Постанова № 24576072, 28.05.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/29/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ПП фірма "Асоль" до ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП фірма "Асоль" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 000022334 від 01.11.2011 року прийняте ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС на підставі акту перевірки № 2573/23-34/20937967/64 від 17.10.2011 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ПП фірма "Асоль" з питань правових відносин з ТОВ „ Білдакс" за період червень 2011 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення, яке на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Позивач посилаючись на Лист Вищого адміністративного суду України, Закон України „Про державну податкову службу в Україні", ст., ст. 17-18, 73, 104-107, 162-163 КАС України вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсягу, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання з'явилася, позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсягу.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини -

ПП фірма "Асоль" має статус юридичної особи та зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради 20.08.1993 року, про що видано свідоцтво за № 259215.

Згідно Свідоцтва від 01.07.1997 року позивач є платником податку на додану вартість.

На підстав рішення в.о. начальника ДПІ у Київському районі м.Одеси, оформленого наказом ДПІ у Київському районі м.Одеси від 03.10.2011 року за № 820-п та відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України Кирилюк Л.В. -головним державним податковим ревізором-інспектором відділу ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб, Бурян С.П. - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП фірма "Асоль" з питань правових відносин з ТОВ „ Білдакс" за період червень 2011 року.

17.10.2011 року ДПІ у Київському районі м.Одеси за наслідками проведеної перевірки було складено акт № 2573/23-34/20937967/64, за висновками якого було встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст., ст. 185, 188, 200 ПК України, оскільки дані наведені в деклараціях податку на додану вартість за червень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ „ Білдакс", а також встановлено порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та вимог наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 року „Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення", що призвело до заниження ПП фірмою "Асоль" суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму -102391 грн. 53 коп.

Відповідач на підставі на акту № 2573/23-34/20937967/64 від 17.10.2011 року р. прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № 000022334 від 01.11.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 102391 грн. 53 коп.

У судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що між ними та ТОВ „Білдакс" було укладено договори підряду № 02/4Х від 11.01.2011 року № 01/Г8 від 11.01.2011 року, а також договір постачання № 21/03 від 21.03.2011 року. Згідно умов кожного з вказаних Договорів підприємство позивача доручило, а ТОВ „ Білдакс" зобов'язалось на власний ризик виконати у відповідності до умов кожного Договору роботи та поставити товар, які ПП фірма "Асоль" зобов'язалось прийняти та оплатити. При цьому ТОВ „ Білдакс" оформило та надало ПП фірма "Асоль" за договорама податкові накладні, видаткові накладні (акти виконаних робіт). На виконання вимог вказаних договорів позивачем проведено оплати за договорами, які підтверджуються банківськими випискам по рахункам.

Крім того представник позивач звернула увагу на те, що в п. 3.1.3 розділу 3 акту перевірки було зазначено, що підприємством не було надано пояснення та підтверджуючі документи щодо транспортування товару, вантажно-розвантажувальних робіт та зазначила, що ПП фірма "Асоль" вказані документи та пояснення не були надані під час перевірки тому, що у перевіряючих осіб не виникало питань з приводу транспортування товарів під час проведення перевірки, до того ж у разі якщо б такі питання постали, то вони б обов'язково надали додаткові документи та пояснення.

На думку представника позивача твердження ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС, які зазначені у акті перевірки щодо оформленнями податкових накладних з порушенням вимог Наказу ДПА №969 від 21.12.2010 року є необґрунтованими та суперечливими, оскільки п. 14 даного наказу передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, як пояснила представник позивача Наказом ДПА не зобов'язано платників податку на додану вартість вказувати номер та дату цивільно-правового договору в графі „номенклатура постачання товарів та послуг", а тому ТОВ „ Білдакс" не було порушено порядок складання визначених податкових накладних , що цілком законно обумовило виникнення підстав для вірного відображення у податковому обліку ПП фірма "Асоль" податкових накладних.

Представник позивача вважає, що під час здійснення перевірки працівниками ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС не були встановлені факти, які б свідчили про відсутність господарських операцій між ТОВ „ Білдакс" та ПП фірма "Асоль", що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладених право чинів та до того ж первинні бухгалтерські документи не містять жодних доказів наявності у ТОВ „Білдакс" та ПП фірма "Асоль" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі ладу або моральних засад, а отже визначені відповідачем у акті перевірки порушення ПП фірмою "Асоль" податкового законодавства є необґрунтованим та неправомірним.

Встановлені обставини підтверджують наступні докази:

- акт перевірки;

- податкове повідомлення-рішення;

- первинна бухгалтерська документація;

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

- статут;

- довідками з ЄДРПОУ;

- довідка про взяття на облік платника податків;

- ліцензія;

- рішення Таїровської селищної ради про дозвіл на складення проекту відведення земельної ділянки;

- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість;

- довідка від 10.10.2011 року;

- рішення про результати розгляду первинної скарги;

- договорами підряду;

- договором поставки;

- акти приймання виконаних робіт;

- податкові накладні;

- видатковими накладними;

- товарно-транспортними накладними;

За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсягу, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Таким чином, відповідно до зазначених норм у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям в загальному розмірі 102391 грн. 53 коп. грн. до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податковій декларації.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту за червень 2011 року ґрунтуються на тому, що угоди між позивачем та ТОВ „ Білдакс" були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України мають ознаки нікчемності.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між позивачем та його контрагентом у встановленому законом порядку недійсними.

Крім цього такі висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме актами приймання виконаних робіт за період який перевіряється згідно зазначених договорів та іншою первинною бухгалтерською документацією.

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 102391 грн. 53 коп., а також винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

До того ж з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за звернення позивача до суду у розмірі -28 грн. 23 коп.

Керуючись: ст., ст. 183, 187, 198, 201 ПКУ, ст.234 ЦК України, ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 159 - 164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ПП фірма "Асоль" до ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсягу.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси від 01.11.2011 року № 0000222334.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь ПП фірма "Асоль" судовий збір у розмірі - 28 грн. 23 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

28 травня 2012 року

Суддя: Гусев О.Г.

.