Ухвала суду № 24590486, 24.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року справа №2а/1270/1066/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. ,

при секретарі судового засідання Казаковій Т.М.

за участю представників позивача - Дорошенко Н.С., Матрьоніна М.І.,

представника відповідача -Немчілової Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у справі № № 2а/1270/1066/2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля"до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" звернулось до суду з зазначеним позивом, посилаючись на те, що 03.01.2012 року на адресу ВАТ "Лисичанськвугілля"надійшов акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ "Лисичанськвугілля" з питань правомірності перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 23.12.2011 року за №534/08-2/32359108, з яким позивач не згоден.

В ході документальної позапланової перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України, а саме : неправомірно віднесено до складу податкового кредиту на суму ПДВ 346 095 грн. за березень 2011 року, тобто сформовану за рахунок укладання нікчемних правочинів при придбанні товарів (робіт, послуг) з контрагентом ПП "Укрстандарт-2009".

На підставі акту перевірки від 23.12.2011року №534/08-2/32359108 відповідачем 18.01.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000148012, яким ВАТ "Лисичанськвугілля" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 346 095,00 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Позивач вважає, що висновок відповідача щодо нікчемності угод з ПП "Укрстандарт-2009"є помилковим та не ґрунтується на нормах законодавства.

Просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 18.01.2012 року за №0000148012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.03. 2012 року у справі № 2а/1270/1066/2012 позовні вимоги ВАТ "Лисичанськвугілля" задоволені частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 18.01.2012 року за №0000148012.

В решті позовних вимог - відмовлено.

З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та надав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга органу державної податкової служби мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи податкового органу про те, що контрагент позивача ПП "Укрстандарт-2009" не могло здійснювати господарську діяльність та надавати відповідні послуги через відсутність умов для здійснення господарської діяльності. . Апелянт зазначив ,що висновки податкового органу щодо нікчемності правочину та, як наслідок , прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення ,є законним та обґрунтованим. Просив постанову суду скасувати , у задоволенні позову , відмовити.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили постанову суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача наполягав на скасуванні постанови суду першої інстанції,відмові у задоволенні позовних вимог .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача , представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, встановила наступне:

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права , виходячи з наступного.

Позивач - ВАТ "Лисичанськвугілля" є юридичною особою, зареєстровано 30.01.2003 року у виконавчому комітеті Лисичанської міської ради Луганської області , свідоцтво про державну реєстрацію від 30.01.2003 року № 1381070043000049.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України, повноваження .

Відповідно до п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судами першої , апеляційної інстанцій встановлено , що СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську Державної податкової служби на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України, згідно наказу СДПІ ВПП у м.Луганську від 21.12.2011 №575 проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ВАТ "Лисичанськвугілля"з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року, березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 23.12.2011 року №534//08-2/32359108, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000148012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 346 095,00 грн. та визначені штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Висновок про заниження ВАТ "Лисичанськвугілля" податку на додану вартість за січень та березень 2011 року в сумі 346 095 грн. вмотивований тим, що відповідачем отримано акт Єнакіївської ОДПІ від 25.06.2011 року №1238/23/36887080 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Укрстандарт-2009" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків у період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року , за яким встановлено неможливість фактичного здійснення ПП "Укрстандарт-2009" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 185, 188-195, 201 Податкового кодексу України

З урахуванням викладеного, податковим органом зроблено висновок, що угода між ВАТ "Лисичанськвугілля"та ПП "Укрстандарт-2009"має ознаки нікчемності.

Таким чином , позиція відповідача полягає в наступному : оскільки у ПП « Укрстандарт- 2009 « відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, трудові ресурси та виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; підприємство не знаходиться за юридичною адресою, то договір з ВАТ "Лисичанськвугілля» є нікчемним , начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Проте, такий висновок відповідача суперечить нормам чинного законодавства та наданим доказам.

Відповідно до довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПП "Укрстандарт-2009"зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області 15.01.2010 року , є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Єнакієвській об'єднаній ОДПІ; місцезнаходження ПП "Укрстандарт-2009": Донецька область, м.Єнакієво, вул.Марата, 1. (т.1 а.с.47-50).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи направлена на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно статей 626,629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (статтею 216 Цивільного кодексу України).

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається з матеріалів справи 08 .12. 2010 року між ВАТ "Лисичанськвугілля"та ПП "Укрстандарт-2009" укладений договір №06-114 на поставку металокріплення у комплекті відповідно до специфікацій №1, №2, № 3 (т.1 а.с.81-86).

На виконання умов договору та відповідно до специфікацій №1 та № 3 до договору ПП "Укрстандарт-2009" поставило ВАТ "Лисичанськвугілля" арочне кріплення АП-13,8 у комплекті зі скріпляючи та арочне кріплення КПС, що підтверджується податковою накладною №449 від 28.02.2011 року на суму 1 967 848,29 грн., з яких ПДВ -327 974,72 грн. та №202 від 28.01.2012 року на суму 108 720,90 грн., з яких ПДВ -18 120,15 грн. (т.1 а.с.90-91).

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями №393 від 28.02.2011 року та №399 від 28.02.2011 (т.1 а.с.87).

Таким чином , договір між позивачем та ПП "Укрстандарт-2009"не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

Варто зазначити , що 02.12. 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 01.01. 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: "У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".

Як видно з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції , що податковий орган, надаючи оцінку господарським правовідносинам, виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

У розумінні п.198.1. статті 198 Податкового кодексу України: право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу .

При вирішенні даного спору взято до уваги , що згідно п. 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у їх господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того , чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів вважає , що відповідач не надав суду належних доказів , які б свідчили про нікчемність договору від 08 .12. 2010 року №06-114,укладеного ВАТ "Лисичанськвугілля" з ПП "Укрстандарт-2009", на поставку металокріплення у комплекті відповідно до специфікацій №1, №2, №3.

При апеляційному перегляді справи не було виявлено обставин, які б свідчили що зміст виконаного договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов»язків.

Крім того ,відповідачем не наведені докази порушень позивачем правил бухгалтерського та фінансового обліку. В той час , як товарність господарської операції ВАТ "Лисичанськвугілля" з ПП "Укрстандарт" знайшла своє підтвердження первинними документами: податковими та видаткові накладні , товарно-транспортні накладні, акти приймання , та інше.

Відсутність доведення факту правопорушення,неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарської опе рації.

Таким чином , недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок , безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду ; підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду - не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 28 травня 2012 року.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у справі № 2а/1270/1066/2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля"до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов