Постанова № 24599213, 08.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5023/7167/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача за первісним позовом - Клюс О.О.

відповідача за первісним позовом - Звєздов С.О.

2-го відповідача за зустрічним позовом - не з'явився

третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. №1447 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.12 у справі № 5023/7167/11

за позовом ПАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг". м. Донецьк

до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків

про стягнення коштів 24464,08 грн.

та за зустрічним позовом Комунального підприємства " Харківводоканал"

м. Харків,

до 1) Публичного акціонерного товаривства " Інвестиційно-фінансовий консалтинг"

м. Донецк

2) ЗАТ Страхова компанія " ВУСО", м. Донецьк,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 24464,08 грн. відшкодування заподіяної в результаті ДТП шкоди.

20.09.2011 р. відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договір відсуплення права вимоги, укладеного між ЗАТ Страхова компанія " ВУСО", м. Донецьк та Публичного акціонерного товаривства " Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецк в частині умови про передачу права вимоги до ОСОБА_4 на суму 43548,29 грн від ЗАТ Страхова компанія " ВУСО", м. Донецьк Публічному акціонерному товаривству " Інвестиційно- фінансовий консалтинг" та у визнанні недійсною додаткової угоди від 01.04.2010 до вказаного договору.

27.10.2011р. відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких посилається на порушення при укладанні договору відступлення права вимоги та недійсність цього договору, не доведеність вини відповідача у нанесені шкоди, необґрунтований розмір шкоди,так як розрахунок суми шкоди не зроблений суб'єктом оціночної діяльності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2012 р. по справі № 5023/7167/11 ( головуючий суддя Жельне С.Ч.,суддя Присяжнюк О.О.,суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено, стягнуто з відповідача 24464,08 грн. заборгованості, 244,64 грн. витрат по сплаті дермита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства " Харківводоканал", м. Харків відмовлено, з посиланням на ненадання доказів недійсності договору відступлення права вимоги та обов'язок відповідача відшкодувати матеріальну шкоду.

17.04.2012 р. відповідач за перевісним позовом ( позивач за зустрічним позовом) звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2012 р. по справі № 5023/7167/11 ( повний текст підписаний 11.04.2012 р.), в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі відповідач за перевісним позовом зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2012 р. по справі № 5023/7167/11 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, на думку відповідача за перевісним позовом, обставини справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є недоведеними, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи та рішення підлягає скасуванню на підставі ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач зазначає, що позивачем не доведений розмір шкоди,так як відсутній висновок суб'єкта оціночної діяльності або експерта,сума збитків не відповідає розрахункам, постанова Ленінського районного суду м. Харкова є неналежним доказом,так як має недоліки.

Відповідач вважає, що договір відступлення права вимоги укладений з порушенням норм діючого законодавства та є недійсним.

Представник позивача за первісним позовом в призначене судове засідання не з'явився, надав суду заперечення проти апеляційної скарги, в якому зазначив, що не погоджується з доводими викладеними в апеляційній скарзі, посилається на законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з мотивів, викладених в запереченні.

Позивач зазначає, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова особою,винною в скоєні адміністративного правопорушення визнаний водій відповідача ОСОБА_3,страховиком виплачено страхове відшкодування в повному обсязі, договір відступлення права вимоги відповідає нормам діючого законодавства.

Представник 2-го відповідача за зустрічним позовом та представник третьої особи у призначене судове засідання не з'явилися, про причини не прибуття суд не повідомили, не з'явлення представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідач за перевісним позовом надав письмове клопотання та в судовому засіданні виклав усне клопотання про зупинення провадження по справі та призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання, оскільки судом першої інстанції призначалась автотоварознавча експертиза, яка не проведена, з причини не надання необхідних документів для проведення експертизи, автомобіль відремонтований,тому призначення автотоварознавчої експертизи в суді апеляційної інстанції є недоцільним.

Судова колегія встановила, що між акціонерним товариством страхова компанія "ВУСО" (надалі - Страховик) і фізичною особою ОСОБА_5 (надалі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №63032-20-02 від 19.09.2007р.,за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля SUZUKI GRANT VITARA, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

26.09.2008р. в м. Харкові по вул. Клапцова, 69 відбулась дорожно-транспортна пригода (далі - ДТП), учасниками якого були фізичні особи ОСОБА_3 (транспортний засіб ГАЗ 3307-12 д.н. НОМЕР_2), що належав ДКПКГ "Харківкомуночиствод" та ОСОБА_6 (транспортний засіб "SUZUKI GRANT VITARA", державний номер НОМЕР_3,) що належить ОСОБА_7, явтомобіль якого застраховано в акціонерному товаристві страхова компанія "ВУСО" за договором №63032-20-02 від 19.09.2007р.

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах с ДКПКГ "Харківкомуночиствод".

Суд першої інстанції правомірно встановив, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено застрахований в Акціонерному товаристві страхова компанія "ВУСО" автомобіль "SUZUKI GRANT VITARA", державний номер НОМЕР_3, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, що підтверджується довідкою про обставини ДТП виданою ВДАІ з обслуговування міста Харкова та ATI при ГУ МВС України в Харківській області №7561 від 30.09.2008р.

За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення Ленінським районним судом м. Харкова 20.08.2008р. прийнято постанову про визнання винуватим ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КуАП, якою встановлено, що ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній ситуації порушив п.п. 10.2 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до частини другої та п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) подіє транспортним засобом; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки,відповідає за завдану шкоду,якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Посилання відповідача на недоведеність вини водія відповідача та недоліки зазначеної постанови не може бути прийняте до уваги, так як постанова не оскаржена та не скасована, відповідач не надав доказів відсутності вини та наявності обставин передбачених ст.1187 ЦК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що цивільно-правова відповідальність водія ДКПКГ «Харківкомуночиствод" застрахована в СК "Глобус" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/2247475.

Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП завдано шкоду автомобілю Страхувальника.

Страховим випадком, згідно до Договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП буде завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми.

Пунктом 5.2 договору страхування передбачено, що підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування.

Відповідно до рахунку - фактури ЗАТ "Акко Інвест"№ХН1-002823 від 08.10.2008 р. та № ХН2-0000000269 від 15.10.2008 р. та № ХН2-0000000254 від 27.05.2009 р., СПД ОСОБА_8 № 1/25 від 25.06.2009 р. беручи до уваги виключені позиції згідно з п.7.2 звиту 1458-20, розмір матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_7 склав 49454,08 грн. Сума, що підлягала виплаті в якості страхового відшкодування за Договором страхування №63032-20-02 від 19.09.2007р., становила 49454,08 грн., про що було складено страховий акт № 8499-02 від 18.12.2008 р. з додатком від 30.07.2009 року.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що виплата страхового відшкодування здійснена у відповідності до статті 25 Закону України "Про страхування" на підставі заяв Страхувальника від 29.09.2008 р. та 28.05.2009 р., страхового акту № 8499-02 від 18.12.2008р. з додатком від 30.07.2009 р. та листа Вигодонабувача за Договором страхування ХОФ АКБ "Укрсоцбанк"від 04.06.2008р. Платіжними дорученнями № 20591 від 18.12.2008р., № 20633 від 19.12.2008 р., № 20759 від 22.12.2008 р., № 20797 від 23.12.2008 р., № 11457 від 30.07.2009 р. страхове відшкодування було сплачено в повному обсязі.

На підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

На підставі статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що після виплати страхового відшкодування у Позивача за первісним позовом виникло право вимоги до ДКП КГ "Харківкомуночиствод"( відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серіїА01 №420124 Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" 20.02.2009р. змінило своє найменування на Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод") про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 23.12.2009р. ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" набуло належне ЗАТ СК "ВУСО" право вимоги у ДКП КГ "Харківкомуночиствод" страхового відшкодування.

На підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/2247475, який виданий СК "Глобус", цивільна відповідальність ОСОБА_3 застрахована у СК "Глобус".

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та становить 510 грн.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком за договором страхування.

01.06.2010 р. СК "Глобус "сплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 24990,00 грн.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу Відповідача за первісним позовом направлялися досудова вимога (вих. №1737 від 27.08.2010 р.), що підтверджує бажання Позивача врегулювати спір в досудовому порядку.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану пилою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ [виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач не надав доказів сплати матеріальної шкоди (в порядку регресу та відступлення права вимоги) та задовольнив вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 24464 грн. 08 грн.

Посилання відповідача на невідповідність суми переданої за договором відступлення права вимоги сумі шкоди не може бути взято до уваги, так як позивачем пред'явлено до стягнення суму шкоди 24464,08 грн., яка значно менша ніж сума заподіяної шкоди.

Посилання відповідача за первісним позовом на відсутність належних доказів матеріального збитку є не обґрунтованим та спростовується матеріали справи, а саме рахунком - фактури ЗАТ "Акко Інвест"№ХН1-002823 від 08.10.2008 р. та № ХН2-0000000269 від 15.10.2008 р. та № ХН2-0000000254 від 27.05.2009 р., СПД ОСОБА_8 № 1/25 від 25.06.2009 р. беручи до уваги виключені позиції згідно з п.7.2 звиту 1458-20, розмір матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_7 склав 49454,08 грн.

Сума, що підлягала виплаті в якості страхового відшкодування за Договором страхування № 63032-20-02 від 19.09.2007р., становила 49454,08 грн..

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені зустрічного позову виходячи з наступного.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) ; заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судова колегія встановила, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки посилання позивача за зустрічним позовом про наявність правових підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" до ОСОБА_3 та ДКП КГ "Харківкомуночиствод" не знайшло свого підтвердження доказами наданими позивачем за зустрічним позовом.

Колегія суддів вважає, що договір відступлення права вимоги відповідає нормам діючого законодавства та підстави для його визнання недійсним відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 512, 514, 993, 1166 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2012 р. по справі №5023/7167/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 08.06.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.