Постанова № 24575452, 15.05.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2653/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Балябі В. С. ,

за участю

прокурора Петрової Г.В. (посвідчення № 524 від 01.07.2008)

представника позивача ОСОБА_1 дов. від 03.01.2012,

представника відповідача ОСОБА_2 дов. від 28.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002108013 від 28.02.2012.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та нараховано штрафні санкції прийнято податковим органом на підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем порядку формування валових витрат, що вплинуло на нарахування суми податку. Вказані висновки акту перевірки позивач вважає неправомірними, оскільки підприємством при визначенні суми валових витрат в повному обсязі дотримано вимоги ст. 138 Податкового кодексу України, що підтверджується первинними документами.

Позивач зазначає, що з огляду на те, що податковим органом проводилась невиїзна документальна перевірка, зазначені первинні документи відповідачем не досліджувались.

Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на інформації, викладеній в актах перевірок, здійснених іншими податковими органами у відношенні контрагентів позивача - ПП «Ново-ком» та ТОВ «Латифа», про неможливість здійснення цими підприємствами господарської діяльності, внаслідок чого угоди позивача з цими контрагентами є нікчемними. Позивач, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, вказує на відсутність повноважень відповідача робити висновки про нікчемність укладених правочинів.

Складання акту перевірки без дослідження первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, використання результатів господарських операцій у межах господарської діяльності, позивач вважає порушенням порядку проведення перевірки.

З урахуванням вказаних обставин позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002108013 від 28.02.2012., яке складено спеціалістами СДПІ ВПП у м. Луганську на підставі акту перевірки № 23/08-3/08215600 від 10.02.2012.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, серед іншого, вказано, що доводи позивача спростовуються висновками акту перевірки, при здійснення якої було враховано висновки інших податкових органів.

Актом Алчевської ОДПІ від 14.11.11. про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Ново-ком» встановлено відсутність реального характеру господарських операцій підприємства, через відсутність умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності, а саме, управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень. З результатів перевірки ПП «Ново-ком» вбачається також, що підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ анульовано 21.09.2011.

Відповідач зазначає, що під час перевірки позивача враховано також і висновки акту перевірки ТОВ «Латифа», яку проведено спеціалістами ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську 14.11.2011, з якого вбачається, що свідоцтво платника ПДВ товариства анульовано з 01.11.2011, встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням.

Посилаючись на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 138, 139 Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідач вважає, що враховуючи вищевказані обставини, ПП «Ново-ком» та ТОВ «Латифа» не могли здійснювати господарську діяльність та надавати відповідні послуги, внаслідок чого у позивача відсутнє право відносити витрати, пов'язані зі здійсненням таких операцій, до складу валових, Відтак, позивачем занижено суму зобов'язань зі сплати податку на прибуток.

Відповідач вказує, що несплачений позивачем податок на прибуток внаслідок невірного формування валових витрат є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Прокурор в судовому засіданні підтримала доводи, викладені представником відповідача, просила суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Позивач - Державне підприємство «Луганський авіаційний ремонтний завод», ідентифікаційний код 08215600, зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.04.1998, внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України,перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з 08.10.1998 за № 118/4 (т.1 а.с.41-65).

У період з 08.02.2012 по 09.02.2012 відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань нарахування податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ново-ком», ТОВ «Латифа» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011., за результатами якої 10.02.2012 складено акт про результати перевірки за № 23/08-3/08215600 (т.1 а.с 10-32).

Проведення перевірки призначено постановою слідчого податкової міліції Державної податкової адміністрації в Луганській області від 25.12.2011.

Підстави призначення перевірки позивачем не оскаржуються.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення позивачем порядку податкового обліку, а саме:

пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого у перевіряємому періоді до складу валових витрат безпідставно включено суму витрат по взаємовідносинах з ПП «Ново-ком», ТОВ «Латифа», тобто встановлено завищення валових витрат за 1 квартал 2011 року - на суму 1 222 104,00 грн., за 2-й квартал 2011 на суму 1 919 381,00 грн.. за 3-й квартал 2011 - на сму 2 605 235,00, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 1346 188,00 грн., у т.ч. за 1-й квартал 2011 на суму 305526,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року - на суму 1 040 662,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 28.02.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002108013, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 422 569,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 346 188,00 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями - 76 381,5 грн.(т.1 а.с.70).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

На підставі Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та на виконання наказів Державної податкової служби України від 21.102011 № 82 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби» та ДПА в Луганській області від 26.10.2011 № 472 «про реорганізацію державних податкових інспекцій» здійснено реорганізацію відповідача шляхом перетворення в Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою суду від 28.04.2012 Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Луганську замінено правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

П.137.1. ст. 137 ПК України передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пп.138.1.1. п. 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу норм п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

До 01.04.2011 порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, який втратив чинність з набуттям чинності Податковим кодексом України.

Як зазначалось, перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього закону.

П. 5.1. ст. 5 Закону 334 до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносить суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку .

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, саме непідтвердження первинними документами витрат, які включаються до складу валових стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Такий висновок відповідача ґрунтується на твердженнях про нікчемність угод позивача з ПП «Ново-ком» та ТОВ «Латифа» з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, в акті перевірки зазначено, що актом Алчевської ОДПІ від 14.11.11. про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Ново-ком» встановлено відсутність реального характеру господарських операцій підприємства, через відсутність умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності, а саме, управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень. З результатів перевірки ПП «Ново-ком» вбачається також, що підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ анульовано 21.09.2011.

Акт перевірки містить також висновки акту перевірки ТОВ «Латифа», яку проведено спеціалістами ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську 14.11.2011, з якого вбачається, що свідоцтво платника ПДВ товариства анульовано з 01.11.2011, встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням.

Отже, акт перевірки складено виключно з урахуванням актів перевірок, проведених Алчевською ОДПІ стосовно ПП «Ново-ком» та ДПІ в Артемівському районі стосовно ТОВ «Латифа». При цьому посилань на відсутність первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують правомірність визначення сум витрат, які впливають на визначення податку на прибуток акт перевірки не містить.

Зазначені висновки податкового органу, на думку суду, не можуть слугувати підставою для визначення зобов'язання з податку на прибуток.

Право платника податків на включення витрат, пов'язаних зі здійсненням господарських операцій, до складу валових не залежить від наявності чи відсутності у контрагентів умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності, управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень.

На думку суду, фактичне виконання угод позивача з ПП «Ново-ком», ТОВ «Латифа» підтверджено відповідно договорами про постачання комплектуючих для ремонту авіаційної техніки, видатковими та податковими накладними, актами здачі-прийняття товарів, банківськими реєстрами платіжних документів, журналами ордерами та відомостями по рахунках (т.1 а.с.80-180, т.5 а.с.2-93, 94-105, 122-163). Матеріалами справи підтверджено також використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності: договорами про виконання робіт з капітального ремонту авіатехніки, актами виконаних робіт, обліковими документами - лімітно-заборними картками, та картками складського обліку (т. 2 а.с.1-321, т.3 а.с. 1- 423, т. 4 а.с.2-191).

Посилання відповідача на відсутність ПП «Ново-ком», ТОВ «Латифа» за місцезнаходженням не підтверджується належним чином, оскільки відомостей щодо внесення відповідних записів Єдиного державного реєстру відповідачем не надано.

Посилання відповідача на факт анулювання свідоцтв платника ПДВ ПП «Ново-ком» та ТОВ «Латифа» також не підлягають врахуванню, оскільки відповідних актів про анулювання таких свідоцтв відповідачем не надано. Зазначені відповідачем дати анулювання реєстрації вказаних платників ПДВ можуть свідчити про вчинення такого анулювання вже після укладення та виконання договорів з позивачем.

Крім того, анулювання реєстрації платника ПДВ, виходячи з вимог чинного податкового законодавства, має правове значення лише в розумінні наявності прав та обов'язків стосовно нарахування та сплати саме податку на додану вартість, та відповідно, не впливає на право позивача щодо формування валових витрат для визначення об'єкта оподаткування.

Крім того, згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності правочину.

Відповідачем не надано також доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини позивача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Вказаною статтею встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.

В матеріалах справи докази визнання у встановленому порядку договорів позивача з ПП «Ново-ком», ТОВ «Латифа» недійсними відсутні.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо встановлених податковими органами порушень з боку контрагентів позивача суд враховує наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі № 2а-11361/11/1270, яка набрала чинності відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012, частково задоволено вимоги ПП «Ново-ком», серед іншого, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.02.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт № 1811/231/36917481 від 14.11.2011, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними угод укладених ПП «Ново-ком» (т. 4 а.с. 274-286).

В силу норм ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначене свідчить, що висновки податкового органу за результатами перевірки, які отримані в результаті неправомірних дій інших податкових органів врахуванню не підлягають.

За таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення з урахуванням їх протиправності підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з платіжного доручення, доданого до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір за заявлені майнові вимоги, які задоволено судом, в розмірі 2 146,00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 2 146,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 28.02.2012 форми «Р» № 0002108013 на суму 1422569,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 146,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 21 травня 2012 року.

СуддяО.В. Солоніченко