Ухвала суду № 24597455, 25.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 квітня 2012 р. № 5024/859/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В.,суддів:Заріцької А.О., Козир Т.П., Малетича М.М., Панової І.Ю.,розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 22.12.2011у справі№ 5024/859/2011за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6доПублічного акціонерного товариства "Марфін Банк"третя особаВідкрите акціонерне товариство "Великолепетинський маслозавод"простягнення 573 900, 68 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011 у справі № 5024/859/2011 задоволено позов про застосування наслідків недійсності угоди, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 573 900, 68 грн., перерахованих за недійсною угодою, та судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011 у справі № 5024/859/2011 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 скасовано, а рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2011 у справі № 5024/859/2011, в якій просить зазначену постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, а саме статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового застосування зазначеної норми матеріального права заявником додано постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2005 у справі № 16/53, від 07.12.2010 у справі № 2/1426 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.05.2008.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 22.12.2011 у справі

№ 5024/859/2011, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів, які були перераховані позивачем на виконання недійсної угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги за кредитним договором, оскільки судом першої інстанції враховано, що угода про відступлення права вимоги в судовому порядку визнана недійсною. А відтак, місцевим господарським судом застосовано до спірних правовідносин правові наслідки недійсності правочину шляхом повернення позивачу всього одержаного відповідачем на виконання цього правочину.

Водночас у постанові від 13.12.2005 у справі № 16/53, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів з підстав невиконання зобов'язання, що виникло з договору, оскільки судами встановлено, що спірний договір є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо такої істотної умови зазначеного договору, як термін поставки, а тому між сторонами не виникли взаємні зобов'язання, що випливають з такого договору. Також судами враховано, що згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У даному випадку, такою правовою підставою, що згодом відпала, є спірний контракт.

У постанові від 07.12.2010 у справі № 2/1426, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення різниці між реальною вартістю земельної ділянки та сумою, за якою вона була продана за договором купівлі-продажу, оскільки господарським судом встановлено, що позивач не довів вину відповідача у підробці документів щодо оцінки земельної ділянки, на підставі яких укладався договір купівлі-продажу і який пізніше був визнаний судом недійсним судовим рішенням. Також судом враховано, що підробка документів є кримінально переслідуваним діянням, доведеність якого може мати місце лише за наявності обвинувального вироку суду, однак, у матеріалах справи відсутній вирок суду, який би підтверджував факт підробки відповідачем документів.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

До того ж, колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах. Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.05.2008.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5024/859/2011 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Марфін Банк" у допуску справи № 5024/859/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.В. Кот Судді: А.О. Заріцька Т.П. Козир М.М.Малетич І.Ю. Панова

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)