Ухвала суду № 24597467, 04.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 квітня 2012 р. № 5024/571/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Малетича М.М., Владимиренко С.В., Демидової А.М., Козир Т.П., Кота О.В.,розглянувши заявуАрбітражного керуючого -ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик" про перегляд Верховним Судом Українипостанови у справі за позовом до про Вищого господарського суду України від 03.11.2011 № 5024/571/2011 товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик" дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" визнання угоди відчуження майна недійсною,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.05.2011 у справі №5024/571/2011 позов задоволено в повному обсязі; визнано недійсною Угоду від 02.04.2008 про розірвання Договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 у справі №5024/571/2011 апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" залишено без задоволення; рішення господарського суду Херсонської області від 24.05.2011 -без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2011 у справі №5024/571/2011 касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 та рішення господарського суду Херсонської області від 24.05.2011 у справі № 5024/571/2011 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик" до Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про визнання недійсною Угоди від 02.04.2008 про розірвання Договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003 відмовлено.

Арбітражним керуючим -ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2011 у даній справі.

Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 03.11.2011, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 та рішення господарського суду Херсонської області від 24.05.2011 залишити без змін.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2011 у справі №34/427, від 06.07.2011 у справі №28/247пд, від 22.03.2011 у справі №2-31/2980-2010, від 15.06.2011 у справі №6/190пд, від 22.06.2011 у справі №36/388, від 09.10.2008 у справі №45/271-6/268 та від 03.12.2008 у справі №7/7-08 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 03.11.2011 у справі №5024/571/2011, на яку подана заява про перегляд, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання угоди відчуження майна недійсною посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки положенням статті 98 Цивільного кодексу України (яка стосується загальних зборів учасників товариства) -єдиній підставі, на яку посилався позивач, та застосували при вирішенні спору положення частини другої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, на які позивач у позові не посилався взагалі. Тобто, господарські суди попередніх інстанцій, по суті, вийшли за межі позовних вимог, порушивши таким чином принцип диспозитивності учасників судового процесу, закріплений у статті 129 Конституції України. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив про те, що висновки, яких господарські суди попередніх інстанцій дійшли задовольняючи позовні вимоги, є такими, що суперечать покладеним в обґрунтування позову обставинам та унеможливлюють одне одного, оскільки, по-перше, про ці обставини не йшлося у позовній заяві, і, по-друге, у позовній заяві позивач вказував про відсутність відповідного рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик" на укладення ОСОБА_6 (як директором) спірної угоди, а не про відсутність у ОСОБА_6 необхідного обсягу цивільної дієздатності (повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик") взагалі.

Приймаючи постанову від 16.03.2011 у справі №34/427, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним з моменту укладення договору про розірвання договору іпотеки, оскільки з урахуванням умов укладених договорів та вимог чинного законодавства ОСОБА_7 (повірений) у зв'язку із визнанням недійсною та незаконною довіреності з моменту її видачі при укладенні договору від 06.02.2009не діяв від імені та в інтересах позивача.

Приймаючи постанову від 06.07.2011 у справі №28/247пд, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору поруки у зв'язку з тим, що прийняття рішення про укладення договору поруки на суму 20.000.000,00 доларів США відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників позивача, а тому керівник (директор) позивача без прийняття рішення загальними зборами учасників товариства не мав повноважень на підписання договору поруки на зазначену суму. На підставі дослідження матеріалів справи та оцінки наявних доказів суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач на час укладення спірного договору не міг не знати про обмеження повноважень директора позивача. Щодо питання відносно можливого схвалення позивачем оспорюваної угоди, то дане питання з'ясовано не було, оскільки в ході розгляду справи відповідач про наявність таких обставин не зазначав, проти позову з цих підстав не заперечував, доказів на їх підтвердження не надавав.

Приймаючи постанову від 22.03.2011 у справі №2-31/2980-2010, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, оскільки станом на дату укладення спірного договору оренди, представник орендаря не був директором центру поштового зв'язку, діяв з перевищенням своїх повноважень; відповідачем не надано доказів схвалення позивачем у будь -якій формі, укладеного неповноважною особою договору оренди нерухомого майна.

Приймаючи постанову від 15.06.2011 у справі №6/190пд, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України підтримав рішення суду першої інстанції та визнав недійсним договір підряду, виходячи з того, що вироком Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 03.04.2009 у справі № 1-51/09, який в силу статті 35 ГПК України є преюдиційним для даної справи, встановлено факти формального укладення оспорюваного договору, відсутності вільного волевиявлення відповідача щодо його укладення та відсутності тих результатів, які очікувались при підписанні вказаного договору, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.

Приймаючи постанову від 22.06.2011 у справі №36/388, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову щодо визнання недійсним в повному обсязі договору поруки, укладеного між позивачем, відповідачем - 1 та відповідачем - 3, оскільки у фінансового директора позивача були відсутні належні повноваження на підписання спірного договору та відсутнє наступне схвалення договору позивачем. Щодо відмови в частині заявлених позовних вимогах до відповідача - 2 суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки заявник не є стороною спірного договору, тобто не є учасником спірного матеріального правовідношення, він тому не може бути відповідачем у даному спорі.

Приймаючи постанову від 09.10.2008 у справі №45/271-6/268, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оскільки вартість відчуженого майна складає 93,82 % статутного капіталу відповідача-1, що суперечить вимогам частини другої статті 60 Закону України "Про господарські товариства" та частини другої статті 98 Цивільного кодексу України, як і з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі -продажу, оскільки виходячи з недійсності рішення загальних зборів на момент укладення договору директор відповідача -1 не мав відповідних повноважень на укладання договорів на відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства.

Приймаючи постанову від 03.12.2008 у справі №7/7-08, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсними договорів, спонукання до повернення майна, оскільки при укладенні та виконанні оспорюваних правочинів спостережна рада та виконуючий обов'язки голови правління діяли з перевищеннями своїх повноважень, визначених установчими документами товариства та законом, відчуження майна здійснено без відповідного рішення загальних зборів, що свідчить про невідповідність правочинів вимогам законодавства, дії органів управління позивача по укладенню оспорюваних правочинів не відповідали волі позивача, яка мала бути виражена лише у формі прийнятих правлінням та загальними зборами акціонерів позивача рішень.

Таким чином, постанова, про перегляд якого подано заяву, і постанови Вищого господарського суду України, на які здійснюється посилання заявником, свідчать про відмінність встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справ, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11114-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Арбітражному керуючому -ліквідатору товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик" у допуску справи №5024/571/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич Судді С. Владимиренко А. Демидова Т. Козир О. Кот

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)