Постанова № 24599145, 12.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2012 № 44/232-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Дзюбка П.О.

Сотнікова С.В.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 виданий ФМС 77608 від 12.04.2010 року);

ОСОБА_3 - представник за довіреністю №289 від 07.06.2012 року;

від ініціюючих кредиторів: не зявилися;

від боржника: ОСОБА_4 - представник за довіреністю №12 від 20.05.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у справі № 44/232-б (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою ОСОБА_5, м. Київ

ОСОБА_6, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест» (код ЄДРПОУ 30969272), м. Київ

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест» (код ЄДРПОУ 30969272), оскільки останній неспроможний погасити заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2011 порушено провадження у справі за № 44/232-б, призначено підготовче засідання суду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Білоусова Олексія Анатолійовича(ліцензія серії НОМЕР_2 від 24.09.2010).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2011 визнано розмір вимог кредиторів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в сумі 2246415,77 грн. Зобов'язано розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Білоусова Олексія Анатолійовича у строк до 28.10.2011 скласти та подати господарському суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника. Призначено попереднє засідання суду.

24.04.2012 до господарського суду міста Києва надійшов на затвердження уточнений реєстр вимог кредиторів боржника.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 44/232-б (суддя Чеберяк П.П.) затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест» на суму 524 238 165 (п'ятсот двадцять чотири мільйона двісті тридцять вісім тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 20 коп., визнано конкурсних кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест» та, зокрема, відмовлено ОСОБА_2 у включенні його кредиторських вимог на суму 415 910 734 (чотириста п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот десять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 00 коп. до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Інвест».

В даній частині ухвали суд першої інстанції в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що кредитором - ОСОБА_2 не надано суду належних доказів виконання своїх зобов'язань за договорами міни № Б-48/2009, № Б-44/2009, № Б-46/2009 щодо передачі цінних паперів ТОВ «Ел-Інвест», та на момент подання заяви до суду кредитор залишається власником цінних паперів, які мав передати ТОВ «Ел-Інвест», а тому не має права вимагати від ТОВ «Ел-Інвест» сплати вартості, непереданих йому майнових прав.

При цьому, місцевий суд керувався умовами договорів міни № Б-48/2009, № Б-44/2009 та № Б-46/2009 укладених 30.10.2009, ст. 538 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

ОСОБА_2 не погоджуючись з вказаною ухвалою суду в частині відмови в визнанні його кредиторських вимог звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 25.04.2012 в частині відмови у включенні його кредиторських вимог на суму 415 910 734,00 гривень до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Ел-Інвест» та прийняти нове рішення, яким визнати ОСОБА_2 конкурсним кредитором ТОВ «Ел-Інвест» на суму 415 910 734,00 грн.

Так, в апеляційній скарзі представник скаржника зазначає, що ухвала суду винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 526 Цивільного кодексу України, оскільки, зі змісту договорів міни вбачається, що виконання зобов'язання щодо передачі майнових прав на нежитлові приміщення ніяким чином не залежить від виконання зобов'язання щодо перерахування на рахунок у цінних паперах пакету облігацій. Так, статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто, оскільки передачі майнових прав на нежитлові приміщення не відбулося, ОСОБА_2 є повноправним кредитором ТОВ «Ел-Інвест».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2012 (колегія суддів: головуючий суддя - Гарник Л.Л., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Керівника апарату суду від 30.05.2012 було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року у справі № 44/232-б (головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Дзюбко П.О., Сотніков С.В.) було призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у даній справі.

08.06.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником боржника було подано додаткові пояснення, в яких останній просив ухвалу попереднього засіданнягосподарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у справі № 44/232-б в чатсині відмови ОСОБА_2 у включенні його кредиторських вимог на суму 415910734,00 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Скаржник та його представник 07.06.2012 року в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній.

Представник боржника в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в додаткових поясненнях.

Інші визнані в судовому порядку кредитори та учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційні скарги, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних кредиторів.

Дослідивши копії матеріалів справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В статті 1 Закону законодавцем дано визначення поняття кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Законом передбачений порядок виявлення та приєднання кредиторських вимог, зокрема, п. 1 ч.1 ст. 14 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вбачається з копій матеріалів справи, вимоги ОСОБА_2 на суму 415 910 734 (чотириста п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот десять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 00 коп. за договорами міни № Б-48/2009, № Б-44/2009 та № Б-46/2009 боржником та розпорядником майна визнані не були.

Господарським судом міста Києва встановлено, що кредиторські вимоги ОСОБА_2 виникли на підставі договорів міни № Б-48/2009, № Б-44/2009 та № Б-46/2009, що укладені 30.10.2009 між ТОВ «Ел-Інвест» та ОСОБА_2, відповідно до яких ТОВ «Ел-Інвест» взяло на себе зобов'язання обміняти майнові права на приміщення, зазначене в ст. 3 договорів на пакет облігацій, зазначений у ст. 1.1.4. договорів.

Відповідно до ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Стаття 716 Цивільного кодексу України встановлює правове регулювання міни. Так, відповідно до її положень до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Заявник у своїх заявах з грошовими вимогами до боржника посилається на порушення боржником строків виконання зобов'язання за договорами міни № Б-48/2009, № Б-44/2009, № Б-46/2009 та вважає, що внаслідок даного порушення строку виконання зобов'язання в нього виникло право звернутися до ТОВ «Ел-Інвест» з грошовими вимогами.

В той же час, умовами договорів міни № Б-48/2009, № Б-44/2009 та № Б-46/2009 не передбачено будь-якого положення про те, що порушення строків виконання зобов'язань за договором тягне за собою грошову компенсацію одній із сторін.

Крім того, кредитором не надано до матеріалів справи жодних доказів того, що право вимоги за договорами міни в нього виникло.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною своїх обов'язків є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором. У разі невиконання однією із сторін свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх обов'язків у встановлений строк, сторона може зупинити виконання свого обов'язку або відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, оскільки за договорами міни № Б-48/2009, № Б-44/2009 та № Б-46/2009 передбачено одночасне виконання своїх обов'язків сторонами, а ОСОБА_2 не виконав зобов'язання щодо передачі цінних паперів ТОВ «Ел-Інвест», та на момент подання заяви до суду кредитор залишається власником цінних паперів, які мав передати ТОВ «Ел-Інвест», а тому судом першої інстанції було правомірно встановлено, що у ОСОБА_2 не виникло права вимагати від боржника сплати вартості, непереданих йому майнових прав.

В той же час, місцеви господарсим судом встановлено, що невиконання зобов'язань ОСОБА_2 підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку в цінних паперах ТОВ «Ел-Інвест» № 003441 за період з 18.12.2007 по 30.09.2011.

Як вбачається з копій матеріалів справи в судовому засіданні 25.04.2012 представник ОСОБА_2 в підтвердження виконання зобов'язань кредитора за договорами міни подав наступні документи: відомість несквитованих розпоряджень за період з 04.10.2010 по 11.10.2010, виписку про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 006002 в АТ «Фортуна-банк» за період з 04.10.2010 по 19.04.2012, розпорядження про виконання облікових операцій від 06.10.2010, підписані ОСОБА_2, платіжні доручення № 267_1 від 21.03.2008, № 65-1001 від 08.02.2008, № 604_4 від 31.03.2008, № 65-1002 від 20.02.2008, призначення платежу за якими є оплата облігацій згідно договору купівлі-продажу, а одержувачем є ТОВ КБ «Арма».

Натомість, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що жодний з доданих доказів не підтверджує зарахування на рахунок ТОВ «Ел-Інвест» цінних паперів, визначених договорами.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що ОСОБА_2 не надано суду належних доказів виконання своїх зобов'язань за договорами міни № Б-48/2009, № Б-44/2009, № Б-46/2009, а тому дані вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають визнанню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали господарського суду.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі копій матеріалів справи дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 41, 42, 43, 4-7, 32-34, 43, 86, 91, 94, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у справі № 44/232-б в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_2 до боржника залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Дзюбко П.О.

Сотніков С.В.