Постанова № 2460625, 26.08.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 22-а-4333/08 р. Головуючий у 1 інстанції Морозов С.М.

Суддя-доповідач Романчук О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2008 року. м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Малиніна В.В.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Ткаченко Т.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, на постанову Господарського суду м. Києва від 23 липня 2007 року у справі за позовом АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) та скасування податкових повідомлень-рішень №0001142301/3 від 23.06.2006р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 350 422, 15 грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 171619, 47 грн. та №0001152301/3 від 23.06.2006р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 997, 33 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8 998, 66 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23 липня 2007 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. У своїй апеляційній скарзі позивач просив скасувати вказану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування повідомлення-рішення № 0001142301/3 від 23.06.2006р. про донарахування податку на прибуток в сумі: 2703,08 грн. із застосуванням фінансових санкцій в сумі 1351,54 грн. та скасування повідомлення-рішення № 0001152301/3 від 23.06.2006 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 6780,33 грн. із застосуванням фінансових санкцій в сумі 3390,17 грн..та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у цій частині. Відповідач - скасувати постанову в частині, в якій задоволено позовні вимоги і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг позивача та відповідача вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.10.2002р. по 30.06.2005р.. За результатами перевірки складено Акт № 644/23-1/00039019 від 10.11.2005р. (надалі Акт від 10.11.2005р.).

Податкові повідомлення-рішення №0001142301/3 та №0001152301/3 від 23.06.2006р. прийняті на підставі висновків акту перевірки з урахуванням рішень про результати розгляду скарг позивача в адміністративному порядку та містять наступні донарахування податкових зобов'язань: податкові зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 557 138, 77 грн. (в тому числі 385 519, 30 грн. основний платіж, 171 619, 47 грн. штрафні санкції) та з податку на додану вартість в розмірі 27 835, 69 грн. (в тому числі - 18 557, 13 грн. основний платіж, 9 278, 56 грн. штрафні санкції) відповідно.

1. З приводу безпідставного включення до складу валових витрат, витрат, які пов'язані з виконанням робіт по збору і погодженню документів на суму 5261 грн., а також витрат на проведення пошукових робіт та виготовлення проекту в сумі 1858 грн. по реконструкції та переобладнанні нежитлового приміщення під відділення у м. Фастові.

Згідно пп. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати які пов'язані з виконанням робіт по збору і погодженню документів та витрати на проведення пошукових робіт та виготовлення проекту по реконструкції та переобладнанні нежитлового приміщення під відділення у м. Фастові здійснені філією банку до введення в експлуатацію придбаного основного фонду, та є такими, що пов'язані із його створенням. А вказані витрати необхідно було включити до вартості придбаної будівлі (квартири), як витрати, пов'язані з самостійним виготовленням основних фондів та введенням їх в експлуатацію. Тому, донарахування податку в розмірі 1 779, 75 грн. повідомленням-рішенням №0001142301/3 в даній частині є правомірним.

2. З приводу завищення Закарпатською та Хмельницькою обласними філіями валових витрат на суму 3077,77 грн. та 233 грн. відповідно. Дані кошти були витрачені на розміщення реклами в засобах масової інформації, яке було здійснено з порушеннями Закону України «Про рекламу»: були відсутні дані про найменування органу, який видав ліцензію, її дата та номер.

Відповідно пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону - платник податку може збільшити валові витрати на суму витрат платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Згідно зі ст. 23 (в редакції чинній до 11.07.2003р.), ст. 24 ( в редакції Закону після 11.07.2003р.) Закону України «Про рекламу» реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення (банківських, страхових тощо), або осіб, які їх здійснюють, та цінних паперів можлива лише за наявності відповідної ліцензії чи іншого дозволу, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити найменування органу, який видав ліцензію (спеціальний дозвіл), та номер чинної ліцензії (дозволу).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що розміщення банківських послуг Закарпатська обласної філії в засобах масової інформації проводилось без зазначення в ній номеру банківської ліцензії, дати видачі, найменування органу, що видав. Віднесення витрат на розміщення такої інформації до валових витрат протирічить вищевказаним нормам Закону. А тому, визначення податкового зобов'язання в розмірі 923, 33 грн. здійснено відповідачем правомірно.

3. Щодо не включення Донецькою філією до складу податкових зобов'язань з ПДВ операцію з продажу працівнику банку капітально відремонтованого житла, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 6 780, 33 грн.

Відповідно до пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки. Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється: а)перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; б)перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з такої реконструкції чи капітального ремонту за рахунок замовника

Як вбачається з матеріалів справи, продаж квартири згідно договору купівлі-продажу квартири від 04.02.2005р. є першим продажем капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю який є особою, іншою ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з таким капітальним ремонтом. Окрім того, при дослідженні наданих документів судом першої інстанції вірно встановлено, що за умовами договору від 04.02.2005р. продаж квартири здійснено за ціною з урахуванням податку на додану вартість (п. 4 договору), що як пояснив представник позивача було відображено помилково та в подальшому банком вказана сума податку була відшкодована покупцю. Належних доказів викладеного з приводу повернення передбаченого умовами договору податку на додану вартість суду не надано, відповідно висновки відповідача зроблені під час перевірки про необхідність донарахування податку в розмірі 6 780, 33 грн. є правомірними.

У даній частині постанови суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову Господарського суду м. Києва від 23 липня 2007 року у цій частині - залишити без змін.

З приводу апеляційної скарги відповідача, то колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню у нижчевикладеній частині.

1. Щодо завищення витрат на амортизацію в сумі 330 грн. з вартості грошово-лічильної машини «Банкнота - 1КУ» через невірне віднесення Чернігівською обласною філією вказаного об'єкту до 4 замість 2 групи основних фондів.

Відповідно до підпункту 8.2.2 статті 8 Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевигцує вартість малоцінних товарів (предметів).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про віднесення грошово-лічильної машини до 4-ї групи. Так, всім об'єктам 4 групи властива наявність власної операційної системи (комп 'ютерної програми, а грошово-лічильна машиназа своїми властивостями підпадає під електромеханічні прилади.

Відповідно до наказу Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997 №507, згідно з яким затверджено Державний класифікатор України «Класифікація основних фондів ДК 013-97» - вказаний об'єкт відноситься до основних фондів до 2 групи, зокрема, підгрупи «220000. Меблі, офісне обладнання», класу «220200. Офісне обладнання», типу «220207. Машини для сортування, рахування, пакування монет».

А тому донарахування податку на прибуток відповідачем у сумі 82, 50 грн. є правомірним.

2. З приводу включення Київською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» до складу валових витрат вартість призів на загальну суму 1 320,00 грн.

Згідно підпункту 5.3.1 статті 5 Закону - не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті)

Відповідно до підпункту 5.2.1 статті 5 Закону: до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши вищенаведені норми та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат вартість призів на загальну суму 1 320,00 грн. Оскільки жодних доказів про те, що проведення конкурсу безпосередньо пов`язано з організацією та веденням виробничого процесу судом не досліджено та позивачем до матеріалів справи не надано.

А тому донарахування податку на прибуток у сумі 330 грн. є правомірним

3. З приводу віднесення до валових витрат Черкаською обласною філією в 4 кварталі 2003 року витрат на представницькі цілі в сумі 3629,26 грн та Трускавецькою філією в 4 кварталі 2004р. на суму 1 765, 37 грн. То колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2004р. Трускавецькою філією АКБ "Укрсоцбанк" неправомірно включено до складу валових витрат вартість обслуговування харчування в ресторані «Мисливський рай», який є структурним підрозділом ТОВ «Лемар-Євросервіс» (м. Трускавець) на суму 613,40грн (з ПДВ) та в грудні 2004р. вартість харчування в сумі 1151,97грн., (з ПДВ) у приватного підприємця ОСОБА_1. (м. Дрогобич). До перевірки представлені накладні з переліком порцій та продуктів харчування в якості первинних документів. Однак колегія судді погоджується з доводами відповідача, що харчування не є для установи банку видом рекламної діяльності та рекламних заходів, регламентованих Законом України «Про рекламу».

В ході документальної перевірки відповідачем встановлені розбіжності між даними позивача та даними перевірки. А саме, у 4 кварталі 2003 року Черкаською філією було безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати на представницькі цілі, які не пов'язані з веденням господарської діяльності в сумі 3629,26 грн., в т.ч.: - в сумі 2317,26 грн. - витрати, пов'язані з поздоровленням клієнтів філії з Новорічними та Різдвяними святами 2003 року святковими новорічними наборами (цукерки, шампанське, пакет), які не несуть рекламну інформацію про послуги філії банку ( м/о № 1 від 29.12.2003р., рах.№3761 від 24.12.2003р., видат. накладної № 3761 від 25.12.2003р.). В ході перевірки встановлено, що відсутня програма офіційного прийому (презентації) та конкретний перелік питань, які повинні були обговорюватись при проведенні даної презентації;

в сумі 1312,0 грн. - витрати, пов'язані з поздоровленням клієнтів філії з Новорічними та Різдвяними святами 2003 року ювілейними монетами та футлярами до них, згідно м/о № 1 від 30.12.2003р. та розпорядження філії від 25.12.2003р., які не несуть рекламну інформацію про послуги філії банку.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону - не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. В ході перевірки встановлено, що відсутня програма офіційного прийому (презентації) та конкретний перелік питань, які повинні були обговорюватись.

А тому, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення до валових витрат вищенаведених сум помилковим, а нарахування податку у сумі 441, 34 грн. та 1088,78 грн. відповідно - правомірним.

4. З приводу правомірності віднесення Київською міською філією до складу валових витрат витрати на придбання питної води «Еден» в сумі 134053 грн., то колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.п 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв 'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України «Про охорону праці» визначено, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров 'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Відповідно до ст.19 вищевказаного Закону суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначається згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

В переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. № 994 не передбачено забезпечення працівників банківської установи очищеною питною водою.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що витрати на придбання питної води «Еден» в сумі 134053 грн. є витратами по забезпеченню охорони праці. Дані витрати не повинні були відностися до валових витрат позивача

А тому, нарахування відповідачем податку на прибуток у сумі 33513, 25 грн. є правомірним .

5. Щодо неправомірного формування та використання страхових резервів, то колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Івано-Франківською філією АКБ «Укрсоцбанк» (далі - Філія) в 2003р. у податковому обліку сформовано страховий резерв під дебіторську заборгованість в сумі 67740,39 грн. (за І кв. 2003р. -13546,05 грн., за перше півріччя 2003р. - 33868,19 грн., за три квартали 2003р. - 33868,19 грн., за 2003 рік - 67726,93 грн.), яка виникла внаслідок створення та віднесення на зменшення валових доходів страхового резерву під дебіторську заборгованість, а саме: внаслідок незаконного використання програмного забезпечення міжнародної системи грошових переказів «Western Union», здійснено крадіжку грошових коштів в сумі 12700,45 дол. США або еквівалент 67696,45 грн. По даному факту СВ СУ УМВС України в Івано-Франківській області порушено кримінальну справу за №214629 від 02.11.2002р. про заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах і розпочато слідство. Про наслідки проведеного слідства інформації в ході перевірки не надано. В зв'язку із вказаним головним банком списано з Івано-Франківської філії 12700,45 доларів США (в гривневому еквіваленті 67696,45 грн.) на підставі меморіальних ордерів від 29.10.2002р. № 59-23 на суму 10157,50 дол. США (54141,51 грн.) та від 01.11.2002р. № 59-20 на суму 2542,95 дол. США (13554,94 грн.),

Під вказану дебіторську заборгованість «до з'ясування» в сумі 67696,45 грн. створено страховий резерв під сумнівну заборгованість.

Філією в 2003р. всього станом на 01.01.2004р. віднесено на зменшення валового доходу сформовану суму страхового резерву під вказану дебіторську заборгованість в розмірі 67726,93 грн.

Перевіркою правильності визначення доходів від надлишкової суми страхових резервів у 2003р. відповідачем встановлено, що розмір страхового резерву, що підлягає включенню згідно податкового обліку до валових доходів або валових витрат банківської установи визначався з порушенням вимог ст.12 Закону.

Підпунктом 12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону передбачено, що будь-який банк зобов 'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів і комісій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться до його господарської діяльності.

Господарська діяльність згідно п. 1.32 вказаного Закону - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно пп. 12.2.2 п.12.2 ст. 12 Закону визначено, що з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

Постановою Правління НБУ України від 13.12.2002р. №505 (далі - Постанова НБУ) затверджено «Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості» визначено перелік видів дебіторської заборгованості, за якою банки зобов'язані формувати резерви, до якого не включено дебіторську заборгованість, яка виникла внаслідок крадіжок. Підпунктом 12.2.3 п.12.2 ст.12 вказаного Закону розмір страхового резерву розраховується від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками фактично наданими (виставленими на користь) певного дебітора.

Кошти, на суму яких сформовано резерв є транзитними коштами, не пов'язаними ні з валовими доходами, ні з валовими витратами, оскільки, від операцій з переказів по системі "Western Union" доходом є комісійна винагорода.

Порядок відшкодування сум безнадійної дебіторської заборгованості визначено п.12.3 ст.12 Закону.

Філією банку в ході перевірки не подано жодних підтверджуючих документів, які б засвідчували факт звернення банку до дебітора про повернення коштів або до судових органів. Підпунктом 12.3.12 п.12.3 ст.12 Закону визначено, що у разі коли всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості згідно з порядком, визначеним пп.12.3 цієї статті, не призвели до позитивного наслідку, Занки та небанківські фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість в частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву, створеного відповідно до цієї статті.

Перевіркою встановлено, що таких заходів філією не вчинялося.

 Крім того, пунктом 1.5 вказаної Постанови НБУ передбачено: дебіторська заборгованість, що визнана банком безнадійною відповідно до законодавства України, списується за рахунок резерву за рішенням відповідного органу Управління банку, який згідно зі статусом банку має повноваження на прийняття такого рішення, до перевірки рішення головного банку не представлено

Судом першої інстанції були не повно досліджені обставини при розгляді даного питання, Філією занижено доходи у вигляді надлишкової суми страхових резервів в сумі 67726,93 грн донарахування, а донарахування податку з прибутку у розмірі 20318, 08 грн. є правомірним.

6. З приводу застосування норм амортизації при введенні в експлуатацію основних фондів 1 групи Львівською обласною філією. Так, амортизація витрат в сумі 22046127,83грн., понесених (нарахованих) у зв'язку із спорудженням основних фондів групи І (службова будівля банку м. Львів, пл.Міцкевича, 10) до 01.01.2004року, здійснювалась за нормами амортизації, що діяли після 01.01.2004року, в результаті чого завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 629671,63грн. в тому числі: в 2004році на суму 325318,18грн., в 2005році на суму 304353,45грн.

Відповідно до п.1 р.ІІ Перехідних положень Закону України від 01.07.2004р. №1957-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - Норми амортизаційних відрахувань, зазначені у ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2, і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

В порушення п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 р.ІІ Перехідних положень Закону України від 01.07.2004р. №1957-ГУ «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Львівською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» нарахування амортизації в податковому обліку здійснювалось за нормою 2% до балансової вартості службової будівлі м.Львів, пл.Міцкевича, 10 -30901057,68грн., починаючи з 01.07.2004року, в тому числі і амортизацію витрат в сумі 22046127,83грн., понесених (нарахованих) до 01.01.2004р. на спорудження службової будівлі м.Львів, пл.Міцкевича, 10, а повинно здійснюватись за нормами амортизації, що діяли до 01.01.2004р. (1,25%).

Для цілей податкового обліку окремий облік витрат, понесених (нарахованих) у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що здійснюються після 01.01.2004р., Львівською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» не вівся.

Посилання на те, що амортизація витрат здійснювалася відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» не приймається судом, так як відповідно ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» - ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

А тому, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про правомірність застосування норм амортизації, які діяли після 01.01.2004 року.

Таким чином, позивачем необгрунтовано збільшено валові витрати на суму 629 671, 63 грн., а нарахування податку на прибуток у розмірі 157 417, 91 грн. є правомірним.

7. Щодо неоподаткування посередницьких послуг по страхуванню податком на додану вартість, то колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Нікопольською філією АКБ «Укрсоцбанк» при включенні до складу валового доходу нарахованої (отриманої) агентської винагороди за перевірений період у сумі 56085,00грн., не було віднесено до податкового зобов'язання суми ПДВ - 11217,00грн. Агентська угода №02-1 від 23.02.2001р., укладена з ВАТ «Страхова компанія «Уксоцстрах» та Агентська угода №011/1-012 від 14.01.2005р., укладена з ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Акти про надання агентських послуг, книга обліку продажу товарів (робіт, послуг) по Нікопольській філії АКБ «Укрсоцбанк» зареєстрована у СДПІ по роботі з ВПП м.Києва за №4/0302 від 21.03.2002р.).

Згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» -об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно пп.3.2.3 п.3.2 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» - не є об'єктом оподаткування операції з поставки послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України «Про страхування».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно абзацу 1 статті 2 Закону України «Про страхування», страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» - страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників, в тому числі страхових агентів.

Згідно абзацу 7 статті 15 Закону України «Про страхування» - страхові агенти - громадяни, або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1996р. №1523, агентська діяльність - діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Згідно статті 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Як вбачається з матеріалів справи, Нікопольська філія АКБ «Укрсоцбанк» надавала посередницькі послуги при укладенні від імені Страховика Договорів страхування зі Страхувальниками за період з 01.10.2002р. по 31.12.2004р., та "Агентської угоди №011/1-012 від 14.01.2005р.", укладеної у м.Києві між юридичною особою АКБ «Укрсоцбанк» -агент, та ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» Нікопольська філія АКБ «Укрсоцбанк» надавала посередницькі послуги, пов'язані з реалізацією страхових продуктів та наданням страхових послуг Страховика за період з 14.01.2005р. по 30.06.2005р.

Таким чином, посередницькі послуги позивача вищепереліченим страховим організаціям є за своєю природою агентськими послугами.

На підставі Актів про надання агентських послуг до агентської угоди №02-1 від 23.02.2001р. та до агентської угоди №011/1-012 від 14.01.2005р., страховими компаніями за перевірений період сплачено Нікопольській філії агентську винагороду на загальну суму 56085,00грн. Суми агентської винагороди Нікопольською філією АКБ «Укрсоцбанк» у відповідні податкові періоди було включено до складу валового доходу.

Винагорода від надання посередницьких послуг є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість».

Нікопольською філією АКБ «Укрсоцбанк» при включенні до складу валового доходу нарахованої (отриманої) агентської винагороди за перевірений період у сумі 56085,00грн., не було віднесено до податкового зобов'язання суми ПДВ -11217,00грн.

 Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання на 11217,00грн.

З приводу, інших фактів завищення позивачем сум валових витрат по податку на прибуток та заниження позивачем сум ПДВ колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлені факти незаконного донарахування податкових зобов`язань та повно і всебічно досліджені докази, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю частни висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 202, 205, 207 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду м. Києва 23 липня 2007 року у частині скасування податкового повідомлення рішення №0001142301/3 від 23.06.2006р. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 213191, 86 грн. та податкового повідомлення рішення №0001152301/3 від 23.06.2006р. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 11 217, 00 грн.

Ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у частині скасування податкового повідомлення рішення №0001142301/3 від 23.06.2006р. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 213191, 86 грн. та податкового повідомлення рішення №0001152301/3 від 23.06.2006р. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 11 217, 00 грн

В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва 23 липня 2007 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді: