Ухвала суду № 24597511, 28.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 квітня 2012 р. № 5023/3660/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Владимиренко С.В.,суддів:Козир Т.П. Мирошниченко С.В., Плюшко І.А. Шевчук С.Р.розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства "Харківенергоремонт"про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 24.01.2012у справі№ 5023/3660/11за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"до1. Закритого акціонерного товариства "Харківенергоремонт", 2. Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед", 3. Компанії "GRAXTIZ GmbH"треті особиКомунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації",провизнання недійсними результатів торгів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2011 у справі №5023/3660/11 позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено частково: визнано недійсними результати відкритих торгів на універсальній товарній біржі "Харків" щодо продажу нежитлових приміщень згідно протоколу № 1 від 30.03.2011 та протоколу № 2 від 30.03.2011, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.03.2011, укладений між Закритим акціонерним товариством "Харківенергоремонт", в особі його ліквідатора, та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед", посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за номером 89, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.03.2011, укладений між Закритим акціонерним товариством "Харківенергоремонт", в особі його ліквідатора, та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед", посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за номером 86, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06.04.2011, укладений між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" та Компанією "GRAXTIZ GmbH", посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за номером 105; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 у справі №5023/3660/11 рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2011 було скасовано в частині задоволення позову та прийнято у цій частині нове рішення про відмову в позові; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 у справі №5023/3660/11 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 скасовано, а рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2011 у справі №5023/3660/11 залишено без змін.

Закритим акціонерним товариством "Харківенергоремонт" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2012 у справі №5023/3660/11.

Заявник у заяві просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 24.01.2012 у справі №5023/3660/11 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2010 у справі №31/204(31/9241), від 09.11.2011 у справі №29/79-10, від 12.04.2011 у справі №26/354/10, від 26.07.2011 у справі №12/148, від 31.05.2011 у справі №16/273д/10, від 28.12.2011 у справі №18/1877/11, від 20.01.2011 у справі №12/181-нм, від 09.06.2010 у справі № 13/197, від 07.12.2010 у справі №2/1426, від 15.12.2009 у справі №16/20-09, від 24.11.2009 у справі №6/22-08-441, від 03.08.2011 у справі №09-07/5, від 17.05.2011 у справі №5002-2/5238-2010, від 23.03.2010 у справі №62/220-09, від 19.04.2010 у справі №2/166-3301(3/32-486), від 10.02.2011 у справі №2-18/3766-2009, від 22.12.2011 у справі №5024/859/2011, від 10.01.2011 у справі №15/117/10, від 08.02.2012 у справі №17-7-32-2/346-06-12020, від 22.02.2011 у справі №24/181б, від 18.10.2011 у справі №2-4/5030.3-2007, від 18.10.2011 у справі №2-19/2440.1-2009(2-3/2993-2008), від 16.07.2010 у справі №21/163, від 28.04.2010 у справі №Б-39/69-08, від 25.10.2011 у справі №44/228-б, від 22.09.2009 у справі №33/152б, від 30.06.2010 у справі №Б-24/56-04, від 25.05.2010 у справі №Б15/26/28/05, від 30.01.2007 у справі №4/216/Б, від 10.08.2010 у справі №Б38/13-10, від 23.11.2011 у справі №44/206-б, від 28.04.2009 у справі №Б-39/47-08, від 07.11.2007 у справі №5/56-Б, від 19.03.2008 у справі №43/45-23/150-Б, мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2012 у справі №5023/3660/11, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 31.05.2011 у справі №16/273д/10, від 09.06.2010 у справі № 13/197, від 24.11.2009 №6/22-08-441, від 19.04.2010 у справі №2/166-3301(3/32-486), від 12.04.2011 у справі №26/354/10, на які посилається заявник, вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права.

Судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та меж перегляду справи в касаційній інстанції.

У постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2012 у справі №5023/3660/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними результатів відкритих торгів на універсальній товарній біржі "Харків" щодо продажу нежитлових приміщень згідно протоколів № 1 і № 2 від 30.03.2011 з визнанням недійсними укладених Закритим акціонерним товариством "Харківенергоремонт", в особі його ліквідатора, та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" за результатами зазначених торгів договорів купівлі-продажу від 30.03.2011 та укладеного договору купівлі-продажу від 06.04.2011 між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" та Компанією "GRAXTIZ GmbH", виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи про те, що процедура проведення прилюдних торгів відбулася з порушеннями, оскільки за результатами відкритих торгів, проведених на універсальній товарній біржі "Харків", оформлених протоколами № 1 та № 2 від 30.03.2011, було укладено відповідні договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, літ. "А-5", загальною площею 3900,3кв.м., які знаходяться за адресою: м.Харків, пров.Театральний, буд. № 11/13 за ціною значно нижчою від погодженої, ніж було встановлено рішенням суду у справі №57/180-10, що спричинило порушення прав та інтересів позивача, як іпотекодержателя спірного майна.

Водночас у постанові від 31.05.2011 у справі №16/273д/10, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними спірних договорів, з огляду на те, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майно, яке є предметом зазначеного договору, було вільним від обтяжень, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; позивач не надав суду доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин та неспрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Приймаючи постанову від 12.04.2011 у справі №26/354/10, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання відкритих торгів недійсними, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги позивача, в даному випадку, повинні розглядатися у справі про банкрутство ТОВ " Фаер Бол", в зв'язку з тим, що вони стосуються майнових інтересів усього кола кредиторів боржника, що включені до реєстру вимог кредиторів та виявлені у справі про банкрутство.

При прийнятті постанов від 09.06.2010 у справі №13/197, від 24.11.2009 у справі №6/22-08-441 Вищий господарський суд України, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та предмета і підстав позову, дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними спірних договорів, оскільки позивачем невірно було обрано спосіб захисту порушеного права. Додаткового зазначив в постанові від 09.06.2010 у справі №13/197, що позивач не є стороною жодного з оспорюваних ним правочинів та в постанові від 24.11.2009 у справі №6/22-08-441, що якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатись з віндикаційним позовом.

Таким чином, зазначені судові рішення, незважаючи на подібність предмета спору, не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

Посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 28.12.2011 у справі №18/1877/11, від 20.01.2011 у справі №12/181-нм, від 15.12.2009 у справі №16/20-09, від 10.02.2011 у справі №2-18/3766-2009 не може бути прийнято до уваги, оскільки вказаними постановами скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 11116 цього Кодексу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 26.07.2011 у справі №12/148, від 07.12.2010 у справі №2/1426, від 03.08.2011 у справі №09-07/5, від 17.05.2011 у справі №5002-2/5238-2010, від 23.03.2010 у справі №62/220-09, від 22.12.2011 у справі №5024/859/2011, від 08.02.2012 у справі №17-7-32-2/346-06-12020, від 22.02.2011 у справі №24/181б, від 18.10.2011 у справі №2-4/5030.3-2007, від 18.10.2011 у справі №2-19/2440.1-2009(2-3/2993-2008), від 16.07.2010 у справі №21/163, від 28.04.2010 у справі №Б-39/69-08, від 25.10.2011 у справі №44/228-б, від 22.09.2009 у справі №33/152б, від 30.06.2010 у справі №Б-24/56-04, від 25.05.2010 у справі №Б15/26/28/05, від 30.01.2007 у справі №4/216/Б, від 10.08.2010 у справі №Б38/13-10, від 23.11.2011 у справі №44/206-б, від 28.04.2009 у справі №Б-39/47-08, від 07.11.2007 у справі №5/56-Б, від 19.03.2008 у справі №43/45-23/150-Б, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, про перегляд якої подано заяву, не є подібними. Так, у справі № 12/148 предметом позову є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, у справі №2/1426 - стягнення різниці між реальною вартістю земельної ділянки та сумою, за якою вона була продана по договору купівлі-продажу, у справі №09-07/5 -застосування наслідків нікчемності правочину та скасування державної реєстрації права власності, у справі №5002-2/5238-2010 -стягнення оплати за земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу, витрат у зв'язку з передпродажною підготовкою земельної ділянки та інфляційного відшкодування, у справі №62/220-09 -стягнення заборгованості по орендній платі та пені, у справі №5024/859/2011 -про застосування наслідків недійсності угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги - стягнення грошових коштів, перерахованих за недійсною угодою, справи №17-7-32-2/346-06-12020, №24/181б, №2-4/5030.3-2007, №2-19/2440.1-2009(2-3/2993-2008), №21/163, №Б-39/69-08, №44/228-б, №33/152б, №Б-24/56-04, №Б15/26/28/05, №4/216/Б, №Б38/13-10, №44/206-б, №Б-39/47-08, №5/56-Б, №43/45-23/150-Б є справами про банкрутство, тоді як у справі №5023/3660/11, про перегляд постанови у якій просить заявник, заявлено позов про визнання недійсними результатів торгів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 10.01.2011 у справі №15/117/10, оскільки при прийнятті зазначеної постанови суд касаційної інстанції, застосувавши одні й ті ж самі норми матеріального права, зокрема статті 203, 215, 216 ЦК України, дійшов аналогічних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання спірних угод недійсними, що й у постанові, про перегляд якої просить заявник.

Постанова Вищого господарського суду України від 03.11.2010 у справі №31/204(31/9241) теж не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки при прийнятті зазначеної постанови суд касаційної інстанції, застосувавши одні й ті ж самі норми матеріального права, дійшов аналогічних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання торгів недійсними, що й у постанові, про перегляд якої просить заявник.

Також колегією суддів не розцінюється як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 09.11.2011 у справі №29/79-10, оскільки суд касаційної інстанції при її прийнятті не вирішував спір по суті позовних вимог, а лише вирішував питання щодо можливості задоволення заяви ліквідатора про зміну способу та порядку виконання рішення у цій справі відповідно до вимог статті 121 ГПК України.

Таким доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не є й постанова Вищого господарського суду України від 19.04.2010 у справі №2/166-3301(3/32-486), якою залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу магазину з відділом кафетерію з припиненням провадження щодо цієї позовної вимоги на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, та з прийняттям нового рішення щодо відмови у позові в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу магазин з відділом кафетерію зі скасуванням судових актів попередніх інстанцій щодо цієї позовної вимоги, оскільки суд касаційної інстанції при її прийнятті не вирішував спір по суті позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу. Погодившись з правильністю припинення провадження у справі щодо визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу суд касаційної інстанції зазначив, що рішенням господарського суду в іншій справі встановлено, що спірний договір купівлі-продажу є неукладеним, а недійсним може бути визнаний лише укладений договір.

З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись статтями 86, 11114-11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Закритому акціонерному товариству "Харківенергоремонт" у допуску справи №5023/3660/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС. ВладимиренкоСуддіТ.Козир С. Мирошниченко І.Плюшко С. Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)