Постанова № 24590807, 25.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2012 року справа №2а/1270/1235/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а/1270/1235/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.01.2012 р. № 0000013500 та № 0000023500.

В позові зазначено, що 27.12.2011 р. Алчевською ОДШ в Луганській області за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Відеал» складено акт № 2178/35-34318042 в якому встановлено порушення: пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125478 грн., у т.ч. за 2010 рік - 125478 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113567 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 41318 грн., за листопад 2010 року в сумі 38402 грн., за грудень 2010 року в сумі 33847 грн. На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення - рішення № № 0000013500, 0000023500 від 13.01.2012 р., які отримано позивачем 23.02.2012 р.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування всіх обставин справи, дослідження фактичних обставин його взаємовідносин з відповідними контрагентами та суперечить Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення умов, порядку та принципів нарахування податкового кредиту. Позивач не погоджується з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та просить їх скасувати.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а/1270/1235/2012 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 13.01.2012 року № 0000013500 та № 0000023500.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним. Просить постанову суду першої інстанції скасувати у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Відеал» є юридичною особою, 27.06.2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 705931 (а.с.11), включене до ЄДРПОУ (а.с.14), перебуває на обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції в Луганській області з 27.06.2006р. № 72/806-06 (а.с.13).

У період з 20.12.2011 року по 26.12.2011 рік Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стелс-Груп-2010» за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2178/35-34318042 від 27.12.2011 року, в якому викладено висновок, а саме встановлено:

порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125478 грн., у т.ч. за 2010 рік - 125478 грн.;

порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 113567 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 41318 грн., за листопад 2010 року в сумі 38402 грн., за грудень 2010 року в сумі 33847 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем, 13.01.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000013500 та № 0000023500, якими збільшено суму грошового зобов'язання (а.с. 34-35).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із акту перевірки вбачається, що за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. ТОВ «Відеал» задекларовано валові витрати у сумі 614804 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено їх завищення у розмірі 501913грн., у т.ч. за 2010 рік -501913 грн.

Відповідач визначив, що в порушення пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) ТОВ «Відеал» до складу валових витрат включено витрати, які не підтверджуються первинними документами та не відображають поставки товарів від ТОВ «Стеле - Груп - 2010» внаслідок чого завищено валові витрати на 501913 грн., у т.ч. за 2010 рік - 501913 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із приписів вищевказаних норм Закону, платник податку може бути позбавлений права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм Закону та з суті бюджетного відшкодування, визначеній в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, таке відшкодування полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), тому платник податку може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування виключно у зв'язку з відсутністю фактичної сплати суми податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких послуг або за відсутності відповідних податкових накладних та скарг на постачальників.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача маються в наявності податкові накладні та платіжні доручення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та контрагентами укладено договори, відповідно до умов яких продавець приймав на себе зобов'язання протягом терміну визначеного у договорі передати у власність продукцію, а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити вартість продукції.

В матеріалах справи є копія вироку Свердловського міського суду Луганської області від 09.08.2011 року по справи № 1-593/11 у відношенні засновника ТОВ «Стелс-Груп-2010» ОСОБА_2, яким останню визнано винною за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (а.с. 171 - 174).

Вироком суду по справи № 1-593/11 встановлено, що ОСОБА_2 скоїла навмисний злочин - фіктивне підприємство, тобто створення суб'єкту підприємницької діяльності.

Також у вироку зазначено, що ОСОБА_2 створила всі необхідні умови, невстановленим досудовим слідствам особам (у відношенні яких матеріали виділені в окреме провадження) для заняття незаконною діяльністю за допомогою документів, печаток ТОВ «Стелс -Груп - 2010», в результаті чого в бухгалтерських звітах підприємств «користувачів» оформлялися псевдосдєлки під фіктивні договірні зобов'язання, а також переводилися безналічні грошові кошти в тіньові обороти економіки України.

На підставі наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирок Свердловського міського суду Луганської області при розгляді справи № 1-593/11 від 09.08.2011 р. ніяким чином не встановлює факт здійснення чи нездійснення ТОВ «Стелс-Груп-2010» господарської діяльності, оскільки ним встановлено, що в червні 2010 р. засновник і директор ТОВ «Стелс-Груп-2010» ОСОБА_2 фінансово - господарську діяльність підприємства не вела і його діяльність не контролювала.

Також колегія суддів звертає увагу, що засновником і директором ТОВ «Стелс-Груп-2010» ОСОБА_2 з червня 2010 р. ніяка господарська діяльність не велася, а 10.04.2011 р. після вироку суду здійснено продаж 100% частки статутного капіталу підприємства за договором купівлі - продажу. Тобто, продаж 100% частки статутного капіталу підприємства відбувся після укладення договорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» з ТОВ «Стелс-Груп-2010».

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ТОВ «Стелс-Груп-2010» створено з порушенням закону, ОСОБА_2 зареєстровано заради отримання матеріальної винагороди, без наміру займатися підприємницькою діяльністю, що підтверджено вироком суду, тому документи від імені ТОВ «Стелс-Груп-2010» на адресу ТОВ «Відеал» виписані особами, які не мали повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо і вони не можуть вважатися підтвердженням фактичного здійснення господарської діяльності навіть за наявності всіх реквізитів, що передбачені чинним законодавством..

Таким чином, суд дійшов до висновку, що використання позивачем первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Стеле Груп-2010» є не правомірним.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недотримання у момент укладання правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Щодо посилання апелянта в якості доказів на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то колегія судів зазначає, що з договору від 25.10.2010 року № 25/10-10 вбачається, що на ТОВ «Стелс-Груп-2010» покладено обов'язок дотримання попередньо узгоджених термінів поставки товару а тому позивач не повинен підтверджувати витрати на доставку товару первинними документами, оскільки ним такі витрати не понесено.

Оцінюючи в сукупності докази по справі колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.01.2012 р. № № 0000013500, 0000023500.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування та відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 24, 99-100, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області - задовольнити.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а/1270/1235/2012.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Відеал» - відмовити.

Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: В.В.Попов

О.П. Лях