Постанова № 24577594, 21.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2012 року письмове провадження № 2а-6257/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Громадської організації "Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг "Трудова Співдружність"" до треті особи Київської міської ради в особі Київського міського голови ТОВ "Брок-95", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, скасування рішення від 28.10.2010 № 176/4988 в частині

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо внесення пунктами 8,10 рішення КМР від 28.10.2010 р. № 176/4988 змін у не оприлюднені в газеті "Хрещатик" Правила благоустрою м. Києва, затверджені рішенням КМР від 25.12.2008 р. № 1051/1051 та Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд, затверджені рішенням КМР від 21.05.2009 р. № 462/1518, неправомірними; скасування пунктів 8,10 рішення відповідача від 28.10.2010 р. № 176/4988; зобов'язання відповідача забезпечити негайне опублікування нормативно-правових актів, затверджених рішеннями від 25.12.2008 р. № 1051/1051 та від 21.05.2009 р. № 462/1518 в газеті "Хрещатик".

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм ст.57 Конституції України, були вчинені протиправні дії щодо внесення пунктами 8,10 рішення КМР від 28.10.2010 р. № 176/4988 змін у не оприлюднені в газеті "Хрещатик" Правила благоустрою м. Києва та Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Через канцелярію суду неодноразово (19.07.2011 р., 26.09.2011 р.) надходила спільна заява про вступ до участі у справі третіх осіб -фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-95". Підставою для вступу в якості третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору, зазначені особи вважали те, що оскільки вони є суб'єктами підприємницької діяльності, власниками малих архітектурних форм, то нормативно-правові акти відповідача безпосередньо регулюють їх права та обов'язки, тобто впливають на їх інтереси.

Суд ухвалив залучити зазначених осіб в якості третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору.

Терті особи повністю підтримали позицію позивача та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

27.10.2010 р. в судовому засіданні були дослідженні судові рішення по справі 2а-13012/10/2670 за позовом Громадської організації "Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг "Трудова Співдружність" до Київської міської ради, Київського міського голови про визнання Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051, такими, що не набули чинності з дня офіційного оприлюднення та справі № справі 2а-14806/10/2670 за позовом Генерального прокурора України до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування п.17.1.Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051.

Ознайомившись із зазначеними рішеннями суд встановив, що ними встановлено, по-перше, що позивач не є учасником правовідносин, які врегульовані оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 (справа 2а-13012/10/2670), а також те, що рішення Київської міської ради про затвердження Правил благоустрою м. Києва від 25.12.2008 р. № 1051/1051 не набрало чинності, оскільки не було оприлюднене (справа 2а-14806/10/2670).

Оскільки предметом даної справи є оскарження нормативного акта Київської міської ради від 28.10.2010 р. № 176/4988, яким внесено зміни до нормативного акта, що не набрав чинності, то обставини, які встановлені судовими рішеннями у справах 2а-13012/10/2670 та 2а-14806/10/2670 мають значення для прийняття рішення по даній справі.

Враховуючи викладене, суд, ухвалою від 27.10.2011 р., зупинив провадження по даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах 2а-13012/10/2670 та 2а-14806/10/2670.

Не погоджуючись з такою позицією суду першої інстанції, позивач подав до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 27.10.2011 р. про зупинення провадження у даній справі, за результатами розгляду якої, ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.03.2011 р., апеляційна скарга позивача була задоволена, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2011 р. -скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23.04.2012 р. відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Громадська організація "Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг "Трудова Співдружність" зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.09.2001 р. (код ЄДРПОУ 26060884), основною метою діяльності якої є сприяння створенню економічних та юридичних умов для розвитку малого та середнього підприємництва, захисту особистих прав та задоволення спільних інтересів членів спілки. Згідно п.3.7. Статуту Громадської організації "Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг "Трудова Співдружність" члени пілки отримують свідоцтво про членство в Спілці, зразок якого затверджується Радою Спілки.

Рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 р. № 462/1518 "Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд" затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві. Зазначене рішення опубліковано в газеті "Хрещатик" від 02.06.2009 р. № 177 (610).

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва" затверджені Правила благоустрою міста Києва. Зазначене рішення опубліковано в газеті "Хрещатик" від 25.02.2009 р. № 142.

Рішенням Київської міської ради від 28.10.2010 р. № 176/4988 "Про деякі питання організаційної єдності з видачі ордерів на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм)", зокрема пунктами 8 та 10, були внесенні зміни до: Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого рішенням Київради від 21.05.2009 р. № 462/1518 шляхом викладення його у новій редакції; Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київради від 25.12.2008 р. № 1051/1051, шляхом внесення змін у текст зазначених Правил та доповненням (виключенням) його (з нього) новими пунктами. Зазначене рішення, а також нова редакція Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві були опубліковані в газеті "Хрещатик" від 04.02.2011 р. № 18(3843).

Позивач, в обґрунтуванні заявлених позовних вимог, стверджує про нечинність Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 та Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого рішенням Київради від 21.05.2009 р. № 462/1518 у зв'язку з не опублікуванням текстів зазначених нормативно-правових актів в газеті "Хрещатик", що свідчить про неправомірність дій відповідача щодо внесення змін у такі нечинні нормативно-правові акти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.44 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, крім іншого, питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України "Про столицю України місто-герої Київ", у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська містка рада та Київська міська державна адміністрація, кожна, в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Відповідно до ст.57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Частиною першою ст. 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Положенням ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації нормативно-правового характеру, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набирають чинності, відповідно до Рішення Київської міської ради III сесії XXIII скликання від 04.02.1999 р. № 138/239, з дня їх офіційного оприлюднення в газеті "Хрещатик", якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

У відповідності до2.3. Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київради від 01.07.2008 р. № 8/8, усі рішення Київради розміщуються на офіційному веб-порталі Київської міської влади протягом 30 днів з моменту їх прийняття.

Згідно п.30.1. Регламенту Київської міської ради рішення Київради оприлюднення рішення Київради відбувається шляхом опублікування у виданні Київради - газеті "Хрещатик".

Як вже зазначалося раніше, з матеріалів справи встановлено, що рішення відповідача від 21.05.2009 р. № 462/1518 "Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд" та від 25.12.2008 р. № 1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва" були опубліковані в газеті "Хрещатик", отже Правила благоустрою міста Києва та Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві набрали чинності та є обов'язковими для виконання.

Таким чином, доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача по внесенню пунктами 8,10 рішення КМР від 28.10.2010 р. № 176/4988 змін у не оприлюднені в газеті "Хрещатик" Правила благоустрою м. Києва, затверджені рішенням КМР від 25.12.2008 р. № 1051/1051 та Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд, затверджені рішенням КМР від 21.05.2009 р. № 462/1518 не відповідають дійсності та судом до уваги не приймаються.

Суд також звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2011 р. у справі № 2а-14806/10/2670 за позовом Генерального прокурора України до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування п.17.1.Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051, крім іншого, рішення Київської міської ради про затвердження Правил благоустрою м. Києва від 25.12.2008 р. № 1051/1051 було визнано таким, що не набрало чинності, оскільки не було оприлюднене. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2011 р. було скасовано, прийнято нове рішення та, крім іншого, встановлено, що Правила благоустрою міста Києва набрали чинності та є обов'язковими для виконання. За правилами ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене рішення набрало законної сили з моменту його проголошення.

Таким чином, в судовому порядку раніше вже були спростовані доводи позивача щодо нечинності Правил благоустрою міста Києва у зв'язку з їх не оприлюдненням, що покладені в основу обґрунтування заявлених позовних вимог по даній справі.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, суд звертає увагу, що акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту протиправним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача або інтересів держави в цілому.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1,2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, вищезазначені правові норми свідчать про те, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, які саме його права порушені чи можуть бути порушені в майбутньому, у зв'язку з вчиненням відповідачем дій щодо внесення пунктами 8,10 рішення КМР від 28.10.2010 р. № 176/4988 змін у Правила благоустрою м. Києва, затверджені рішенням КМР від 25.12.2008 р. № 1051/1051 та Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд, затверджені рішенням КМР від 21.05.2009 р. № 462/1518, а також доказів, які б свідчили про те, що він є суб'єктом правовідносин, у яких будуть застосовані зазначені акти. Водночас, суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі позивач діє від свого власного імені, а не в інтересах жодного зі своїх членів.

Крім того, третіми особами на стороні позивача без самостійних вимог, які, на думку позивача, наділені правом вступу у справу третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, в разі визнання його неналежним позивачем, також не надано суду доказів про те, які саме їх права порушені оскаржуваними діями та рішенням відповідача, а також в чому полягає їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Громадській організації "Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг "Трудова Співдружність" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій