Постанова № 24605565, 31.05.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/5728/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства «Торезантрацит» до Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі про визнання недійсним та скасування рішення № 310 від 02.12.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Торезантрацит» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі, в якому просило визнати недійсним та скасувати рішення відповідача № 310 від 02.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказаний період за який нараховані штрафні санкції за своєчасно не сплачені суми єдиного внеску. Також, до вищезазначеного рішення не було додано розрахунку штрафних санкцій та нарахованої пені. Крім того, позивач вказав, що тільки у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску, органи Пенсійного фонду мають права застосовувати штрафні санкції. У зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, представники сторін через канцелярію суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, справа відповідно до вимог частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані матеріали та докази, суд встанови наступне.

Так, Управлінням Пенсійного фонду України у м. Торезі було прийнято рішення № 310 від 02.12.2011 року. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог державного підприємства «Торезантрацит».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Торезантрацит» є юридичною особою (ЄДРПОУ 32366906) та є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

02.12.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Торезі було прийнято рішення № 310 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування, згідно з яким на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування» до державного підприємства «Торезантрацит» застосовано штраф у розмірі 749566,53 грн. (10%) та нарахована пеня у розмірі 52469,66 грн. (а.с. 7). Рішення прийнято на підставі даних картки особового рахунку страхувальника.

З вищевказаного рішення вбачається, що сума штрафу та пені нарахована за період з 21.11.2011 до 30.11.2011 року.

Суд вважає рішення УПФ України у м. Торезі № 310 від 02.12.2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Дія Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та ведення обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність (частини 1, 2 статті 2).

Згідно абзацу 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 ст. 6 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати відповідну звітність до територіального органу Пенсійного фонду, яка подається згідно п. 3.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, - не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Частиною 10, пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу та за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У ч. 13, 14 зазначеної статті Закону № 2464 визначено, що нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Згідно картки особового рахунку платника єдиного внеску ДП «Торезантрацит», вбачається, що кошти в рахунок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску за жовтень 2011 року підприємством перераховані у період з 21.11.2011 по 30.11.2011 року (а.с. 44-52).

Позивачем не надано суду жодного доказу у підтвердження того, що єдиний внесок за вищезазначений період сплачувався вчасно, тобто у відповідності до норм чинного законодавства.

З огляду на наведене, територіальним органом Пенсійного фонду України правомірно винесено оскаржуване рішення № 310 від 02.12.2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування до державного підприємства «Торезантрацит», як платника єдиного внеску.

Посилання позивача, як на ознаку протиправності рішення, на те, що відповідачем не додано до рішення розрахунків штрафних санкцій та пені, суд вважає необґрунтованими, оскільки такого обов’язку непередбачено жодним нормативно-правовим актом.

Окрім того, не надіслання розрахунків штрафних санкцій та пені ніяк не свідчить про незаконність самого оскаржуваного рішення.

Таким чином, суб’єкт владних повноважень при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Приймаючи до уваги наведене, а саме те, що позивачем було несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску за жовтень 2011 року, суд вважає оскаржуване рішення ПФУ законним та обґрунтованим, а відтак відсутні будь-які підстави для задоволення вимог державного підприємства «Торезантрацит» до Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі про визнання недійсним та скасування рішення № 310 від 02.12.2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17-20, 51, 69, 70-72, 86, 94, 121, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Торезантрацит» до Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі про визнання недійсним та скасування рішення № 310 від 02.12.2011 року, – відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.