Постанова № 24599227, 11.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. Справа № 18/164/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Білоусова Я.О.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (копія дов.№52 від 20.02.12р.),

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства теплового господарства «Лохвицятеплоенерго»(вх.№1571П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 03 квітня 2012 року по справі №18/164/12 (суддя Кльопов І.Г.),

за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз», м.Полтава,

до Комунального підприємства теплового господарства «Лохвицятеплоенерго», м.Лохвиця, Полтавська обл.,

про стягнення 1405428,10 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованості за договором на постачання природного газу №17/11ТКЕб від 01Л0.2011р. у розмірі 721776,29грн., у ч. 711621,74грн. - сума основного боргу, 1643,44грн. - 3% річних та 8511,11грн. -пені (а.с.2-а.с.7, том 1).

У лютому 2012р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, прийнятою господарським судом Полтавської області, в якій просив стягнути з відповідача 1405428,10 грн., у т.ч. 1378127,00 грн. - сума основного боргу, 4457,99 грн. - 3% річних, 22843,11 грн. -пеня (а.с.31-а.с.34, том 1).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03 квітня 2012 року по справі №18/164/12 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено. Стягнуто з комунального підприємства теплового господарства «Лохвицятеплоенерго», вул.Сулицька,3, м.Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська обл., 37200, р/р 260055226 в АБ «Полтавабанк», МФО 331489, код ЄДРПОУ 3487330) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз»(вул..Козака,2а; м.Полтава, 36039, п/р 2600530103545 в філії -Полтавське правління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 331467, код ЄДРПОУ 03351912) заборгованість у розмірі 1405428,10 грн., у т.ч. 1378127,00 грн. - сума основного боргу, 4457,99 грн. -3% річних,22843,11 грн. - пеня; 28107,55 грн. судового збору. Відмовлено у розстрочці виконання рішення (а.с.128-а.с.130).

Відповідач з рішенням суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№1571П/2), в якій просить змінити рішення господарського суду Полтавської області від 03.04.2012 року по справі №18/164/12 та винести рішення про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з КПТГ «Лохвицятеплоенерго»на користь ПАТ «Полтавагаз»з врахуванням розстрочення платежів, а саме: - до 30.04.2012р. - 229687,84 грн., - до 30.05.2012р. - 229687,84 грн., - до 30.06.2012р. - 229687,84 грн., до 30.07.2012р. - 229687.84 грн. -до 30.08.2012р. - 229687,84 грн.; - до 30.09.2012р. - 229687.84 грн. При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту.

25.05.2012р. від апелянта до суду надійшло клопотання (вх.№4354), в якому зазначається, що у зв'язку з тим, що Комунальне підприємство теплове господарство «Лохвицятеплоенерго»не має фінансової можливості направити представника для участі в судовому засіданні, просить дану справу розглянути без його участі. Також зазначає, що підтримує апеляційну скаргу та просить суд прийняти рішення про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з КПТГ з урахуванням розстрочення платежів.

Апелянт вказує, що невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичних витрат та тарифів, що затверджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування більше ніж у два рази перевищує суму заборгованості за спожитий природний газ, що поставлявся по Договору № 17/11ТКЕн від 01.10.2011р. Також апелянт зазначає, що, оскільки діяльність теплового господарства з постачання теплової енергії неподільна, то відсутність відшкодування різниці в тарифах впливає на загальний фінансовий стан підприємства, обігових коштах тощо.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, в зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2011р. між ПАТ "Полтавагаз" та КПТГ "Лохвицятеплоенерго" було укладено договір №17/11 ТКЕб на постачання природного газу.

Пунктом 1.1. договору ПАТ «Полтавагаз»зобов'язується передати у власність замовнику у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а КПТГ «Лохвицятеплоенерго»зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (а.с.15-а.с.20, том 1).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється замовником виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов договору №17/11 ТКЕб на постачання природного газу ПАТ «Полтавагаз»надало відповідачу послуги з постачання природного газу в листопаді 2011 року в об"ємі 150,579 тис.куб.м. на суму 581367,44грн., в грудні 2011 року в об"ємі 123,259 тис.куб.м. на суму 475888,21грн.. в січні 2012 року в об'ємі 177,061 тис. куб.м. на суму 706 505,26 грн.

З актів приймання - передачі природного газу, підписаними сторонами без застережень вбачається, що ПАТ «Полтавагаз»виконало належним чином умови договору щодо поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, в порушення взятих на себе зобов'язань в частині проведення розрахунків не виконані.

Так, відповідно до бухгалтерського обліку ПАТ «Полтавагаз»станом на 21.02.2012 року сума боргу КПТГ «Лохвицятеплоенерго»перед ПАТ «Полтавагаз»за постачання природного газу становить 1 378 127,00 грн.

В матеріалах справи міститься Акт звірки розрахунків за №287 станом на 22.03.2012р., підписаний сторонами, яким підтверджується борг в розмірі 1 378 127,00 грн. (а.с.124, том 1).

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором укладеним між ПАТ «Полтавагаз»та відповідачем чітко встановлений термін виконання зобов'язання за відповідний звітний період.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума 3% річних, нарахованих відповідачу, становить 4457,99грн.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання замовником умов п. 6.1 цього Договору замовник зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Таким чином, сума пені становить 22843,11грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні і є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо вимог апелянта про розстрочку виконання рішення в період з квітня 2012р. по вересень 2012р., то судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення при його прийнятті.

Право суду на надання розстрочки або відстрочки також передбачено ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 року «Про деякі питання практику застосування статті 121 ГПК України»(зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом спосіб.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу виконання рішення, зміну способу і порядок виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, враховуючи викладене, розстрочка виконання судового рішення у судовому порядку пов'язана з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обґрунтування необхідності розстрочення платежів за спожитий природний газ, апелянт вказує на тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності.

Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що на сьогоднішній день нормативно-правовий документ, аналогічний Постанові КМУ №503 від 11.05.2011 року «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи місцевого самоврядування», який би регулював Порядок відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію ще не прийнятий.

Судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості у 2012 році за поставлений газ для потреб бюджетних установ, відповідно до договору №17/11 ТКЕб на постачання природного газу, укладеного між сторонами.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені у заяві про відстрочку виконання рішення та апеляційній скарзі факти не є виключними обставинами, які дають підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні, а апеляційна скарга є недоведеною та необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99 101, 102 пункту 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03 квітня 2012 року по справі №18/164/12 залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.06.2012р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Білоусова Я.О.