхідно зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку сплати податок на додану вартість в розмірі 33 890 гривень, а також нарахованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 8 473 гривні, податкове повідомлення-рішення за №0004062301 від 16.02.2012 року -правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Також не підлягають до задоволення вимоги позивача про скасування висновків акта перевірки позивача за №103/231/36221364 від 15.02.2012 року про нікчемність операцій позивача, виходячи з того, що оскаржувані позивачем висновки акту перевірки, не встановлюють будь-яких обов'язків для позивача, не містять в собі рішень суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій, а отже не порушують та не можуть порушити його прав, свобод та інтересів.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Голд-Продукт» до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення за №0004062301 від 16.02.2012 року та висновків акта перевірки від 15.02.2012 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 08.06.2012 року.