Постанова № 24576536, 29.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"29" травня 2012 р. № 2а- 4866/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність № 38-2352/481 від 29.05.2012р.);

представника позивача -ОСОБА_2 (довіреність № 38-2352/481 від 29.05.2012р.);

представника відповідача -ОСОБА_3 (довіреність № 2551/10/10-012 від 26.03.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про визнання недійсною податкову консультацію,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд податкову консультацію, надану Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі »Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові листом від 21.02.2012 р. №1983/43/10/-015, - визнати недійсною

Позивач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернулося до суду з позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, про визнання недійсною податкову консультацію, надану відповідачем листом № 1983/43/10/-015 від 21.02.2012р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на неправильне застосування відповідачем норм ст. 199 та інших норм Податкового кодексу України. В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову у судовому засіданні заперечував, обґрунтовуючи це доводами та обставинами, викладеними у письмових запереченнях на позовну заяву, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є юридичною особою, знаходиться на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України та є платником ПДВ. Позивач в період 2009-2010 років серед інших господарських операцій здійснював закупівлю природного газу, який згодом був використаний у власній господарській діяльності позивача, а саме для виробництва теплової енергії. При придбанні природного газу до грудня 2009 року застосовував порядок визначення податкового кредиту за податком на додану вартість по касовому методу, а з грудня 2009 року податковий кредит підприємство визначало згідно п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями) -по першій з подій. Ці факти підтверджуються залученим до матеріалів справи витягом з Акту від 24.03.2001р. № 821/23-1/31557119, складеного спеціалістами відповідача. Відповідач проти даних фактів не заперечує і не оспорює їх.

Судом встановлено, що частина виробленої позивачем в 2009 році теплової енергії була реалізована позивачем за регульованими тарифами, що були встановлені рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради Харківської області від 05.11.2008р. № 693, рішенням Солоницівської селищної Ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2008р. № 2, рішенням Пісочинської селищної Ради Харківського району Харківської області від 12.12.2008р., рішенням Циркунівської сільської Ради Харківського району Харківської області від 16.06.2009р. № 129. Засвідчені копії перелічених рішень залучені до матеріалів судової справи. Відповідач проти даних фактів не заперечує і не оспорює їх.

У зв'язку із продажем теплової енергії за регульованим тарифом позивач в серпні, грудні 2009 року отримав суму компенсації в різниці між вартістю придбаних для виробництва теплової енергії товарів (природній газ) та встановленими тарифами на теплову енергію деяким категоріям споживачів. Ця обставина підтверджується випискою з протоколу № 2 від 26.05.2011 року засідання територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (за пунктом 2.1.1.), банківськими виписками по банківському рахунку позивача за 17.08.2011 року з платіжними дорученнями від 16.08.2011р. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, банківськими виписками по банківському рахунку позивача за 21 та 23. 12.2011р. з платіжними дорученнями № 7, 8, 9 від 21.12.2011р., № 10 від 22.12.2011р. Засвідчені копії перелічених документів залучено до матеріалів справи. Відповідач проти даних фактів не заперечує і не оспорює їх.

Позивач 26.01.2012р. направив відповідачу заяву № 09-378 про надання податкового роз'яснення з наступного питання: чи зобов'язаний позивач на підставі п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України робити перерахунок сум, віднесених до складу податкового кредиту в 2009 році за правилом «першої події», після отримання в серпні, грудні 2011 року дотації з бюджету на компенсацію різниці в тарифах за 2009 рік ?

Відповідач 21.02.2012р. склав і направив позивачу податкову консультацію № 1983/43/10/-015. В цій консультації, серед іншого, позначено наступне.

Відповідно до п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст.197 ПКУ постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету - є операції, звільнені від оподаткування по факту отримання компенсації та відображається дана сума у р. 5А, розділу І «Податкові зобов'язання»податкової декларації з податку на додану вартість.

Пунктом 199.1 ст. 199 р. V ПКУ визначено, що якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно із п. 199.4 ст. 199 р. V ПКУ платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. Тому перерахунок здійснюється у грудні на підставі даних задекларованих Позивачем за попередні 12 місяців з урахуванням грудня звітного періоду.

Кодексом встановлено порядок перерахунку податкового кредиту для товарів/послуг - за підсумками календарного року.

Відповідно до пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, у разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V ПКУ.

Тобто, якщо перерахунок здійснено у грудні, то ПДВ, який не включений до складу податкового кредиту за рахунок проведеного перерахунку, включається до витрат у 4 кварталі поточного року.

Засвідчені копії заяви позивача та відповіді відповідача залучено до матеріалів справи. Відповідач проти даних фактів не заперечує і не оспорює їх.

Встановивши перелічені вище фактичні обставини судової справи, суд при прийнятті рішення вважає необхідним врахувати наступне.

Пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України встановлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Суд зазначає, що питання необхідності чи відсутності необхідності робити перерахунок сум ПДВ беззаперечно охоплюється поняттям адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган.

Відповідно до ст. 53 п. 53.3 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, предмет заявленого позову відповідає чинному законодавству України і позов може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, Податковий кодекс України пов'язує можливість визнання податкової консультації недійсною із встановленням наступних фактів: наявність суперечності такої консультації нормам, що регулюють порядок справляння відповідного податку, та/або суперечливість податкової консультації змісту відповідного податку чи збору.

Судом встановлено, що спірна податкова консультація була надана на запит позивача стосовно можливості застосування конкретної норми Податкового кодексу України (що міститься в п.199.4 ст.199) до конкретних обставин його фінансово-господарської діяльності, а саме операцій з віднесених до складу податкового кредиту в 2009 році сум сплаченого ПДВ за природній газ за правилом «першої події», і операцій з отримання в серпні, грудні 2011 року дотації з бюджету на компенсацію різниці в тарифах за 2009 рік.

Тому, посилання відповідача в його податковій консультації на правила застосування вказаної норми позивач обґрунтовано оцінює як консультацію про необхідність її застосування щодо конкретних позначених в запиті обставин. За таких умов, заперечення відповідача в тій частині, що він не надавав консультації, яка б зобов'язувала позивача робити перерахунок сум ПДВ (тобто застосовувати норму п.199.4 ст.199 ПК України) по господарським операціям за 2009-2010 роки спростовуються змістом письмової консультації та загальними вимогами до податкових консультацій, передбачених нормами п. 52.1, 52.2 ст. 52, пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Оцінюючи необхідність застосування норми п.199.4 ст.199 ПК України до обставин, що викладені позивачем у його запиті, суд враховує наступне

Податковий кодекс України не містить норм, що б зобов'язували платників податків робити перерахунок сум податкового кредиту, сформованих до набрання ним чинності. Датою набрання чинності ПК України за правилом його п.1 Розділу XIX є 1.01.2011р.

За таких умов суд погоджується з позивачем про те, що за таких умов норма п.199.4 ст.199 ПК України не може бути застосована до викладених у запиті позивача обставин так як це порушувало б норми ст. 8 Конституції України з урахуванням тлумачення, наданого Конституційним Судом України в рішенні від 9 лютого 1999 року по справі №1-рп/99.

Суд також враховує, що буквальне тлумачення п.199.4 ст. 199 ПКУ вимагає для її застосування встановити факти наявності протягом року у платника податку оподатковуваних операцій, не оподатковуваних операцій, а також часткове використання платником податку товарів/послуг частково в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних.

Згідно ч.2 п.198.5 ст. 198 ПК України під датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу. Оскільки Розділ III ПК України набрав чинності з 01.04.2011р. норма п.199.4 ст. 199 ПК України не може бути застосована в податкові періоди, що передували цій даті.

Також суд приймає до уваги, що позивач формував суми податкового кредиту в той період, коли згідно Закону України «Про податок на додану вартість»одержання компенсації різниці в тарифах на теплову енергію не вважалось обставиною, що викликає необхідність здійснення перерахунку раніше віднесених до податкового кредиту сум ПДВ. Так, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2010г. по справі № К-121/10 між тими з сторонами суд касаційної інстанції визнав необхідним погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для віднесення операцій з отримання субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання до операцій, які не є об'єктом оподаткування, на які розповсюджується дія п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Як випливає зі змісту 3.2.7 пункту 3.2 статті вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування. Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг зі теплопостачання».

Вказана ухвала була згодом залишена без змін постановою Верховного суду України від 26.09.2011р. Відповідно до ст.72 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про визнання недійсною податкову консультацію -задовольнити у повному обсязі.

Податкову консультацію, надану Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі»Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові листом від 21.02.2012 р. №1983/43/10/-015, - визнати недійсною.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Доброхотова, 11, м. Харків, 61037 код 31557119) витрати зі сплати судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.