Постанова № 24575714, 28.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 р. м. Львів № 2а-14045/11/1370

15 год.16 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Жогальської І.Ф., представника відповідача Ортинської Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району, в особі Комісії з припинення юридичної особи до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення,

встановив:

Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району в особі Комісії з припинення юридичної особи (далі БУ №1 КЕЧ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004021501 від 29 липня 2011 року.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, наказу від 16.03.2012 року № 1 на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) замінив відповідача -державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова його правонаступником -державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що камеральну перевірку проведено з порушенням вимог ст. 75 Податкового кодексу України, оскільки камеральна перевірка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Натомість зі змісту акту камеральної перевірки № 2814/251/151 від 14.07.2011 року вбачається, що підставою перевірки послужили дані, які зазначено в податкових деклараціях іншого платника податків -ЛКП «Львівтеплоенерго». Наведені в акті перевірки обставини і документи не належать до подій, з якими Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язує настання обов'язку платника податку збільшити валовий дохід; сума скоригованого доходу та податкового зобов'язання належними документами не підтверджується. В наданих суду запереченнях на заперечення ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 20.03.2012 року, додаткових письмових поясненнях від 23.05.2012 року також посилається на те, що системний аналіз податкового законодавства, що регулює підстави і порядок проведення камеральних перевірок, а саме, Податкового кодексу України, а також нормативно-правових актів, які діяли до набрання чинності ПКУ, дає підстави для однозначного висновку, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, внаслідок якої може бути виявлено арифметичні або методологічні помилки. Наведена в акті камеральної перевірки сума 264224,00 грн., на основі якої контролюючим органом визначено податкове зобов'язання БУ № 1 з податку на прибуток, жодним документом не підтверджується. Всі надані відповідачем документи мають суперечливі дані. Платник податку -продавець послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго»скористалось правом, наданим платнику податків п.п.12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»,- відобразило в декларації збільшення валових витрат. Цьому праву продавця послуг не кореспондує обов'язок платника податків-покупця послуг збільшити валові доходи на вищевказану суму, оскільки, обов'язок платника податку -покупця послуг збільшити валові доходи наступає лише за наявності підстав, передбачених Законом. Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав, викладених у запереченнях проти позову від 12.03.2012 року, додаткових поясненнях від 25.05.2012 року. Зокрема, відповідач зазначає, що листом ДПІ у Залізничному районі м. Львова з метою здійснення контролю за дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»повідомлено, що ЛКП «Львівтеплоенерго», що знаходиться на обліку у ДПІ у Залізничному районі м.Львова в декларації з податку на прибуток за 2010 рік (ІV кв. 2010 року) відобразило збільшення валових витрат (рядок 05.3 Декларації з податку на прибуток) в сумі 264224,00 грн. по взаємовідносинах із БУ № 1 (24964234, м.Львів, вул. Стрийська, 105) згідно позовної заяви Прокуратури Личаківського району м.Львова від 10.11.2010 № 28/10 та ухвали Господарського суду Львівської області від 17.12.2010 р. справа № 7/230(10). Відповідач зазначив, що позивачем занижено суму скоригованого доходу на 264224,00 грн. чим порушено ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Порядку заповнення декларації з податку на прибуток, затвердженний наказом ДПА України від 23.03.2003 року №143.

Представник відповідача позов заперечив, просив суд відмовити в задоволені позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району (код ЄДРПОУ 24964234) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. 11.03.2011р. до Єдиного державного реєстру внесено запис про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, яке пов'язано з реорганізацією. Від імені Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району діє Комісія з припинення юридичної особи, голова комісії -Шилкін Григорій Валерійович (а.с.19-20).

14.07.2011 року державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова проведено камеральну перевірку у приміщенні ДПІ Сихівського району м.Львова Декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 року платника податку Будинкоуправління № 1 Львівської КЕЧ району (м.Львів, вул. Стрийська, 105, код ЄДРПОУ 24964234) про що складено акт № 2814/251/151 від 14.07.2011р. про результати камеральної перевірки податкової звітності щодо виявлених помилок (порушень).

Перевіркою встановлено, що Будинкоуправлінням № 1 Львівської КЕЧ району в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 р. у р.02.3 (врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості) не відображено суму 264224,00 грн. оскільки ЛКП «Львівтеплоенерго»в декларації з податку на прибуток за 2010 рік відобразило збільшення валових витрат (р.05.3 Декларації з податку на прибуток) в сумі 264224,00 грн. по взаємовідносинах із БУ № 1, м.Львів, вул. Стрийська, 105) згідно поданої позовної заяви у Прокуратуру Личаківського р-ну м.Львова від 10.11.2010 р. № 28/10 та ухвали Господарського суду Львівської області від 17.12.2010р. справа № 7/230(10), що призвело до заниження скоригованого доходу на суму 264224,0 грн. та податкового зобов'язання на суму 66056,0 гривень, чим порушено п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р № 334-94ВР (із змінами і доповненнями) та порядок заповнення декларації з ПНП за І квартал 2011 року затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 23.03.2003р.

На підставі акта перевірки № 2814/251/151 від 14.07.2011р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004021501 від 29.07.2011 р., яким згідно з підпунктом 54.3.2 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до ст. 123 п.1 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 82570 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем 66056 грн.00 коп. та штрафні санкції 16514 грн.00 коп.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб відповідача та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України (далі -ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок регулюються ст.ст. 75, 76 ПК України.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначає камеральну перевірку як перевірку, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

З змісту вищевказаних положень ПК України слідує, що камеральна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Проаналізувавши норми чинного податкового законодавства на час існування спірних правовідносин, а також нормативно-правових актів, що діяли до набрання чинності ПК України, у їх взаємозв'язку, враховуючи правову позицію, викладену Державною податковою адміністрацією України у наказі № 761 від 15.12.2008р. «Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток»(далі -Примірний порядок), наказі № 416 від 17.07.2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 р. № 872/12746 «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкових декларацій (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів»; листі № 11920/7/15-0217 від 27.04.2011 року «Щодо оформлення акта проведення камеральних перевірок з податку на прибуток підприємств», суд приходить до переконливого висновку, що камеральній перевірці підлягає виключно податкова звітність платника податків, що перевіряється, внаслідок проведення якої податковий орган виявляє наявність чи відсутність арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків декларації (розрахунку), які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 наказу Примірного порядку під час перевірки з'ясовується правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованої суми податку, порівнюються дані відповідних рядків звітності з податку на прибуток з даними додатків та іншої звітності. Якщо за результатами камеральної перевірки не були виявлені помилки, податковий інспектор у перевіреній звітності з податку на прибуток у тій частині, що заповнюється службовими особами ДПІ (ДПА), робить відмітку у графі «Порушень (помилок) не виявлено», вказує дату проведення камеральної перевірки в ставить підпис.

Податковий орган за результатами камеральної перевірки зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку у разі виявлення арифметичних або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Як вбачається з акту камеральної перевірки БУ № 1 КЕЧ відповідачем перевірялись наступні документи:

декларація з податку на прибуток за І квартал 2011 рік БУ №1 КЕЧ (а.с. 64-65); декларація з податку на прибуток за 2010 рік ЛКП «Львівтеплоенерго»(а.с 57-61), позовна заява у Прокуратуру Личаківського р-ну м. Львова від 10.11.2010 року № 28/10 (а.с. 54-55), ухвала Господарського суду Львівської області від 17.12.2010 року справа № 7/230 (10) (а.с. 9); лист ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 10.03.2011р. № /7/15-108/ (а.с. 56).

Отже, камеральною перевіркою охоплено не лише дані податкової звітності платника податків БУ № 1 КЕЧ, а також дані податкової звітності та інші документи контрагента платника податків, які покладено в основу висновків акту камеральної перевірки БУ № 1 КЕЧ.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вимог ст. 75 ПК України щодо проведення камеральної перевірки виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Стосовно доводів відповідача про те, що при проведенні камеральної перевірки з податку на прибуток платника податків врахуванню підлягають дані іншої звітності, до якої, на думку відповідача, належить Додаток К4 до декларації з податку на прибуток контрагента платника податків, який скеровується відповідному податковому органу разом із повідомленням про збільшення валових витрат контрагента та підлягає обов'язковому врахуванню при проведенні камеральної перевірки податкової звітності такого платника податків, суд зазначає наступне.

За змістом Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 05.12.2008р. № 761, та Додатку № 1 до Примірного порядку, камеральною перевіркою здійснюється перевірка заповнення платником податків рядків декларації з податку на прибуток, а також додатків до декларації, зокрема Додатку К4, порівнюються дані відповідних рядків звітності з податку на прибуток з даними додатків та іншої звітності. Отже, відповідно до вимог Примірного порядку перевіряється правильність заповнення звітності та правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованої суми податку платником податків, що узгоджується з вимогами ст. 75 ПК України. Положення Додатку № 1 до Примірного порядку про те, що повідомлення податкового органу в обов'язковому порядку підлягає врахуванню при проведенні камеральної перевірки контрагента не змінює встановленого порядку.

Відповідно до п.п. 2.5, 2.16.3 вказаного Примірного порядку якщо у ході камеральної перевірки виникають питання щодо достовірності окремих звітних показників або виявлені невідповідності, які вказують на можливі порушення податкового законодавства, підрозділи адміністрування податку на прибуток повинні отримати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з цих питань, запросити платників податків або їх представників для перевірки правильності заповнення податкової звітності (декларування окремих даних). У випадку якщо платник податків не надасть пояснень на письмовий запит органу державної податкової служби, а проведений аналіз податкової звітності та наявної інформації свідчить про недостовірність даних звітності з податку на прибуток, підрозділ адміністрування податку на прибуток відповідно до пункту 1.6 Методичних рекомендацій до наказу № 355 готує обгрунтовані пропозиції щодо необхідності проведення виїзної позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановленому цим Кодексом, що відповідачем не дотримано.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0004021501 від 29.07.2011 р. збільшено суму грошового зобов'язання БУ №1 КЕЧ з податку на прибуток в сумі 82570 грн.00 коп., в тому числі за основним платежем 66056 грн.00 коп. та штрафні санкції 16514 грн.00 коп. на підставі акта перевірки № 2814/251/151 від 14.07.2011р.. яким встановлено, що Будинкоуправлінням № 1 Львівської КЕЧ району в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 р. у р.02.3 (врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості) не відображено суму 264224,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ЛКП «Львівтеплоенерго» в декларації з податку на прибуток за 2010 р., в додатку К4 до рядків 02.3, 05.3 та 23 декларації «Урегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» відобразило збільшення валових витрат (р.05.3 Декларації з податку на прибуток) по взаємовідносинах із БУ № 1 КЕЧ в сумі 261539,0 грн. та в сумі 2685,00 грн. на загальну суму 264224,0 грн.(а.с.62, 63).

При оцінці правовідносин, що виникли між сторонами, суд врахував наступне.

У 2010 році та до 31.03.2011 р. правила оподаткування податком на прибуток визначались Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94-ВР), а з 01.04.2011 -положеннями Податкового кодексу України. З 01.04.2011 року в силу пункту 2 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»втратив чинність, та, відповідно до підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, з 01.04.2011 почалося застосування Розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств».

Відповідно до п. 5 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток»розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу (безнадійна та сумнівна заборгованість) не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу.

Для оцінки спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 334/94-ВР з урахуванням Перехідних положень ПК України. Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначено статтею 12 Закону № 334/94-ВР.

Згідно із пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР платник податку -продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку -продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Згідно з пп. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР платник податку -покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З змісту вказаних норм Закону слідує, що обов'язок платника податку-покупця збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини) пов'язується з фактом визнання такої суми у встановленому порядку, а саме: визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що праву платника податків-продавця на збільшення суми валових витрат звітного періоду, який реалізував таке право згідно із пп. 12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР, не кореспондує обов'язок платника податків-покупця збільшити валові доходи на відповідну суму, оскільки Закон № 334/94-ВР такого взаємозв'язку не встановлює, а обов'язок платника податку -покупця збільшити валові доходи пов'язує з наявністю чітко визначених правових підстав.

Відповідно до п. 2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 11.07.2003р. № 346 «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону застосовується незалежно від того, чи є продавець (кредитор) платником податку на прибуток підприємств та яким чином і коли він відобразив операцію з продажу товарів (робіт, послуг) та сумнівну заборгованість, яка виникла по такому продажу, у своєму податковому обліку.

Суд враховує, що відповідно до ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Висновок акту перевірки № 2814/251/151 від 14.07.2011р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004021501 від 29.07.2011 року, про заниження позивачем скоригованого доходу на суму 264224,0 грн. та податкового зобов'язання на суму 66056,0 грн., належними доказами не підтверджується. Документи, які перевірялись відповідачем під час камеральної перевірки і на які посилається акт перевірки, містять суперечливі дані, які не доводять безспірність вказаної суми. Відповідачем не представлено доказів наявності задокументованого факту визнання суми непогашеної заборгованості 264224,0 грн. як правової підстави застосування вимог пп. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону № 334/94-ВР.

Представлені відповідачем в судове засідання копія рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2011р. по справі № 17/127(10), копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.11.2011р., копії Договору № 5064Р від 01.01.2003 та Договору № 974/Г від 01.10.2002, укладених між Будинкоуправлінням № 1 Львівської КЕЧ району та ЛМКП «Львівтеплоенерго»не оцінюються судом, оскільки такі документи не враховувались під час камеральної перевірки, оформленої актом перевірки № 2814/251/151 від 14.07.2011р. та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Всі представлені відповідачем в обгрунтування своїх доводів документи містять різні суми і не доводять беззаперечно факт заниження позивачем доходу в сумі 264224,0 грн.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обгрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0004021501 від 29.07.2011 р. недоведена, не надано суду доказів, які б спростовували вимоги позивача, а позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 29 липня 2011 року № 0004021501.

Стягнути з державного бюджету на користь Будинкоуправління №1 Львівської КЕЧ району (м. Львів, вул. Стрийська,105, ідентифікаційний код 24964234) 32 (тридцять два) грн. 23 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 червня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.