Постанова № 24606218, 30.05.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/10797/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Прохорчуку П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Ружин-молоко"

до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Ружинське відділення

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000202301 від 07.09.2011 р.,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Ружин-молоко" звернулося до суду з позовом в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції від 07 вересня 2011 року № 0000202301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 108733,00 грн.. При цьому зазначало, що вказані суми зобов'язань були визначені за порушення підприємством, на думку податкового органу, вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". З такими висновками відповідача Дочірнє підприємство "Ружин молоко" не погоджується, оскільки факт придбання у ТОВ "Астарта-Трейд" цукру-піску, його транспортування і доставка підтверджується договором № 0710/12-21 від 21 липня 2010 року про купівлю-продаж, що не має ознак нікчемності, податковими, видатковими і товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, які містять всі необхідні реквізити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що податкове повідомлення-рішення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції від 07 вересня 2011 року № 000202301 є правомірним, оскільки укладений позивачем з ТОВ "Астарта - Трейд" договір про купівлю-продаж цукру-піску є нікчемним, не спричинив реального настання юридичних наслідків, а поставка цукру-піску мала нетоварний характер.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції документальної невиїзної перевірки Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Астарта-Трейд" за грудень 2010 року виявлено порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), а саме: включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 108733,17 грн. за придбання на підставі нікчемних правочинів у ТОВ "Астарта-Трейд" цукру-піску.

За результатами перевірки складено акт № 83/2301-31826107 від 21 березня 2011 року.

На підставі вказаного акта Ружинським відділенням Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції 07 вересня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202301 про збільшення Дочірньому підприємству "Ружин-молоко" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 108733,00

В акті перевірки податковим органом зазначено, що вчинений позивачем правочин, а саме, укладений з ТОВ "Астарта-Трейд" договір, відповідно до статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, є нікчемним, не спричинив реального настання юридичних наслідків, поставка цукру-піску мала нетоварний характер. У зв'язку з цим, Дочірнім підприємством "Ружин-молоко", на думку податкового органу, до складу податкового кредиту безпідставно віднесено ПДВ в сумі 108733,00 грн. із ціни придбаного у ТОВ "Астарта-Трейд" товару.

Такий висновок Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції суд вважає безпідставним, оскільки частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Астарта-Трейд" договір № 0710/12-21 від 21 липня 2010 року про купівлю-продаж цукру-піску, а також додаткова угода до договору 0710/12-21 від 21.07.2010 не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) вказаного договору не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Придбання позивачем у ТОВ "Астарта-Трейд" цукру-піску, його транспортування і доставка підтверджується договором № 0710/12-21 від 21.07.2010 року про купівлю-продаж, додатковою угодою до договору № 0710/12-21 від 21.07.2010 року, податковими накладними, накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, копії яких є у матеріалах справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва ТОВ "Астарта-Трейд" судом не встановлено. Отже, його реєстрація у якості платника податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Дочірнім підприємством "Ружин молоко" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту 108733,00 грн. ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Астарта-Трейд", при придбанні цукру-піску, тому є підстави для визнання податкового повідомлення-рішення Ружинського відділення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції від 07 вересня 2011 року № 0000202301 недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 29,55 грн.

Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Попільнянської МДПІ № 0000202301 від 17.09.2011 року.

Відшкодувати позивачу з державного бюджету 29,55 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 01 червня 2012 р.