Ухвала суду № 24589258, 18.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року справа №2а/0570/2390/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сидорчука В.В.,

від відповідача: Желябіної І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дзержинську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012р. по справі № 2а/0570/2390/2012 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекар» до Державної податкової інспекції у місті Дзержинську Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2011р. ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Дзержинську Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2011р. №0000142300 та №0000152300.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012р. позов задоволено повністю внаслідок чого визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2011р. №0000142300 та №0000152300.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного провадження Державної податкової інспекції у місті Дзержинську Донецької області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача за період з 01.03.2011р. по 30.06.2011р. за результатами якої складений акт від 01.09.2011р. № 386/23/25601953 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2011р. :

- №0000152300, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49058,00 грн., у тому числі основний платіж 49057,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 1грн.,

- №№0000142300, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 25804 грн., у тому числі основний платіж 25803,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1грн.

Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем порушення позивачем вимог пст.3, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст..134, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині завищення валових витрат у 1 кварталі 2011р. у сумі 7124 грн., 2 квартал 186679 грн. та п.п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у березні - червні 2011р. в розмірі 49057,00 грн. при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Ален-групп» та ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс».

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, передбачені ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216,ст.228 Цивільного кодексу України.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється ( п. 5.11. ст..5 цього Закону).

Факт отримання позивачем продукції ( автозапчастин) від ТОВ «Ален-групп» та ТОВ «Будівельна компанія МКС «Донстройсервіс» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами ( видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та ін..) , які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Оплата отриманої продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Отримані автозапчастини, в подальшому, були використані позивачем у власній господарській діяльності при здійсненні ремонтів навантажувальної техніки згідно замовлень, що також підтверджується первинними бухгалтерськими документами, та встановлено при здійсненні перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дзержинську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012р. по справі № 2а/0570/2390/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012р. по справі № 2а/0570/2390/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 травня 2012 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 23 травня 2012р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г. Сухарьок

С.В. Білак