Рішення № 24599322, 05.06.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року справа № 5020-420/2012За позовом Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 24872845

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „АТП-1263",

ідентифікаційний код 05423225

(95022, м. Сімферополь, вул. Глінки, 63)

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути її власникові,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (Севастопольська міська Рада) -ОСОБА_1 -головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 03-15/36 від 06.01.2012;

відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) -не з'явилась, явку уповноваженого представника не забезпечила;

третя особа (ТОВ „АТП-1263") -ОСОБА_3 -представник, довіреність № 4 від 27.01.2012.

Обставини справи:

13.04.2012 Севастопольська міська Рада (далі -позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути її власникові.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 01.03.2004 в частині сплати орендної плати. Крім того, позивач посилається на ту обставину, що рішення Севастопольської міської Ради № 1449 від 22.10.2003, яким спірна земельна ділянка була надана в оренду відповідачеві, і на підставі якого укладався договір оренди, -рішенням суду визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою від 17.04.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 10.05.2012.

Ухвалою від 10.05.2012 суд допустив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю „АТП-1263"; розгляд справи відкладено до 05.06.2012 /арк. с. 74-76/.

У судовому засіданні 05.06.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи надала письмові пояснення по суті позовних вимог /арк. с. 79/, в яких підтримала правову позицію позивача та просила позов задовольнити.

Відповідач у засідання суду не з'явилась, явку свого повноважного представника не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно і належним чином /арк. с. 77-78/ за адресою, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 32-33/; про причини неявки суду не сповістила; відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надала.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, зважаючи на сплив встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду спору, суд вирішив розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2004 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі -Договір) /арк. с. 12-16/.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 01.03.2004, зареєстрований в реєстрі під № 303 та 02.06.2004 зареєстрований Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів в Книзі реєстрації договорів оренди землі під № 96 (номенклатурний номер 4-М-01).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1449 від 22.10.2003 Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння та користування земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування складського приміщення.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на період оренди у розмірі 1,7% грошової оцінки земельної ділянки.

Сторони домовились, що розмір річної орендної плати згідно з розрахунком, здійсненим відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради № 1348 від 14.10.2003 складає:

1 524,00 грн -на період будівництва до здачі об'єкта до експлуатації;

7 620,00 грн -на наступний період (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Договору).

Наведений розрахунок розміру річної орендної плати щорічно корегується відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Договору.

В свою чергу, згідно з підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Договору величина річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку в строк до 01 лютого поточного року в залежності від щорічно індексованої грошової оцінки земельної ділянки. Щорічний розрахунок орендної плати здійснюється Орендарем відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства.

Щорічний розрахунок орендної плати, погоджений із Орендодавцем, надається Орендарем Державній податковій інспекції за місцем розташування земельної ділянки -в строк до 15 лютого поточного року (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що орендна плата за землю вноситься Орендарем рівними частками щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, в національній валюті України на спеціальний бюджетний рахунок міста в районному фінансовому управлінні за місцем розташування земельної ділянки.

За умовами Договору (підпункт „и" підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Договору) Орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату відповідно до розділу 2 цього Договору та щорічно до 20 січня надавати Орендодавцеві довідку про платежі з орендної плати за попередній рік, засвідчену податковою інспекцією.

Сторони домовились, що Договір діє з моменту його державної реєстрації до 01.09.2028 (пункт 6.1 Договору).

Судом установлено, що позивач (Орендодавець) свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується, зокрема, Актом приймання-передачі земельної ділянки від 02.03.2004, підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками сторін /арк. с. 18/.

Натомість, відповідач умови Договору порушила: орендну плату в 2011 році не вносила, внаслідок чого позивач звернувся до відповідачки з листом від 14.11.2011 № 03-15/4240 про дострокове розірвання Договору оренди землі /арк. с. 19/. Разом з листом-пропозицією відповідачці були надіслані: угода про дострокове розірвання договору оренди землі; акт приймання-передачі земельної ділянки та заява до Головного управління Держкомзему в м. Севастополі про здійснення державної реєстрації угоди про дострокове розірвання договору оренди. Зазначені документи були отримані відповідачкою 17.11.2011, що підтверджується її підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення /арк. с. 20/, але будь-якої відповіді від неї позивачу не надійшло, що і стало причиною звернення останнього до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з договору оренди землі, тобто є земельними правовідносинами, а тому регулюються нормами Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі". Крім того, застосуванню до спірних правовідносин підлягають загальні норми Цивільного кодексу України, які розкривають зміст зобов'язання, регулюють питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань, а також визначають загальний порядок розірвання договорів.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Виходячи зі змісту статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади м. Севастополя належить до повноважень Севастопольської міської Ради.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є Закон України „Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України „Про оренду землі" визначено, що оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла станом на час укладення спірного договору оренди землі) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як установлено судом, на підставі рішення Севастопольського міської Ради від 22.10.2003 № 1449 між Севастопольською міською Радою (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 (відповідач) укладено Договір оренди землі від 01.03.2004 /арк. с. 12-16/.

Статтею 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ст. 21 Закону України „Про оренду землі").

Судом установлено, що за умовами Договору Орендар, серед іншого, зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату відповідно до розділу 2 цього Договору (підпункт „и" підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Договору).

Таким чином, внесення орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою є одним із зобов'язань відповідачки, яке виникло в неї із укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки від 01.03.2004.

Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 32 Закону України „Про оренду землі" та пункту 8.2 Договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Водночас, згідно з пунктом „в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою (пункт „д" статті 141 ЗК України).

Згідно із пунктом 8.3 Договору, він також може бути розірваний в судовому порядку на вимогу Орендодавця у разі, якщо у строки, визначені Договором оренди, Орендар не виконав частину або усі умови та зобов'язання, передбачені цим Договором.

Пунктом 2.23 розділу 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як убачається з повідомлення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 декларацію за 2011 рік по орендній платі за землю не подавала, оплату оренди за землю 2011 року не здійснювала /арк. с. 21/.

Отже, відповідачка є такою, що порушила зобов'язання щодо оплати оренди землі за Договором.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених приписів, доказів внесення орендної плати за 2011 рік відповідачкою не надано.

Зазначене у сукупності свідчить про порушення відповідачкою прав позивача на отримання ним плати за оренду земельної ділянки та є підставою для розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.03.2004 між Севастопольською міською Радою та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2.

Крім того, постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.04.2011 у справі № 2а-3654/10/2770, що набрала законної сили 05.05.2011, визнано протиправним та скасовано рішення Севастопольської міської ради № 1449 від 22.10.2003 „Про передачу в оренду підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування складських приміщень" /арк. с. 67-71/. Тобто підстава, на якій був укладений спірний Договір оренди земельної ділянки, відпала.

Зважаючи на вказане рішення та у зв'язку з порушенням Орендарем (ФОП ОСОБА_2.) умов Договору оренди землі від 01.03.2004, Севастопольською міською Радою прийнято рішення № 1755 від 11.10.2011 „Про розірвання з підприємцем ОСОБА_2 договору оренди від 01.03.2004, зареєстрованого 02.06.2004 за № 96, земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_2, наданої для будівництва та обслуговування складського приміщення" /арк. с. 11/.

14.11.2011 позивач надіслав відповідачці листа № 03-15/4240 з пропозицією укласти Угоду про дострокове розірвання Договору із додаванням самої угоди та Акта приймання-передачі спірної земельної ділянки /арк. с. 19/.

Не зважаючи на те, що відповідачка отримала вищеназваний лист ще 17.11.2011, про що свідчить її особистий підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення /арк. с. 20/, будь-якої відповіді позивачеві до теперішнього часу не надала, угоду про дострокове розірвання договору не підписала, спірну земельну ділянку Орендодавцеві не повернула.

За викладених обставин, вимога позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 01.03.2004 є правомірною, відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та підлягає задоволенню.

При цьому суд зауважує на наступному.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, Договір оренди земельної ділянки від 01.03.2004 вважатиметься розірваним із дати набрання даним судовим рішенням законної сили.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Частина друга статті 16 Цивільного кодексу України називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів примусове виконання обов'язку в натурі.

Абзацом першим статті 34 Закону України „Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Підпунктом „м" підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Договору встановлений обов'язок Орендаря повернути Орендодавцю земельну ділянку після припинення чи розірвання Договору, у стані та порядку, вказаному у Договорі.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди, об'єкт оренди -земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована у місті Севастополі по АДРЕСА_2, -підлягає поверненню позивачеві.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку Севастопольській міській Раді, яка є похідною від вимоги про розірвання договору, також підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача і підлягає стягненню з неї на користь позивача в розмірі 1 073,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 01.03.2004, зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди землі 02.06.2004 під № 96 (номенклатурний № 4-М-01), укладений між Севастопольською міською Радою та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2, -з дати набрання рішенням у цій справі законної сили.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) повернути Севастопольській міській Раді (ідентифікаційний код 24872845; 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3) орендовану за договором оренди від 01.03.2004 земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану у місті Севастополі по АДРЕСА_2, у стані, придатному для її подальшого використання.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1; відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 24872845; 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, п/р 35419002000304 у ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, або на інші рахунки) судовий збір у сумі 1 073,00 грн (одна тисяча сімдесят три грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2012.

Суддя підпис В.О. Головко