Постанова № 24576129, 05.06.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1275/2012

05 червня 2012 року 16 год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бабак Л.В.,

відповідача: представники Павлюк І.В., Кучер О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" звернулось до суду з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222340, №0000212340 від 23.09.2011 року, №0000561742 від 28.09.2011 року.

29.05.2012 судом, за згодою представника позивача, здійснено заміну первинного відповідача - Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції належним відповідачем - Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами планової виїзної перевірки товариства, під час якої виявлено завищення платником податку валових витрат І кв. 2011 року; завищення убутку балансової вартості запасів; завищення податкового кредиту з ПДВ за березень, квітень 2010 року, лютий 2011 року; заниження податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік.

Позивач з такими висновками органу державної податкової служби не згідний, вважає, що вони ґрунтуються на недостовірних та необ'єктивних даних. Представник позивача зазначив, що валові витрати товариством формувалися на підставі господарських операцій по придбанню товарів, що фактично відбувалися. Всі господарські операції підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, як це встановлено чинним податковим законодавством. Податковий кредит по податку на додану вартість сформовано на підставі податкових накладних, що за формою та змістом відповідають всім необхідним вимогам.

Що стосується тверджень про заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, то представник позивача зазначив, що на підприємстві було запроваджено погодинну оплату праці, у зв'язку з чим, заробітна плата працівникам виплачувалась згідно кількості відпрацьованих годин. Просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив. На обґрунтування заперечень зазначив, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а» п.17.2 ст.17, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року.

Причиною вказаних порушень стала відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) по взаємовідносинах позивача із ЗАТ НВП "Укрзахіденерго"; неврахування при розрахунку частки матеріальних затрат в залишку готової продукції під час проведення розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у залишках готової продукції вартості електроенергії та газу; формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, отриманих по господарських операціях з ПП "Технопром-інвест" та ПП "Рембудінвестекспрес", за відсутності підтвердження податковими накладними; нарахування заробітної плати працівникам по затверджених погодинних тарифних ставках в розмірі нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.

Тому, представник відповідача вважає, що податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб збільшено позивачеві правомірно. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що з 29.08.2011 року по 15.09.2011 року Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено акт №929/23-01205017 від 20.09.2011 року (а.с.76-116).

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000222340 від 23.09.2011 року, згідно якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 23421,00 грн. та нараховано штраф у сумі 984,00 грн. (а.с.11);

- №0000212340 від 23.09.2011 року, згідно якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на 29836,00 грн. та нараховано штраф у сумі 3562,00 грн. (а.с.12);

- №0000561742 від 28.09.2011 року, згідно якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 674,90 грн. та нараховано штраф у сумі 1,00 грн. (а.с.13).

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг, їх залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.14-15,130-146).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000222340 від 23.09.2011 року покладено висновки відповідача про порушення ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" вимог пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Висновок щодо порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про завищення платником податку валових витрат за І кв. 2011 року на суму 77963,00 грн. по господарських операціях із ЗАТ НВП "Укрзахіденерго", які не підтверджено первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями Розділу ІІІ Податкового кодексу України, яким встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

В силу норм, закріплених у п.1 підрозділу 4 "Перехідних положень" Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Оскільки в акті перевірки зазначається про завищення позивачем валових витрат за І кв. 2011 року, то органом державної податкової служби невірно застосовано положення пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України. До спірних правовідносин повинні застосовуватися норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" та Закритим акціонерним товариством "Науково-виробничим підприємством "Укрзахіденерго" було укладено усний договір на поставку товарно-матеріальних цінностей та основних фондів.

На виконання вказаного договору, 16.02.2011 року ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" було поставлено ВАТ "Здолбунівському заводу будівельних матеріалів": дизпаливо у кількості 3500 л. на суму 24080,00 грн.; вугілля у кількості 15 т. на суму 14250,00 грн.; трубу стальну 15х2,5 у кількості 5,350 т. на суму 39632,80 грн. Загальна вартість поставленого товару склала 93555,36 грн., в тому числі ПДВ у сумі 15592,56 грн. На поставлені товари ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" виписано позивачеві видаткову накладну №РН-2-16002 від 16.02.2011 року та податкову накладну №2160003 від 16.02.2011 року (а.с.125-126).

Розрахунки за поставлений товар здійснювалися між сторонами в безготівковій формі, на умовах передоплати, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" вартості поставлених товарів (а.с.127).

Підтвердженням факту транспортування товарів отриманих від ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" є товарно-транспортні накладні від 16.02.2011 року про перевезення вугілля у кількості 15 т. автомобілем DAF НОМЕР_2 та дизельного палива у кількості 3500 л. і труби у кількості 5,353 т. автомобілем RENO НОМЕР_1 на адресу ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" (а.с.128-129).

Позивачем здійснено зарахування витрат на придбання товарів від ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" на суму 93555,36 грн. до валових витрат, що відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І кв. 2010 року №9003054476, поданій товариством до органу державної податкової служби 10.05.2011 року (а.с.212-217).

Надані ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" для перевірки та в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій по придбанню товару в ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" є первинними документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

Таким чином, наведені в акті перевірки твердження відповідача щодо відсутності у позивача видаткових та товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення господарських операцій з ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Щодо посилання відповідача на той факт, що у позивача відсутні документи на приймання товару по кількості, передбачені Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражного Союзу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6, то суд зазначає, що виконання умов даної Інструкції є обов'язковими лише в тому випадку, якщо сторони в договорі погодили її застосування.

Оскільки, договір на поставку товарів між ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" та ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" було укладеного в усній формі, то презюмується, що приймання продукції по кількості було погоджено сторонами на умовах, на яких воно і було фактично здійснено, тобто без підписання додаткових документів.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на акт №936/23-408/34558872 від 17.05.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податку на додану вартість за лютий 2011 року, проведеної Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, як на підставу для висновків про безтоварність господарських операцій вказаного контрагента з позивачем (а.с.46-56).

Предметом вказаної перевірки стало формування ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" податкового кредиту лютого 2011 року та перевірка фактичного здійснення господарських операцій з основними постачальниками товариства. Позивач серед переліку контрагентів ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" не згадується.

Суд також зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що стали підставою для визначення валових витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

На підставі сукупності наведених обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що включення позивачем до валових витрат І кв. 2011 року витрат в сумі 77963,00 грн. по господарським операціям з ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" було здійснено правомірно та у відповідності до чинного податкового законодавства.

Отже збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за І кв. 2011 року на 19491,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн. (згідно розрахунків відповідача, а.с.39) є неправомірним.

Висновок щодо порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про завищення платником податку задекларованих у 2 кв. 2010 року даних убутку балансової вартості запасів на 66280,00 грн., внаслідок неврахування при розрахунку матеріальної частки в готовій продукції вартості електроенергії та газу, та заниження вказаних даних, задекларованих у 4 кв. 2010 року на 50560,00 грн. (а.с.191-195, 204-212). Таким чином, сума завищення позивачем даних убутку балансової вартості запасів склала 15720,00 грн. (з розрахунку: 66280,00 грн. - 50560,00 грн. = 15720,00 грн.).

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №751/4044, затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" визначено перелік фактичних витрат, з яких складається собівартість запасів - первісна вартість запасів, придбаних за плату, зокрема, це:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Відповідно до пункту 22 цього Положення до складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів. Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат "Матеріальні затрати".

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в галузі електроенергетики, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначені Законом України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року №575/97-ВР.

Згідно положень ст.1 цього Закону енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, визначено, що електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та відносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі визначені Законом України "Про нафту і газ" від 12.07.2001 року №2665-III.

Згідно положень ст.1 цього Закону газ - корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20° C) і є товарною продукцією.

Підпунктами 1.2.2. та 1.2.3. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, що затверджені Наказом Державного комітету України по нафті і газу від 01.11.1994 року №355, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30.11.1994 року за №281/49, встановлено, що підприємства промисловості та сільського господарства використовують природний газ як паливо та сировину.

Відповідно до п.22 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу таких витрат включається вартість витрачених у виробництві допоміжних та інших матеріалів.

На підставі системного аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку про те, що електроенергія та газ є товаром, а отже їх вартість відноситься до матеріальних витрат і за умови їх використання у господарській діяльності в запланованих цілях, повинні враховуватись в балансовій вартості запасів готової продукції, облік приросту (убутку) яких здійснюється відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, позивачем під час визначення вартості запасів при розрахунку матеріальної частки в готовій продукції не враховано вартість електроенергії та газу, внаслідок чого завищено валові витрати за 2010 рік на 15720,00 грн.

Отже збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за 2010 рік на 3930,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 983,00 грн. (згідно розрахунків відповідача, а.с.39) є правомірним.

За наведених обставин, податкове повідомлення-рішення №0000222340 від 23.09.2011 року підлягає скасуванню в частині збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на прибуток на 19491,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн.

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000212340 від 23.09.2011 року покладено висновки відповідача про порушення ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Висновки щодо порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про завищення платником податку податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 15593,00 грн., внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ по господарським операціям з придбання товарів у ЗАТ НВП "Укрзахіденерго", які не підтверджено первинними документами.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В свою чергу, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При дослідженні висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат І кв. 2011 року, судом вже було встановлено фактичне здійснення господарських операцій між ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" та ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" по придбанню товарів на суму 93555,36 грн., в тому числі ПДВ у сумі 15592,56 грн.

Податкова накладна №2160003 від 16.02.2011 року, видана позивачеві ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" на ПДВ у сумі 15592,56 грн., відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України, претензії щодо її форми та змісту у відповідача відсутні.

Таким чином, наведені в акті перевірки твердження відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту лютого 2011 року на суму 15592,56 грн. є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, а збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 15593,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн. (згідно розрахунків відповідача, а.с.40) є неправомірним.

Висновки щодо порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних відносин, надалі - Закон України "Про податок на додану вартість") посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про завищення платником податку податкового кредиту на загальну суму 14243,00 грн., в тому числі за березень 2010 року на 9083,00 грн. та за квітень 2010 року на 5160,00 грн. внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, 10.03.2010 року ПП "Техпром-Інвест" було поставлено ВАТ "Здолбунівському заводу будівельних матеріалів" вальці СМК-516 у кількості 1 шт. на суму 45415,00 грн. 15.04.2010 року ПП "Рем-Будінвест Експрес" було поставлено ВАТ "Здолбунівському заводу будівельних матеріалів" добавку д/кераміки сіль барієву на суму 25800,00 грн.

Факт поставки вказаних товарів підтверджується:

- видатковими накладними №РН-3-10005 на суму 54498,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9083,00 грн., виписаною ПП "Техпром-Інвест" 10.03.2010 року та №РН-4-15004 на суму 30960,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 5160,00 грн., виписаною ПП "Рем-Будінвест Експрес" 15.04.2010 року (а.с.117,123);

- товарно-транспортними накладними, виписаними 10.03.2010 року ПП "Техпром-Інвест" та виписаними 12.04.2010 року, 15.04.2010 року ПП "Рем-Будінвест Експрес" (а.с.119-122,124);

На суми ПДВ в складі придбаних товарів контрагентами ПП "Техпром-Інвест" та ПП "Рем-Будінвест Експрес" видано позивачеві податкові накладні, на підставі яких останнім сформовано податковий кредит березня та квітня 2010 року, що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідних періодів №9001012537 від 15.04.2010 року та №9001646223 від 13.05.2010 року (а.с.148-152,177-184).

В той же час, органом державної податкової служби зазначено в акті перевірки про відсутність оригіналу податкової накладної на підтвердження суми ПДВ по придбанню товарів у ПП "Техпром-Інвест" та відсутність податкової накладної на підтвердження суми ПДВ по придбанню товарів у ПП "Рем-Будінвест Експрес" (ст.20 акту, а.с.95).

Для дослідження в судове засідання позивачем надано копію податкової накладної №4150000005 на ПДВ у сумі 5160,00 грн., виписану ПП "Рем-Будінвест Експрес" (а.с.118). Податкову накладну від ПП "Техпром-Інвест" на ПДВ у сумі 9083,00 грн. позивачем не надано.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що податкові накладні органу державної податкової служби для перевірки надавались. Вказав, що підтвердженням отримання ПДВ в складі товарів, придбаних у ПП "Техпром-Інвест" слугувала копія податкової накладної.

Відповідно до положень п.6 Наказу Державної податкової адміністрації "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою "X"). Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо саме на момент здійснення перевірки органом державної податкової служби у платника податку були відсутні податкові накладні, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може прийматися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на підписання акту перевірки керівником товариства із запереченнями щодо факту відсутності документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Отже, позивач мав можливість відреагувати на неврахування органом державної податкової служби документів первинного та бухгалтерського обліку, що були в наявності у платника податків, проте не скористався нею.

Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений права сформувати податковий кредит наступних податкових періодів на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Техпром-Інвест" та ПП "Рем-Будінвест Експрес".

Тому, формування позивачем податкового кредиту березня 2010 року на 9083,00 грн. та квітня 2010 року на 5160,00 грн., що разом складає 14243,00 грн., є безпідставним, а збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 14243,00 грн. та нарахування штрафу в загальній сумі 3561,00 грн. (згідно розрахунків відповідача, а.с.40) є неправомірним.

За наведених обставин, податкове повідомлення-рішення №0000212340 від 23.09.2011 року є неправомірним та підлягає скасуванню в частині збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 15593,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн. згідно розрахунків відповідача (а.с.40).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000561742 від 28.09.2011 року покладено висновки відповідача про порушення ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" вимог п.1.3, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а» п.17.2 ст.17, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20, п.22.3 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року.

Такі висновки посадовими особами органу державної податкової служби зроблено на підставі тверджень про неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на загальну суму 674,90 грн., внаслідок нарахування окремим працівникам підприємства заробітної плати за фактично відпрацьований робочий час по затверджених тарифних ставках в розмірі нижчому за законодавчо визначений.

Відповідно до пп.3.1.1,п.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб"), об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід та доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Згідно пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Пунктом 3.5 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який відповідно до закону справляється за рахунок доходу найманої особи.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Як встановлено пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

З акту перевірки вбачається, що визначення суми збільшення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб відповідачем здійснено внаслідок фактичного донарахування заробітної плати, що виплачувалася позивачем, до досягнення нею встановленого законодавством мінімуму.

Засади оплати праці працівників та сферу державного і договірного регулювання оплати праці встановлено Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР (надалі - Закон України "Про оплату праці").

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст.3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 35 Закону України "Про оплату праці" визначено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють: Міністерство праці України та його органи на місцях (державні інспектори праці); фінансові органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що податковий орган має право на проведення позачергової перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством.

В свою чергу, чинним податковим законодавством, а саме пп.80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, встановлено, що в разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації органом державної податкової служби проводить фактична перевірка платника податків. У відповідності до положень п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України така перевірка здійснюється без попередження платника податків.

Отже, повноваження органу державної податкової служби в сфері контролю за додержанням законодавства про оплату праці полягають у проведенні фактичних перевірок платників податків з питань правильності обчислення та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати.

Відповідно до п.3 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, що затверджене Указом Президента України №386/2011 від 06.04.2011 року, реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю є основними завданнями Державну інспекцію України з питань праці.

Згідно п.4 вказаного Положення, Державна інспекція України з питань праці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Таким чином, повноваження на проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання законодавства про оплату праці надано безпосередньо Державній інспекції України з питань праці України та її територіальним органам.

Як вбачається з матеріалів справи, спільним листом Територіальної державної інспекції праці у Рівненській області, Державної податкової адміністрації в Рівненській області, головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №17-06/1278, №18194/17-103, №4759/02 від 07.09.2011 року, на виконання п.3 доручення Прем'єр-міністра України №39125/1/1-11 від 17.08.2011 року та спільного листа Державної інспекції України з питань праці, Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України №427/0/8/41-11, №23924/7/17-2217, №18709/03-01 від 06.09.2011 року щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання, які нараховують заробітну плату працівникам менше мінімальної заробітної плати за повної зайнятості та вжиття заходів щодо дотримання ними законодавства про працю і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інспекторів Територіальних державних інспекції з питань праці в Рівненської області, начальників районних, міських (міжрайонних, об'єднаних) державних податкових інспекцій області, начальників управлінь Пенсійного фонду України в районах та містах області було проінформовано про створення обласної робочої групи щодо координації проведення перевірок суб'єктів господарювання, які ухиляються від оподаткування при виплаті (нарахуванні) найманим особам заробітної плати та нарахування заробітної плати працівникам менше мінімальної заробітної плати за повної зайнятості з питань дотримання ними законодавства про працю та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказаним листом Управління Пенсійного фонду України в районах та містах області зобов'язано організувати роботу по створенню робочих груп з представників органів Державної інспекції України з питань праці, Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України для організації проведення перевірок суб'єктів господарювання згідно переліку. Встановлено, що спеціалісти, які входять до складу робочих груп, здійснюють перевірки платників податків у межах компетенції за переліком питань до 15.09.2011 року. Передбачено, що Управлінням Пенсійного фонду України в районах та містах області узагальнені результати перевірок за встановленою формою надаються Головному управлінню Пенсійного фонду в Рівненській області до 17:00 год. 16.09.2011 року (а.с.65-67).

Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до Управління Пенсійного фонду в Здолбунівському районі з листом №6876/17-22 від 08.09.2011 року про визначення працівника для участі у перевірці з питань дотримання вимог законодавства про працю і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" (а.с.61).

Заступником начальника відділу №2 державним інспектором праці ТДПІ у Рівненській області, Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією та Управлінням Пенсійного фонду Україні в Здолбуніському районі прийнято спільний наказ №130 від 08.09.2011 року "Про утворення робочої групи", яким затверджено персональний склад робочої групи для організації проведення перевірки ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" із Заступника начальника відділу №2 державного інспектора праці ТДПІ у Рівненській області Морозюка Ю.Г., Головного державного податкового ревізора-інспектора Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Кучера О.І., Головного спеціаліста відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів Управління Пенсійного фонду в Здолбунівському районі Романюка Т.В. (а.с.62-64).

У плановій виїзній перевірці ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року брав участь Головний державний податковий ревізор-інспектор Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Кучер О.І.

Представник відповідача Кучер О.І. в судовому засіданні пояснив, що під час перевірки діяв на підставі спільного наказу №130 від 08.09.2011 року, на підтвердження чого надав довідку №37/17-01205017 від 16.09.2011 року про результати планової виїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та державного мита ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" (а.с.73-83).

Проте, в акті №929/23-01205017 від 20.09.2011 року та в довідці №37/17-01205017 від 16.09.2011 року відсутні будь-які посилання на спільний наказ №130 від 08.09.2011 року, спільні листи №17-06/1278, №18194/17-103, №4759/02 від 07.09.2011 року, №427/0/8/41-11, №23924/7/17-2217, №18709/03-01 від 06.09.2011 року, п.3 доручення Прем'єр-міністра України №39125/1/1-11 від 17.08.2011 року.

Інші спеціалісти зі складу робочої групи, утвореної спільним наказом №130 від 08.09.2011 року для перевірки питань дотримання позивачем вимог законодавства про працю і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ні у плановій виїзній перевірці ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, ні в плановій виїзній документальній перевірці ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та державного мита участь не брали.

Таким чином, донарахування відповідачем під час перевірки заробітної плати, що виплачувалася позивачем, до досягнення нею встановленого законодавством мінімуму було здійснено органом державної податкової служби за відсутності відповідних повноважень.

Отже збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік на суму 674,90 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн. (згідно розрахунків відповідача, а.с.41) є неправомірним.

За наведених обставин, податкове повідомлення-рішення №0000561742 від 28.09.2011 року підлягає скасуванню повністю.

В силу положень ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем заявлено майнові вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 58478,90 грн.

Судом позовні вимоги позивача задоволено частково, на загальну суму 35761,90 грн., що складає 61,15% від заявлених позовних вимог.

При поданні адміністративного позову позивачем сплачено 584,78 грн. судового збору. Тому, позивачеві підлягає до присудження 61,15% сплаченого судового збору, що складає 357,60 грн.

Згідно ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки понесення судових витрат, відповідачем в ході судового засідання не заявлено та не підтверджено, судові витрати на користь відповідача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000222340 від 23.09.2011 року в частині збільшення Відритому акціонерному товариству "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 19491,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212340 від 23.09.2011 року в частині збільшення Відритому акціонерному товариству "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 15593,00 грн. та нарахування штрафу в сумі 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000561742 від 28.09.2011 року повністю.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.