Постанова № 24599156, 05.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 № 4/017-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача: не з»явився;

від відповідача 1: не з»явився;

від відповідача 2: не з»явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Споживчого товариства «Лелека»

на рішення

Господарського суду Київської області

від 27.02.2012 р.

у справі № 4/017-12

за позовом Споживче товариство "Лелека"

до Броварської районної спілки споживчих товариств

Броварської міської ради «Броварське бюро технічної документації»

про визнання дійсними договорів купівлі - продажу, визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2012 року у справі №4/017-12 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з»ясування обставин справи та на невідповідність висновків суду фактичним матеріалам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що уклавши договори-продажу та виконавши свої зобов'язання по них (прийняв майно та оплатив кошти), через ухиляння відповідача -1 від нотаріального посвідчення договорів, не мав змоги користатися придбаним майном як власник, що значною мірою порушує його передбачені законом права. Подаючи позов, апелянт мав на меті створити сприятливі умови, а саме визнати договір недійсним, що в свою чергу дасть можливість здійснити реєстрацію права власності на придбане майно та дасть можливість володіти, користуватись та розпоряджатись придбаним майном.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 06.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 15.05.2012 року розгляд справи відкладено у зв'язку з не з'явленням в судове засідання представників сторін.

В судове засідання представники позивача та відповідача -1 та відповідача -2 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Через відділ документального забезпечення від представника позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охороню вальних інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача, відповідача -1 та 2 за наявними у справі доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи колегія встановила наступне:

Постановою позачергової конференції Броварської районної спілки споживчих товариств від 12.12.2011р. "Про відчуження об'єктів нерухомості Броварської райспоживспілки" було прийнято рішення про продаж споживчому товариству нерухомого майна.

На виконання постанови, між "Броварською районною спілкою споживчих товариств" та СТ "Лелека" було укладено наступні договори купівлі-продажу:

№ 12/12 від 06.01.2012р. (Договір № 1),

№ 11/12 від 06.01.2012р. (Договір № 2),

№ 10/12 від 06.01.2012р. (Договір № 3),

№ 9/12 від 06.01.2012р. (Договір № 4),

№8/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 5),

№ 7/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 6 ),

№ 6/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 7 ),

№ 5/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 8 ),

№ 4/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 9 ),

№ 3/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 10),

№ 2/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 11 ),

№ 1/12 від 06.01.2012 р. (Договір № 12 ),

№ 6/11 від 13.12.2011 р. (Договір № 13), предметом яких є нежилі приміщення.

Відповідно до п. 1.1. продавець зобов'язується передати у власність вищезазначений об'єкт нерухомості, а покупець прийняти і сплатити його вартість в повному обсязі.

Вищезазначені приміщення належали Броварській районній спілці споживчих товариств (відповідач-1) на праві власності, що підтверджується рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області та ухвали Броварського міськрайонного суду у справі № 2-3496/2007р. від 12.10.2007р., а також витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно № 32728586 від 28.12.2011р., № 32728539 від 28.12.2011р., № 32728489 від 28.12.2011р., № 32728449 від 28.12.2011р., № 32728402 від 28.12.2011р., № 32728322 від 28.12.2011р., № 32728275 від 28.12.2011р., № 32728218 від 28.12.2011р., № 32728128 від. 28.12.2011р., № 32727896 від 28.12.2011р., № 32727973 від 28.12.2011р., № 32728076 від 28.12.2011р., № 32294975 від 02.12.2011р.

Відповідно до п. 3.1 право власності на нежиле приміщення, що є предметом даного договору, переходить до покупця з моменту державної реєстрації переходу права власності на нього в бюро технічної інвентаризації.

Згідно з договорами обов'язок реєстрації прав власності в бюро технічної інвентаризації покладено на позивача.

Відповідно до матеріалів справи позивач, з метою правового оформлення права власності на спірне майно, звернувся до КП Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" із заявою про оформлення права власності, в задоволенні якої позивачу було відмовлено з посиланням на те, що спірні договори купівлі - продажу не оформлені належним чином, а саме не посвідчені нотаріально.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в грудні 2011 року та січні 2012 року, було направлено листи вих. № 25/01, № 21/01, № 20/01, № 19/01, № 18/01, № 17/01, № 16/01, № 15/01, № 14/01, №23/01, № 22/01, № 13/01,№ 8/12 до відповідача-1 стосовно проведення нотаріального посвідчення договорів.

Відповідачем 1 надано відповідь, що нотаріальне посвідчення даних договорів є недоцільним.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у зв'язку із укладенням договорів купівлі-продажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 цього ж кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України підставою для подання позову до Господарського суду має бути факт порушення права або його невизнання.

В разі заявлення вимоги про визнання права власності, має бути наявність заперечення такого права з боку відповідача.

Відповідно до матеріалів справи не вбачається та позивач, в свою чергу, не наводить жодних доказів, чим порушені його права саме відповідачем-1 -Броварською РайСТ, а саме факт заперечення чи не визнання за позивачем право власності на нерухоме майно.

Таким чином, відсутній факт порушення права позивача, і відповідно вказана вимога задоволенню не підлягає.

Факт порушення прав позивача відсутній також і при заявленій вимозі стосовно реєстрації прав власності КП Броварської міської ради "Броварське БТІ", оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що БТІ відмовило позивачеві у вказаній реєстрації (листи, звернення тощо).

Колегія підтримує місцевий суд стосовно того, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, суд відмовляє в задоволенні вимоги про визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки момент вчинення таких правочинів пов'язується з державною реєстрацією.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у апеляційній скарзі, про визнання договорів купівлі-продажу дійсними, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, а також зобов'язання здійснити державну реєстрацію, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, апелянт не надав суду жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість рішення прийнятого судом Київської області.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Лелека» на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2012 р. у справі № 4/017-12 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2012 року по справі № 4/017-12 залишити без змін.

Матеріали справи № 4/017-12 повернути Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.