Постанова № 24575696, 20.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2012 р. № 2а-2221/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Прокопчука О.С.,

представників позивача Босака О.Є., Михалусь О.Я.,

представника відповідача Цапа П-А.М.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековектор" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековектор" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012 р. № 0000452321, від 29.11.2011 р. № 0002162321, від 29.11.2011 р. № 0000891721.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток та ПДВ, у зв'язку із укладенням договорів та проведенням господарських операцій з ПП «Версант», ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Київщина плюс», не відповідають дійсності. Зазначає, що отримані товари від вказаних суб'єктів безпосередньо пов'язані з його підприємницькою діяльністю та використані в роботі підприємства, реалізовано іншим суб'єктам господарювання. Реальність одержання обладнання підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами і доказами, які свідчать про фактичне їх отримання та реалізацію з метою отримання прибутку, документально підтверджується вартість понесених витрат. За наявності таких доказів, вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках про неможливість контрагентів позивача продати та поставити обладнання, що не є підставою для встановлення факту порушення податкового законодавства. Також вважає, що ДПІ не уповноважена надати висновки про нікчемність правочинів, такі висновки мають бути доведені в судовому порядку.

З цих підстав просить позов задовольнити. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

В судовому засіданні представник ДПІ позовні вимоги ТзОВ «Ековектор» заперечив по суті. Вважає правочини між ТзОВ " Ековектор" та ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», ПП «Київщина плюс»щодо купівлі-продажу, поставки обладнання нікчемними, оскільки в ході проведення перевірок щодо цих юридичних осіб, встановлено відсутність основних фондів, трудових ресурсів, виробничих та офісних приміщень, земельних ділянок для здійснення господарської діяльності. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що операції поставці товарів вчинені лише з метою отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарський взаємовідносин між сторонами договорів. Вважає, що не можливо встановити, як здійснювалось купівля-продаж, поставка обладнання (ким і кому), оскільки, вважає, відсутній факт здійснення господарської діяльності.

З наведених обставин податковий орган вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру, що свідчить про умисел при укладенні угоди у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам. Вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між ТзОВ «Ековектор» та ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», ПП «Київщина плюс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ековектор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р., про що складено акт від 18.11.2011 р. № 4106/23-209/23958705.

Перевіркою встановлено наступні порушення допущені ТзОВ «Ековектор», вплив на які мали взаємовідносини та взаєморозрахунки з ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», ПП «Київщина плюс»: п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ кВ. 2010 р. на суму 21840,94 грн.; ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ кв. 2011 р. на суму 12742,17 грн.; ст. 198, 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 15813,41 грн.; порушення ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині їх недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених з ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», ПП «Київщина плюс»; ст.ст.3, 4, 7, 8, 9, 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 1030,59 грн.

В акті перевірки зроблено висновки про нікчемність угод з посиланням на ст.ст. 215, 203, 216, 228, 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, вплив на які мали господарські операції з ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», ПП «Київщина плюс», по яких відсутні підтвердження про фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства, відсутні можливості для здійснення підприємницької діяльності.

За результатами перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011 р. № 0002152321 на суму 40044,34 грн. по податку на прибуток, від 29.11.2011 р. № 0002162321 на суму 15814,41 грн. по ПДВ, від 29.11.2011 р. № 0000891721 по податку з доходів фізичних осіб на суму 1288,24 грн. У зв'язку із частковим задоволенням скарги ТзОВ «Ековектор»замість повідомлення-рішення від 29.11.2011 р. № 0002152321 виставлено повідомлення-рішення від 16.02.2012 р. № 0000452321 на суму 40044,34 грн. по податку на прибуток.

ТзОВ «Ековектор» не погоджується з фактичними та правовими підставами за яких винесено податкові повідомлення-рішення, а тому оскаржило їх в судовому порядку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

10 червня 2010 року між ПП «Версант» (Продавець) та ТзОВ «Ековектор» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10/06/10, відповідно до умов якого ПП «Версант»зобов'язується передати у власність ТзОВ «Ековектор»товар, а ТзОВ «Ековектор»зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Відповідно до п.1.4 договору загальна кількість, комплектність та ціна товару визначається згідно видаткових документів (видаткової накладної, податкової накладної). В договорі визначено умови щодо передачі товару -м. Львів, вул. Газова, 30/1.

На виконання умов договору купівлі-продажу №10/06/10 від 10.06.2010 р. ПП «Версант»поставив товар ТзОВ «Ековектор», що підтверджується видатковими та податковими накладними, документами про переміщення товару:

- видаткова накладна № РН-6-14004 від 14.06.10р. по ТТН ААК № 218451 на загальну суму 7120,90 грн. з ПДВ (податкова накладна №6140000002 від 14.06.10р.);

- видаткова накладна № РН-6-14006 від 14.06.10р. по ТТН ААК № 218453 на загальну суму 86996,96 грн. з ПДВ (податкова накладна № 6140000005 від 14.06.10р.);

- видаткова накладна № РН-6-22005 від 22.06.10р. по ТТН ААК № 218454 на загальну суму 5325,13 грн. з ПДВ (податкова накладна №6220000005 від 22.06.10р.);

- видаткова накладна № РН-6-22006 від 22.06.10р. по ТТН ААК № 218454 на загальну суму 3200,33 грн. з ПДВ (податкова накладна №6220000006 від 22.06.10р.);

- видаткова накладна № РН-6-29010 від 29.06.10р. по ТТН ААК № 218455 на загальну суму 2193,22 грн. з ПДВ (податкова накладна №6290000010 від 29.06.10р.);

- видаткова накладна № РН-7-01001 від 01.07.10р. по ТТН ААК № 218456 на загальну суму 4340,15 грн. з ПДВ (податкова накладна №7010000001 від 01.07.10р.);

- видаткова накладна № РН-7-12004 від 12.07.10р. по ТТН ААК № 218461 на загальну суму 17028,83 грн. з ПДВ (податкова накладна №7120000004 від 12.07.10р.);

- видаткова накладна № РН-7-20004 від 20.07.10р. по ТТН ААК № 218463 на загальну суму 104000,35 грн. з ПДВ (податкова накладна №7200000004 від 20.07.10р.);

- видаткова накладна № РН-8-05009 від 05.08.10р. по ТТН ААК № 218466 на загальну суму 9545,17 грн. з ПДВ (податкова накладна №8050000007 від 05.08.10р.).

З представлених накладних вбачається, що предметом купівлі-продажу були запасні частини, шини до автонавантажувача, циліндри, насоси, гайки, реле тощо. Всього поставлено товар на суму 239751,03 грн. (ПДВ - 39958,50 грн.). Оплата за товар проведена повністю в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, а заборгованість по оплаті відсутня.

Про сам факт поставки товару від продавця до покупця свідчать товарно-транспортні накладні, в яких вказано пункт навантаження (м. Львів, вул. Газова, 30/1), пункт розвантаження (м. Львів, вул. Зелена,162), особу водія та марку автомобіля, є посилання на доручення про отримання товару та особу, що відпустила товар, вказано відстань та час, сума та вага поставки відповідає кожній видатковій та податковій накладні.

2 червня 2011 року між ТзОВ «Сталевий дім» (Продавець) та ТзОВ «Ековектор» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №2/06/11 відповідно до умов якого ТзОВ «Сталевий дім»зобов'язувався передати у власність ТзОВ «Ековектор» товар, а ТзОВ «Ековектор» зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Відповідності до п.1.4 договору загальна кількість, комплектність та ціна товару визначається згідно видаткових документів (видаткової накладної, податкової накладної).

На виконання умов договору купівлі-продажу №2/06/11 від 2.06.2011 року ТзОВ «Сталевий дім" поставило товару ТзОВ «Ековектор», що підтверджується видатковою накладною № РН-000006 від 02.06.11р. по товарно-транспортній накладній №0000066 на загальну суму 66480,89 грн. з ПДВ (податкова накладна №27 від 02.06.11р.), з яких вбачається, що предметом продажу були запасні частини, шини до автонавантажувача, фільтри, циліндри, насос тощо. Розрахунок проведено у безготівковій формі повністю, що підтверджується платіжними дорученнями, а заборгованість по оплаті відсутня.

Відповідно до договору купівлі-продажу №01110 від 01.01.2010 р. укладеного між ПП «Київщина плюс»(Продавець) та ТзОВ «Ековектор» (Покупець), ПП «Київщина плюс»зобов'язується передати у власність ТзОВ «Ековектор» товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Відповідно до п.1.2 договору під товаром розуміється придбання запчастин до авто, електронавантажувачі та панцирні акумуляторні батареї.

Про продаж та поставку товару свідчать видаткові та податкові накладні: видаткова накладна № 594 від 23.12.2010 р. на суму 4 400 грн., податкова накладна № 778 від 24.12.2010 р.; накладна № 586 від 20.12.2010 р. на суму 15 279,08 грн., податкова накладна № 760 від 20.12.2010 р.; накладна № 587 на суму 8720,54 грн.. податкова накладна № 761 від 20.12.2010 р.

Зазначені податкові накладні включені в реєстрі отриманих податкових накладних ТзОВ «Ековектор»за січень 2011 р. та віднесені до податкового кредиту в січні 2011 р., відображені в декларації з ПДВ.

З акту перевірки від 18.11.2011 р. вбачається, що зазначені вище первинні документи: договори та накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по взаємовідносинах з ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», ПП «Київщина плюс»були надані. Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання ТзОВ «Ековектор» цього товару від інших осіб, ніж від ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», ПП «Київщина плюс», ДПІ також не висловлювало сумнівів у використані товару ТзОВ «Ековектор»у господарській діяльності, сумнівів в його спроможності займатись відповідним видом діяльності.

В основу висновку про порушення податкового законодавства ТзОВ «Ековектор»та нікчемності правочинів, ДПІ поклало обставини, які стосуються ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», ПП «Київщина плюс». Зокрема, акт перевірки ПП «Версант» від 21.09.2010 р. № 4336/23-4/36828580 щодо перевірки», від 23.08.2011 р. № 1556/23-4/37399035 про проведення перевірки ТОВ «Сталевий дім», а також дані «Системи»автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Проведеними перевірками відносно ПП «Версант» та ТОВ «Сталевий дім» в обох випадках встановлено відсутність основних виробничих фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, земельних ділянок, приміщень, що на думку ДПІ, свідчить про фактичну не спроможність здійснення ними господарської діяльності, а відповідно і з ТзОВ «Ековектор».

Представник позивача в обґрунтування необ'єктивності та протиправності висновків ДПІ у Галицькому районі м. Львова пояснив наступне. ТзОВ «Ековектор»відповідно до установчих документів, довідки про включення до ЄДРПОУ протягом всього часу займається торгівлею запчастинами. Про фактичне здійснення господарської діяльності свідчать первинні документи про подальшу реалізацію придбаного обладнання на користь інших суб'єктів господарювання з метою отримання прибутку.

Позивач надав також документи, які підтверджують факт продажу товару, придбаного за оспорюваними правочинами, надав також товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару.

З переліку представлених документів вбачається, що товар, придбаний ТзОВ «Ековектор»у ПП «Версант», реалізовувало з націнкою наступним покупцям: ПП ОСОБА_4, ЗАТ «Євротек», ТзОВ «Елта-Л», ТзОВ «Озон», ТзОВ «Мебель Сервіс», ПП «Навантажувач сервіс», ЗАТ «Ензим», Хлібоприймальне ЛП, ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», ТзОВ «Інтеркар», КП «Галкан», ДП «Вітуар», ТзОВ «Мікро-Ф», ПП ОСОБА_5, ПП «Карексім-груп», Пп ОСОБА_6, ТзОВ «Магік», ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, Моршинський завод «Оскар», ТзОВ «Озон», та інші. Товар, придбаний в ТОВ «Сталевий дім», продано з націнкою ТзОВ «Магік», ПП «Скіфи», ТзОВ «Озон», ТзОВ «Агротехніка», ДП «Сореннсен і Хаар», ПАТ «ВГП».З наданих документів прослідковується на яку суму та який товар придбаний у ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім»та відповідно проданий наступним особам. Всі податкові зобов'язання, що виникли внаслідок продажу товару відображені ТзОВ «Ековектор»у податковій звітності і податковий орган не висловлював сумніву в їх достовірності.

З значного переліку первинних бухгалтерських документів вбачається, що ТзОВ «Ековектор»мало широке коло контрагентів, яким реалізовувало товари, попередньо придбані у ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», і про це свідчать самі первинні документи. Відтак, безпідставними є висновки відповідача про неотримання товару від ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», з підстав відсутності в них основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, приміщень тощо, при умові що діяльністю позивача це спростовується.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ТзОВ «Ековектор»з ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім».

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, Податковим кодексом України, в результаті чого занижено ПДВ та занижено зобов'язання з податку на прибуток. З актів перевірки вбачається, що висновки про порушення позивачем податкових зобов'язань зроблені виходячи з порушення ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи підстави позову та висновки акту перевірки, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТзОВ «Ековектор»та ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім».

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Реальність придбання обладнання ТзОВ «Ековектор» в ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім»підтверджується первинними документами (договором, накладними), документами, що свідчать про подальшу реалізацію товару іншим підприємствам.

В основу перевірки позивача покладено висновки акту ДПІ у Франківському районі м. Львова перевірки щодо ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім»про відсутність основних фондів, транспортних засобів, земельних ділянок, приміщень, трудових ресурсів . Однак Суд не може брати такі до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях податкових органів, які не підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім»зареєстровані як юридичні особи та мають свідоцтво платника ПДВ. Крім того, ПП «Версант»орендує на підставі договору від 15.02.2010 р. в ПП ОСОБА_11 нежитлове приміщення по АДРЕСА_1. Ця адреса зазначалась в товарно-транспортних накладних при поставці товару. Загальна чисельність працюючих в ПП «Версант»одна людина, згідно з розрахунком ф.1-ДР за ІІ кв. 2010 р. Однак ДПІ не встановлювало наявність працівників по строковому трудовому договору та договорах підряду. Окрім того, сама лише кількість працівників не є обставиною, що свідчить про неможливість виконання договорів поставки товарів.

Щодо ТОВ «Сталевий дім», то «безтоварність операцій»ДПІ доводить лише з посиланням на відсутність в нього складських приміщень, при цьому взагалі не досліджувало чи є орендовані приміщення в підприємства. ДПІ у Галицькому районі м. Львова надаючи відповідні висновки використовує лише акт перевірки щодо цих осіб, при цьому без підтвердження певних обставин належними доказами.

Відсутність приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, не є безумовним доказом та не свідчить про не спроможність виконання господарських зобов'язань. Відтак, обставини на які покликається відповідач є безпідставними.

Також Суд відхиляє покликання ДПІ на дані «Системи»автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», про встановлення розбіжності в складі податкового кредиту ТзОВ «Ековектор» з контрагентом ПП «Київщина плюс» за грудень 2010р. на загальну суму 4333,26 грн., оскільки платник податків (позивач) не може відповідати за податкові зобов'язання іншого, і вплинути на це ніяк не може. Висновки ДПІ прямо суперечать не лише Закону № 168/97-ВР, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, позивач по взаємовідносинах та розрахунках з ПП «Київщина плюс»належно задекларував податкові зобов'язання в податковій звітності.

Суд враховує, що покликання на відомості, які є в "Системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та дані податкової звітності контрагентів не може вважатися доказом, оскільки відповідно до ст. 70 КАС України засобами доказування є пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

Факту підробки первинних документів відповідач у встановленому порядку не довів. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована.

Оцінюючи ці факти, Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій з ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», з ПП «Київщина плюс»свідчить те, що товар було в дійсності придбано та реалізовано з націнкою.

Проаналізувавши зазначене Суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», з ПП «Київщина плюс» є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ТзОВ «Ековектор».

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Ековектор» і контрагентами ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», з ПП «Київщина плюс»ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Ековектор» на укладення договорів з контрагентом ПП «Версант», ТОВ «Сталевий дім», з ПП «Київщина плюс»(та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу, поставки товару. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним продажем та поставкою обладнання іншим суб'єктам. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТзОВ "Ековектор" податкового законодавства в результаті чого занижено податкові зобов'язання по ПДВ та з податку на прибуток. Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо встановлено порушення ТзОВ «Ековектор»п. 1.1 cт. 1, п. 3.4 cт. З, п.п. 4.2.9 п. 4.2 cт. 4, п. 7.1 cт. 7, cт. 8, п.п. 9.10.1 п.п. 9.10.3 cт. 9, п. 22.3 cт. 22 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 1030,59 грн., то Суд відзначає наступне.

Відповідачем при перевірці встановлено виплату ОСОБА_12 згідно з авансового звіту сум без утримання податку з доходів фізичних осіб (з вартості додаткового блага) та без відповідних документів, які підтверджують факт понесення витрат пов'язаних з діяльністю підприємства (підзвітна особа у відрядження не направлялась, посвідчення про відрядження відсутні) на загальну суму 6870,59 грн.

Однак встановлені обставини позивач спростовує наступним. 06.12.2010р. керівником ТзОВ «Ековектор»було прийнято наказ про організацію та проведення корпоративного свята для працівників ТзОВ «Ековектор»та працівників Київської та Харківської філій ТзОВ «Ековектор». Відповідно до даного наказу, було уповноважено директора ТзОВ «Ековектор»ОСОБА_12 внести аванс на проведення корпоративного свята власними коштами в сумі 5840 грн. Після отримання підтверджуючих документів про оплату (квитанція до прибуткового касового ордера), бухгалтерії оформити документи та повернути ОСОБА_12 витрачені ним кошти у повній мірі.

ТзОВ «Ековектор»було укладено Договір про надання послуг від 08.12.10р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 на організацію та проведення корпоративного свята 26.12.2010 р. та складено акт наданих послуг з деталізацією наданих послуг.

Таким чином, жодних додаткових благ ОСОБА_12 не отримував, оскільки йому було компенсовано понесені витрати в оплату вищевказаного договору Договір про надання послуг від 08.12.2010 р. Відтак доводи про отримання додаткового блага, в розумінні п.п. 4.2.9 п. 4.2 cт. 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», є безпідставними. Відтак, не відповідає закону і відповідне податкове повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова від 16 лютого 2012 р. № 0000452321, від 29 листопада 2011 р. № 0002162321, від 29 листопада 2011 р. № 0000891721.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековектор»судові витрати у розмірі 571,46 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2012 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.