Постанова № 24575359, 31.05.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3779/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - Аваляна Є.В., Седньова М.Ю.;

від відповідача - Щербатюк М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт коштів боржника від 27.04.2012,-

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопроходка» (далі - ПАТ «Трест «Луганськшахтопроходка», позивач) до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС, відповідач), в якому позивач просив скасувати постанову Ленінського ВДВС про арешт коштів боржника ПАТ «Трест «Луганськшахтопроходка» на суму 5228456,60 грн. на розрахунковому рахунку № 26002000280962 у Луганській філії Акціонерного товариства «Ерсте Банк» від 27.04.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.04.2012 відповідачем, в рамках зведеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів у сумі 5228456,60 грн. на розрахунковому рахунку № 26002000280962 у Луганській філії Акціонерного товариства «Ерсте Банк». Зазначена постанова, на думку позивача, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, яки полягають у наступному:

1. Порушено порядок накладання арешту на грошові кошти боржника, встановлений п.п.5.1.1, 5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій щодо виявлення майна боржника, оскільки на момент винесення постанови про арешт грошових коштів на суму 5228456,60 грн., на розрахунковому рахунку містилось 1220,16 грн.

2. Арешт накладено на розрахунковий рахунок на якому відсутні грошові кошти, що є порушенням приписів ч.5 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» та п.5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих.

3. Державним виконавцем перевищено розмір та обсяг грошових коштів, що підлягають до стягнення за виконавчими листами шляхом накладання арештів на всі розрахункові рахунки боржника, що є порушенням приписів ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, позов просили задовольнити у повному обсязі.

Ленінський ВДВС адміністративний позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення проти позову, у судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Ленінському ВДВС знаходиться зведене виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчих документів про стягнення з ПАТ «Трест «Луганськшахтопроходка» на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку під час розрахунку при звільнені, на загальну суму 5228456,60 грн.

Відповідно до постанови державного виконавця від 27 квітня 2012 року було накладено арешт на грошові кошти в сумі 5228456,60 грн., що містяться на рахунку №26002000280962, АТ «Ерсте Банк», МФО 380009 та належить ПАТ «Трест «Луганськшахтопроходка», код 00181668.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999.

Відповідно до ст.27 зазначеного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема, пункт 1 даної статті передбачає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, при цьому, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, при цьому, частиною 6 цієї статті передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявність у боржника рахунків і вкладів державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також повідомленнями стягувача, при цьому, державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Крім того, відповідно до п.п.5.1.1 п.5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 N 74/5 (далі Інструкція), звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, і дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), опису, арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до підпункту 5.1.3 пункту 5.1 Інструкції за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця, при цьому, п.п. 5.1.4 Інструкції передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Відповідно до постанови Національного банку «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 №22, грошові кошти це грошова одиниця України, яка виконує функцію засобу платежу та обліковується на рахунках у банках.

Тобто, на банківському рахунку обліковуються не гроші, а лише вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів.

Таким чином, твердження позивача, щодо можливості накладення арешту на банківські рахунки лише при наявності на них грошових коштів, не ґрунтуються на законі.

Крім того, пунктом. 3.10. «Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці», що затверджено Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 N 267, визначено, що банк зобов'язаний надати органам державної виконавчої служби в порядку та у випадках, визначених у статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформацію про стан рахунку конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, яка містить інформацію про наявність або закриття рахунку, про залишки коштів на рахунку, про арешт на кошти, які перебувають на рахунку, про зупинення видаткових операцій за рахунком. Вимоги до запиту державного органу, який є підставою для надання банком інформації, віднесеної Законом до банківської таємниці, викладені в частині другій статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином, державний виконавець може отримати інформацію від банка лише в рамках арештованого рахунку під час виконання виконавчого провадження, а до накладення арешту на рахунок у державного виконавця відсутні підстави для отримання інформації, яка містить банківську таємницю.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення), а статтею 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Крім того, главою 10 Інструкції про безготівкові операції в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, передбачений порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів, при цьому, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:

якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;

якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;

якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Зняття арешту з коштів банк здійснює, зокрема, за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що накладення арешту на рахунки боржника здійснюється державним виконавцем для повного та своєчасного виконання судового рішення, з метою не допустити використання боржником коштів на власні потреби всупереч інтересам стягувачів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 31 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт коштів боржника від 27.04.2012 відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 05 червня 2012 року.

Суддя Д.О. Яковлев