Постанова № 24575575, 29.05.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2596/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Широкої К.Ю.

при секретарі: Бондар Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ «Харків-ресурс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2012 року позивач - Приватне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Трансмаш», звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002338013 від 21. 03.2012 року та № 0002348013 від 21. 03.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в ході проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, результати якої відображені в акті № 84/08-3/30009065 від 03.03.2012 р., відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0002338013 від 21.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПрАТ «НАЦ «Трансмаш» на 872 320 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 35868,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0002348013 від 21.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств ПрАТ «НАЦ «Трансмаш» на 1 094 095 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 154 795,25 грн. Ці повідомлення-рішення Позивач отримав 22.03.2012 року та вважає їх протиправними, виходячи з наступних підстав.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку у м. Луганську (далі -Відповідач) звернулась до Позивача з листом №1832/10/08-3111 від 31.01.2012 року (отриману Позивачем 02.02.2012 року) в якому просила надати первинні документи для з'ясування реальності та повноти відображення в податкових деклараціях результатів операцій по господарським відносинам із суб'єктами господарювання, зазначеними у цьому листі. Вимоги про надання документів, викладені у листі №1832/10/08-3111 від 31.01.2012 року були задоволені своєчасно - протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, як того вимагає п.п 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 податкового кодексу України. ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» разом з поясненнями від 14.02.2012 року № 062/26 надало Відповідачу 15.02.2012 року первинні документи. Надання будь якої іншої інформації Відповідач не вимагав.

Після отримання від Позивача документів, Відповідач, посилаючись на п.п. 20.1.4 п. 20.1, ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п.79.2, ст. 79 Податкового кодексу України, безпідставно прийняв наказ № 112 від 29.02.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «НВЦ «Трансмаш».

На підставі наказу № 112 від 29.02.2012 року Відповідач здійснив позапланову документальну невиїзну перевірку Позивача за результатами якої прийнято оспорюванні податкову повідомлення -рішення.

На думку Позивача, Відповідач посилається виключно на акти перевірок інших податкових інспекцій, податкову звітність та бази даних, без урахування первинних документів ПрАТ «НВЦ «Трансмаш».

Позивач вказує, що має всі необхідні первинні документи, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, що підтверджують реальність укладених договорів та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002338013 від 21.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПрАТ «НАЦ «Трансмаш» на 872 320 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 35868,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0002348013 від 21.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств ПрАТ «НАЦ «Трансмаш» на 1 094 095 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 154 795,25 грн. прийнято відповідачем без достатніх правових підстав та з перевищенням повноважень, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та зазначили, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті на підставі норм діючого законодавства України, просили відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що в ході перевірки встановлено, що контрагенти позивача не мали можливості фактично здійснювати господарські операції через відсутність майна, матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операції з купівлі-продажу, необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності (трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів). Перевіркою не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій між ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» та АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10».

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог АТ «Харків-ресурс» (т.5 а.с.175), представник третьої особи підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав письмові пояснення (т.5 а.с.177).

Також згідно заяви про вступ до справи (т.5 а.с.204) прокурор міста Луганська приймав участь у розгляді справи, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, підтримав думку представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне .

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Приватне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Трансмаш» (далі - ПрАТ «НВЦ «Трансмаш»), ідентифікаційний код 30009065, місце знаходження: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 127 А, зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.08.1998 року. (том 1,а.с.12-13). ПрАТ «НВЦ "Трансмаш" здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 12.10.1998 р. за реєстр. № 179. Зміни до Статуту внесені 05.05.2010 року, запис № 1382105001300226. (том 1,а.с.14-16). Згідно із Свідоцтвом № 100283075, виданого 21.05.2010 року, ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» зареєстровано платником податку на додану вартість.(том 1,а.с.17). Згідно довідки № 35/29-011 від 06.05.2010 р. ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» взято на облік платника податків в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську(том 1,а.с.18).

На підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.75.1. ст. 75, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.1., п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу Укзаїни, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську прийнято наказ № 112 від 29.02.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» з питань достовірності нарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 року (том 1,а.с.23-24). Результати зазначеної перевірки оформлені актом № 84/08-3/30009065 від 03.03.2012 року (том 1,а.с.25-79).

Перевіркою встановлені порушення ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» вимог:

- пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р № 334-ВР із змінами та доповненнями, та ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» у перевіряємому періоді до складу валових витрат безпідставно включено до складу витрат по взаємовідносинам з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10»: завищено валові витрати на суму 4 541 572 грн.. у т.ч.:

за 2010 рік - на суму 975 981 грн.; за 1 квартал 2011 року - на суму 1 500 745 грн.; за 2-3 квартали 2011 р. - на суму 2 064 846 грн.; занижено податок на прибуток у сумі 1094 095 грн., у т.ч.: за 2010 рік - на суму 243 955 грн.; за 1 квартал 2011 року - на суму 375 186 грн.; за 2-3 квартали 2011 року - на суму 474 914 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п.п. 7.7.1., п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, та п. 5.7. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, підприємством занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 117 184 грн., а саме: грудень 2010 року на суму ПДВ 117 184 грн.

- п. 198.3, п. 198.2., п. 198.6. ст.. 198, п. 200.1., п. 200.2, п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та п. 5.7. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, підприємством занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 755 136 грн., а саме: січень 2011 р. на суму ПДВ 79 885 грн.; лютий 2011 р. на суму ПДВ 107 890 грн.; квітень 2011 р. на суму ПДВ 285 080 грн.; травень 2011 р. на суму ПДВ 256 007 грн.; липень 2011 р. на суму ПДВ 26 274 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002338013 від 21.03.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» на 872 320 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 35 868,50 грн.(том 1,а.с.19) та податкове повідомлення-рішення № 0002348013 від 21.03.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» на 1 094 095 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 154 795,25 грн.(том 1,а.с.20).

З акту перевірки № 84/08-3/30009065 від 03.03.2012 вбачається, що фактичною підставою для відображення в акті порушень податкового законодавства і прийняття спірних податкових повідомлень-рішень викладений в акті висновок відповідача про нікчемність та недійсність угод, укладених позивачем з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10».

Однак, суд не може погодитись з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» були укладені договори з постачання товарів та надання послуг. На виконання вищевказаних угод сторонами оформлені договори, складені видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, копії яких знаходяться в матеріалах справи (том 2,а.с.145-176, 216-225, 226-250, том 3, а.с.1-158,159-190, 191-246, том 4, а.с.2-131, 132-208, 209-255, том 5, а.с.2-173, 207-227). В судовому засідані також були досліджені оригінали зазначенних документів.

За отримані товари та надані послуги позивач розрахувався з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (том 2,а.с.160, 222, том 3, а.с.171, 221, том 4, а.с.49, том 5, а.с.10-15).

Відповідно до матеріалів справи, товари передався від контрагентів позивачу, що підтверджується видатковими та товарно - транспортними накладними, а послуги надавалися контрагентами позивачу, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно - транспортними накладними.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Однак, в даному випадку позивач придбав товари та отримав послуги зв'язку із здійсненням своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п. 198.6. суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як підтверджено матеріалами справи, угоди, укладені між Позивачем та АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10», виконані кожною стороною цих правочинів. Сторони належним чином оформили договірні правовідносини, які мали реальний характер та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, підтверджені податковими накладними, а зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з відповідача в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем помилково зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкові накладні отримані від АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10».

Щодо стверджень відповідача про порушення позивачем ст. 138 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Вимогами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

П. 138. 6. ст. 138 Податкового кодексу України встановив, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно із п. г) п.п. 138.8.5. п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно із п. е) п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Приписами п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

На підставі п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Товари та послуги, отримані позивачем від АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10», використано на господарські витрати для виробництва власної продукції, забезпечення роботи обладнання, а також перевезення комплектуючих для виробництва власної продукції та доставки власної продукції контрагентам позивача.

Враховуючи обставини справи та з огляду на наведені норми законодавства ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» законно включило суму витрат за результатами господарських операцій з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» до валових витрат та вірно визначило різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між позивачем та АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» є нікчемними, з посиланням на вимоги ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, тобто як такі, що порушують публічний порядок, та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів.

Навпаки, суд, дослідивши правочини між позивачем та АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10», вважає, що вони укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цих угод підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто товари були фактично поставлені, а послуги надані, правочини між позивачем і АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» мають реальний характер, отримані товари та надані послуги використані в господарській діяльності позивача.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст правочинів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.04.2012 по справі № 3пд/5014/697/2012 за позовом ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» до ТОВ «Трансміт Компані 2010» про визнання договору № 15/10 від 15.10.2010 на транспортно-експедиційне обслуговування недійсним, було встановлено, що 15.10.2010 між сторонами у справі ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» та ТОВ «Трансміт Компані 2010» був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 15/10. На виконання умов договору позивачем - ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» було надано відповідачу -ТОВ «Трансміт Компані 2010» заявки на виконання транспортно-експедиційних послуг. Відповідачем на підставі заявок позивача надано транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Також відповідачем було видано відповідні податкові накладні. На виконання умов договору, сторонами також складено та підписано товарно-транспортні накладні. Надані послуги позивачем оплачені повністю, що підтверджується завіреними копіями виписок з банку та платіжними дорученнями. В судовому засіданні позивач не довів наявності ознак фіктивності договору надання транспортно-експедиційних послуг від 15.10.2010 № 15/10 та не надав належних доказів наявності умислу в діях сторін. Не встановлено судом і інших, визначених нормами закону підстав для визнання договору транспортно-експедиційних послуг від 15.10.2010 № 15/10 недійсним, оскільки в момент вчинення правочину сторонами були дотримані всі, передбачені ст. 203 ЦК України вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину (т.2 а.с.178).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.05.2012 по справі № 27пд/5014/770/2012 за позовом АТ «Харків-ресурси» до ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» про визнання договору № 1220621 від 22.06.2010 недійсним, було встановлено, що 22.06.2010 сторонами у справі - АТ «Харків-ресурси» та ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» був укладений договір купівлі-продажу № 1220621. За договором досягнуті реальні правові наслідки, які були обумовлені правочином. Зі сторони Позивача був поставлений товар на користь Відповідача, зі сторони Відповідача товар прийнятий та повінню оплачений. Реальність виконання договору сторонами підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, а також платіжними дорученнями Відповідача (т.5 а.с. 183).

Таким чином, рішеннями Господарського суду Луганської області від 19.04.2012 по справі № 3пд/5014/697/2012 та від 15.05.2012 по справі № 27пд/5014/770/2012 встановлено, що договір № 15/10 від 15.10.2010 на транспортно-експедиційне обслуговування, укладений між ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» та ТОВ «Трансміт Компані 2010», та договір № 1220621 від 22.06.2010, укладений між ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» та АТ «Харків-ресурси», сторонами виконано в повному обсязі, підстави для визнання цих договорів недійсними відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підприємством ПрАТ «НВЦ «Трансмаш" були дотримані вимоги пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 138 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п.п. 7.7.1., п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.2., п. 198.6. ст.. 198, п. 200.1., п. 200.2, п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України. ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» обгрунтовано включило суму витрат за результатами господарських операцій з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» до валових витрат та вірно визначило різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень-рішень № 0002338013 від 21.03.2012, № 0002348013 від 21. 03.2012 не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш» є обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 29.05.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 70, 71, 86, 158, 160, 161, 162, 163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Трансмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державна податкова служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державна податкова служба України № 0002338013 від 21.03.2012.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державна податкова служба України № 0002348013 від 21.03.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Трансмаш"судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.00коп.)

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову у повному обсязі складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

СуддяК.Ю. Широка