Рішення № 24599421, 12.06.2012, Господарський суд Чернігівської області

12.06.12

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

07 червня 2012р. справа №5028/14/34/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбар»,

вул.Генерала Корчагіна,4, м. Ніжин, 16600

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», юридична адреса: вул.Незалежності,51 с.Калюжинці, Срібнянський р-н, поштова адреса: вул.Боженка,102, кв.1в, м. Чернігів

Про стягнення 985 135грн. 19коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 представник довіреність від 01.10.10р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 753 871грн.70коп. за поставлені нафтопродукти згідно договору №17 від 04.01.12р., 55 331грн.25коп. пені згідно п.5.2 договору, 107 092грн.74коп. -30 відсотків річних за користування чужими коштами згідно п.5.3 договору та 68 839грн.50коп. -різницю в коригуванні договірної ціни за неоплачений своєчасно товар згідно п.3.6 договору.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.12р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого також були додані розрахунок №18 від 28.05.12р. пені та відсотків за користування чужими коштами, письмове пояснення №19 від 28.05.12р. щодо розрахунків відповідача по договору №17 від 04.01.12р. та зарахування часткової сплати. У вказаному письмовому поясненні позивач зазначив, що станом на 28.05.12р. основний борг відповідача по договору №17 від 04.01.12р. становить 110 326грн.40коп. та наводить пояснення щодо порядку зарахування позивачем грошових коштів, отриманих від відповідача, в оплату товару.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.12р. надав клопотання №21 від 28.05.12р. про зменшення ціни позовних вимог, в якому зазначив, що основний борг відповідача на момент подання позовної заяви складав 753 871,70грн., а станом на 28.05.12р. основний борг становить 110 326,40грн., що пеня зменшена на 151,18грн. та становить 55180,07грн., відсотки за користування чужими коштами зменшено на 292,60грн. та становлять 106 800,14грн. та просив суд зменшити ціну позовних вимог на суму часткової оплати основного боргу, на суму перерахованої пені та відсотків за користування чужими коштами, а саме 643 545,30грн.+151,18грн.+292,60грн.=643 989,08грн.

Суд прийняв зменшення позивачем розміру позовних вимог: в частині стягнення боргу на суму 643 545,30грн, в частині стягнення пені на суму 151,18грн., в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами на суму 292,60грн., про що зазначено в ухвалі суду від 29.05.12р.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про зменшення ціни позовних вимог №23 від 06.06.2012р., в якому просив зменшити ціну позовних вимог на суму перерахованої пені та відсотків за користування чужими коштами, а саме: 13 466,61 грн. (пені) + 24 810,42грн. (відсотків за користування чужими коштами) = 38 277,03грн. та зазначив, що станом на 06.06.2012р. ціна позовних вимог становить: 110 326,40грн. (основного боргу) + 41713,46грн. (пені) + 81 989,72грн. (відсотків за користування чужими коштами)+68 839,50грн. (різниця в коригуванні ціни) = 302 869,08грн.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог, а подане позивачем клопотання про зменшення ціни позовних вимог не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом. З огляду на викладене судом приймається зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 13 466,61грн., в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами на суму 24 810,42грн.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 29.05.12р. значиться Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», ідентифікаційний код 30875436, місцезнаходження Срібнянський р-н, с.Калюжинці, вул.Незалежності,51.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом. Ухвали про порушення провадження у справі від 21.05.12р. та про відкладення розгляду справи від 29.05.12р., направлені на поштову адресу відповідача вказану у позовній заяві (вул.Боженка,102, кв.1в, м. Чернігів), отримані останнім згідно поштових повідомлень №1400602407987, №1400602405917. Ухвали про порушення провадження у справі від 21.05.12р. та про відкладення розгляду справи від 29.05.12р., направлені на адресу державної реєстрації відповідача (Срібнянський р-н, с.Калюжинці, вул.Незалежності,51), отримані останнім згідно поштових повідомлень №1400602407995, №1400602405852.

Нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Приймаючи до уваги, що позивачем було подано письмове клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 13 466,61грн., в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами на суму 24 810,42грн., яке прийнято судом, суд розглядає справу з урахуванням поданого позивачем клопотання про зменшення позовних вимог.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

04.01.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання нафтопродуктів №17, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець (відповідач по справі) прийняти і оплатити нафтопродукти відповідно до умов договору і додаткових угод до нього.

Згідно п.1.2 договору номенклатура, кількість, ціна за товар визначаються сторонами у видатковій і товарно-транспортній документації. Загальна вартість і кількість товару, що поставляється, визначається згідно видаткових накладних (п.1.5 договору).

Відповідно до п.9.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.12р., а в частині взаєморозрахунків -до їх повного завершення.

За домовленістю сторін (п.2.1 договору) товар відпускається на умовах EXW -вивезення/само вивезення з нафтобази постачальника впродовж 3 робочих днів, після надходження переплати на поточний рахунок постачальника. Відпуск товару постачальником робиться тільки за наявності оригіналу належним чином оформленого доручення на отримання товару (форма №м-2), або при підтвердженні отримання товару печаткою покупця в накладній на відпуск товару (п.2.3. договору).

У п.2.5 договору сторони встановили, що право власності на товар переходить від покупця з моменту зливу товару в резервуари, а також оформлення і підписання сторонами відповідної видаткової і товарно-транспортної документації.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 923 545,30грн. згідно видаткових накладних № 24 від 13.01.12р. на суму 457 803,30грн., №27 від 16.01.12р. на суму 367 002,25грн., №77 від 03.02.12р. на суму 98 739,75грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаними накладними.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.2. договору покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 5 календарних днів з моменту одержання товару. Терміни плати за поставлений за цим договором товар можуть бути додатково погоджені сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього договору. Оплата товару відповідно до п.3.3 договору здійснюється в національній валюті України -гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку і згідно з умовами цього договору і додаткових угод до нього.

Позивачем для оплати товару виставлені відповідачу рахунки-фактури № 21 від 13.01.12р. на суму 457 803,31грн., №27 від 16.01.12р. на суму 367 002,25грн., №73 від 03.02.12р. на суму 98 739,76грн.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний , святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, з огляду на умови договору пункт 3.2. щодо строку оплати вартості отриманого товару та приписи ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що відповідач повинен був розрахуватися за отримані нафтопродукти згідно видаткової накладної №24 від 13.01.12р. в строк до 18.01.12р. включно, видаткової накладної №27 від 16.01.12р. в строк до 23.01.12р. включно, видаткової накладної №77 від 03.02.12р. в строк до 08.02.12р. включно.

Суд не погоджується із твердженням позивача щодо дати виникнення прострочки платежу по видаткові накладній №24 від 13.01.12р. з 18.01.12р., по видатковій накладній №27 від 16.01.12р. з 21.01.12р., по видатковій накладній №77 від 03.02.12р. з 08.02.12р., оскільки позивачем безпідставно не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Так, по видаткові накладній №24 від 13.01.12р. перебіг строку оплати починається з 14.01.12р., по видатковій накладній №27 від 16.01.12р. перебіг строку оплати починається з 17.01.12р., по видатковій накладній №77 від 03.02.12р. перебіг строку оплати починається з 04.02.12р. Окрім того, позивачем не враховано, що останній день строку оплати товару по видатковій накладній №27 від 16.01.12р. припадає на вихідний день - 21.01.12р., тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 23.01.12р.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи та наданих позивачем двостороннього акта звірки взаємних розрахунків за період з 04.01.12р. по 14.02.12р. та двостороннього акта звірки взаємних розрахунків складеного між сторонами станом на 12.04.12р., які підписані позивачем і відповідачем та скріплені їх печатками, відповідач в обумовлені строки оплату за отриманий товар по договору №17 від 04.01.12р. не провів і його заборгованість становила 923 545,30грн. Окрім того, із акта взаємних розрахунків, складеного між сторонами станом на 12.04.12р., вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість по договору постачання нафтопродуктів №33 від 21.02.11р. у сумі 110 326,40грн.

У п.3.7 договору сторони встановили, що при здійсненні платежів за даним договором покупець в обов'язковому порядку вказує в графі «призначення платежу»платіжного доручення, номер і дату рахунку-фактури, який виставлений на оплату тієї партії товару, яка підлягає оплаті, а також номер і дату цього договору постачання/додаткової угоди до нього. У разі порушення цієї вимоги покупцем, постачальник має право зарахувати здійснений платіж в рахунок оплати будь-якої з поставлених партій товару на власний розсуд.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, матеріалів справи, відповідач за отримані нафтопродукти по договору №17 від 04.01.12р. розрахувався з порушенням строків оплати та частково на суму 813 218,90грн., здійснивши перерахування коштів 13.04.12р. в сумі 280 000,00грн. з призначенням платежу «оплата за ПММ зг.акта звірки від 12.04.12р. зг.постанови КМУ №11 від 12.01.11р. у т.ч. ПДВ 46 666,67грн.», з яких позивачем в рахунок оплати боргу по договору №17 від 04.01.12р. зараховано 169 673,60грн. (решта суми платежу 110 326,40грн. позивачем врахована в оплату боргу відповідача по договору №33 від 21.02.11р., який не є предметом спору у даній справі та зазначений в акті звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 12.04.12р.), та 17.05.12р. -643 545,30грн. з призначенням платежу «оплата за ПММ зг.акта звірки від 12.04.12р. у т.ч. ПДВ 107 257,55грн.».

На момент розгляду справи в суді відповідачем у відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів повної сплати вартості товару, отриманого згідно договору №17 від 04.01.12р. по видатковим накладним № 24 від 13.01.12р., №27 від 16.01.12р. та №77 від 03.02.12р.

За таких обставин, суд доходить висновку, що на день розгляду справи заборгованість відповідача за отримані нафтопродукти становить 110 326,40грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на вище наведене борг в сумі 110 326,40грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 5.2. договору сторони передбачили, що у разі не оплати або несвоєчасної плати за товар покупець повинен виплатити постачальникові пеню, яка нараховується за кожен день прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення від суми не сплаченого в строк товару.

Позивач просить стягнути з відповідача 41 713,46грн. пені нарахованої від суми заборгованості по кожній видатковій накладній за період прострочення відповідачем платежу з 18.01.12р. по 15.05.12р. з урахуванням діючих в цей період облікових ставок Національного банку України.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар, дослідивши наведений позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 41 402,61грн. за період з 19.01.12р. по 15.05.12р., оскільки позивачем допущені помилки при визначенні строків виникнення прострочки оплати.

Частиною 3 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно ч. 2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За умовами п.5.3 договору, якщо покупець не розрахувався за отриманий товар на протязі 5 календарних днів з моменту отримання, то окрім неустойки, передбаченої п.5.2 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові за порушення грошових зобов'язань суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати товару та проценти за користування чужими грошовими коштами в порядку вимог ст.536 Цивільного кодексу України, а саме проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за кожен день прострочення оплати, починаючи з дня отримання товару на протязі всього періоду користування грошовими коштами, які підлягають оплаті постачальникові.

Позивач просить стягнути з відповідача 81 989,72грн. - 30% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 18.01.12р. по 15.05.12р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок 30% річних за користування чужими грошовими коштами, та враховуючи, що вартість отриманого відповідачем товару вважається заборгованістю тільки з дня порушення ним строку оплати товару, тому суд приймаючи до уваги дату виникнення прострочки виконання зобов'язання по кожній видатковій накладній та проведені відповідачем часткові оплати товару, доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 81 277,08грн. за період з 19.01.12р. по 15.05.12р., оскільки позивачем допущені помилки при визначенні строків виникнення прострочки оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача 68 839,50грн. різницю в коригуванні договірної ціни за неоплачений своєчасно товар згідно п.3.6 договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Акт від 06.04.12р. №1 коригування цін, на його направлення відповідачу рекомендованою кореспонденцією згідно листа від 07.05.12р. вих.№13, від 05.04.12р. вих.№10/1 та від 05.04.12р. вих.№10/2, на видаткові накладні №242 від 03.04.12р., №250 від 05.04.12р., №252 від 06.04.12р. та №253 від 06.04.12р. про відпуск бензину, палива дизельного іншим ніж відповідачу покупцям, на двосторонній акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Комбар»та СТОВ «Батьківщина»за період з 15.02.12р. по 18.05.12р., який підписаний сторонами і скріплений їх печатками, та в якому значиться акт коригування №1 від 06.04.12р. на суму 68 839,50грн.

У пункті 3.6 договору сторони визначили, що у випадку якщо покупець не розрахувався за отриманий товар на протязі десяти календарних днів, після отримання товару, то ціни на товар переглядаються на вимогу постачальника в односторонньому порядку у бік збільшення, по максимальній ціні, яка була на ринку нафтопродуктів України за період з дати передачі його покупцю, яка вказується в накладній на відпуск товару, по дату перегляду цін на товар, з обов'язковим оформленням сторонами акту коригування цін.

Положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правило про належність доказів є обов'язковим для суб'єктів доказування.

Подані позивачем видаткові накладні №242 від 03.04.12р., №250 від 05.04.12р., №252 від 06.04.12р. та №253 від 06.04.12р. про відпуск бензину, палива дизельного іншим ніж відповідачу покупцям не свідчать про встановлення максимальної ціни на ринку нафтопродуктів України.

Аналіз змісту поданого позивачем Акта №1 від 06.04.12р. «коригування цін відповідно до договору постачання нафтопродукті №17 від 04.01.12р.», в якому зазначено, що сторони прийняли рішення, що відповідач виплачує позивачу суму рівну різниці між новими і старими цінами, а саме 68 839,50грн., свідчить про те, що вказаний акт підписаний тільки зі сторони ТОВ «Комбар»і скріплений його печаткою, підпис акту зі сторони СТОВ «Батьківщина»відсутній, тобто про відсутність належно оформленого позивачем і відповідачем акту коригування цін відповідно до вимог п.3.6. договору, обов'язковість якого встановлена сторонами в договорі.

Наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Комбар»та СТОВ «Батьківщина»за період з 15.02.12р. по 18.05.12р., який підписаний сторонами і скріплений їх печатками, та в якому значиться акт коригування №1 від 06.04.12р. на суму 68 839,50грн., також не може бути прийнятий судом як доказ наявності у відповідача обов'язку сплатити позивачу 68 839,50грн. різниці в коригуванні договірної ціни за неоплачений товар, виходячи з наступного.

Відповідно до чинного законодавства акті звірки -є зведеним обліковим документом, за яким бухгалтери товариств звіряють бухгалтерський облік операцій, та який фіксує стан розрахунків між сторонами, в той час як наявність чи відсутність зобов'язань сторін підтверджується первинними документами. Саме первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження факту проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших юридично значимих дій. В свою чергу, акти звірки взаєморозрахунків не містять істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків позивача та відповідача, підписання акту не впливає на їх майновий стан, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін внаслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

За відсутності належних доказів, в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження заявленої до стягнення суми 68 839,50грн., як різниці в коригуванні договірної ціни за неоплачений своєчасно товар, одне лише підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків не є підставою для стягнення з нього суми 68 839,50грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 68 839,50грн. різниці в коригуванні ціни необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 110 326,40грн., в частині стягнення пені в сумі 41 402,61грн., в частині стягнення 30% річних за користування чужими коштами в сумі 81 277,08грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 17531,03грн. пропорційно задоволеним вимогам та з урахуванням того, що зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 643545,30грн. відбулося у зв'язку із сплатою відповідачем боргу після подання позову.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 19 702,70 грн. із розрахунку ціни позову 985 135,19грн., яка була ним визначена при подачі позову до суду.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при подачі позовної заяви згідно платіжного доручення №19 від 16.05.12р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №5028/14/34/2012 (а.с.9), сплачено в доход державного бюджету судовий збір в сумі 19722,70грн. Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про судовий збір»та відповідно до статті 7 вказаного закону Товариству з обмеженою відповідальністю «Комбар»підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в розмірі 20грн.00коп. переплаченої суми.

Керуючись ст.ст. 253, 254, 525, 526, 536, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»(вул.Незалежності,51 с.Калюжинці, Срібнянський р-н, ідентифікаційний код 30875436 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбар»(вул.Генерала Корчагіна,4, м. Ніжин, ідентифікаційний код 36697760) 110 326 грн. 40 коп. боргу, 41 402 грн. 61коп. пені, 81 277грн.08коп. 30% річних за користування чужими коштами, 17 531грн. 03коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Комбар»(вул.Генерала Корчагіна,4, м. Ніжин, р/р 26007716840824 АТ «Райффайзен банк Аваль»у м. Києві МФО 380805, ідентифікаційний код 36697760) з державного бюджету (р/р 31217206783002, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) 20грн. 00коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №19 від 16.05.12р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №5028/14/34/2012 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету.

Повний текст рішення складено 12.06.2012р.

Суддя Н.Ю.Книш