Постанова № 24575316, 29.05.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3091/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Рязанській Є.О.

за участю сторін:

представників позивача Грибанової Ю.П., Скоромної Н.І

представника відповідача Філатова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганський завод гірничого машинобудування" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.03.2012 №№0000162320, 0000172320 ,-

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Луганський завод гірничого машинобудування" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.03.2012 №№0000162320, 0000172320.

Ухвалою від 17 квітня 2012 року по справі було відкрито провадження.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

ДПІ в Артемівському районі міста Луганська проводилась позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за жовтень 2011 року. За результатами перевірки було складено акт від 07.03.2012 року № 1/22-300/05400879, який було підписано позивачем із запереченнями.

На підставі акту перевірки від 07.03.2012 ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 р. № 0000162320 про нарахування податку на додану вартість у сумі 59011,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 14752,75 грн. та № 0000172320 про нарахування податку на прибуток у сумі 67862,00 грн.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 28.03.2012 став акт перевірки від 07.03.2012, в якому викладено сумніви посадової особи, що здійснювала перевірку, щодо реальності здійснення господарської операції з придбання металопрокату у ТОВ «Транс Агентства Сервіс» у жовтні 2012 року на підставі договору поставки №4-141С від 12.10.2010р. з мотивів неправильно оформлених податкових накладних, неправильно оформлених товарно-транспортних накладних та відсутності у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» реальної можливості здійснення господарської діяльності. Такі сумніви дали підстави ДПІ дійти висновку про порушення з боку ПАТ «Луганськгірмаш» п. 198.2., 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України та прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 №0000162320 та №0000172320 такими, що суперечать чинному законодавству і просить визнати їх протиправними та скасувати з наступних підстав.

Податковою інспекцією помилково зроблений висновок про невідповідність податкової накладної №102689 від 14.10.2011 вимогам ст. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України

Платіжне доручення № 1750 на перерахування передоплати за металопрокат згідно рахунку №107887 лише складене 13.10.2011, а проведено банком 14.10.2011, про що свідчить штамп та підпис відповідальної особи банку у правому нижньому куті платіжного доручення №1750. На зазначену обставину ДПІ уваги не звернула, що призвело до складання необґрунтованого висновку щодо неправильності дати складання податкової накладної.

Також податковою інспекцією помилково зроблено висновок про неправильність заповнення реквізиту и) вид цивільно-правового договору у податкових накладних №102806 від 28.10.2011, №102689 від 14.10.2011, №102776 від 21.10.2011

На час виписки податкових накладних діяв наказ Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення". Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 взагалі не містив порядку сповнення графи податкової накладної «Вид цивільно-правового договору». Тому не може вважатися помилкою зазначення рахунку-фактури, його номера та дати у вказаній графі, оскільки рахунок-фактура згідно умов договору №4-141С від 12.10.2011 є його невід'ємною частиною.

Таким чином, зазначення у графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної документу договору, що є його невід'ємною частиною, не можна вважати порушенням порядку її заповнення і ці обставина не може бути підставою для висновку про фіктивність господарської операції.

ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську вважає, що не заповнення окремих реквізитів товарно-транспортної накладної та складання ТТН за типовою формою, що втратила чинність, є доказом фіктивності господарської операції, що, на думку позивача, є необґрунтованим з такої підстави.

Так, до кожної товарно-транспортної накладної додається подорожній лист вантажного автомобіля, форма якого відповідає типовій формі №2-ТН, затвердженої Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346.

Крім того, згідно пояснювальної записки від економіста матеріально-технічного постачання ОСОБА_4 саме вона приймала товар від ТОВ «Транс Агентства Сервіс», оскільки згідно посадової інструкції приймання товару від контрагентів входить до її функціональних обов'язків і саме її підпис зазначено у товарно-транспортних накладних. Приймання товару від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» економістом матеріально-технічного постачання ОСОБА_5 також підтверджується витягом із журналу довіреностей, оформлених для отримання матеріальних цінностей та актами приймання товару. Вказані документи ДПІ не перевірялись, що в свою чергу потягло необґрунтовані сумніви щодо отримання товару позивачем.

Позивач також зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час проведення перевірки ревізором жодним чином не перевірялись документи, що відображають рух активів ПАТ «Луганськгірмаш» у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та підтверджують факт реальності придбання металопрокатної продукції позивачем у жовтні 2011 року.

На підприємстві ведеться подвійний облік товарно-матеріальних цінностей: складський облік та бухгалтерський, останній, в свою чергу, здійснюється в електронному вигляді. Під час ведення бухгалтерського обліку позивач використовує програму «1С:Підприємство». На кожне найменування товару ведеться «Картка складського обліку матеріалів», з якої вбачається рух товару, у тому числі його кількість на початок та кінець місяця, найменування контрагента, від якого поступив товар та його подальше вибуття зі складу.

Документи бухгалтерського обліку, картки складського обліку матеріалів, лімітно-забірних карток, які є в наявності у товариства, свідчать про рух активів ПАТ «Луганськгірмаш» у зв'язку з придбанням металопрокату від ТОВ «Транс Агентство Сервіс», а саме: придбання товару, прийняття його на зберіганням відповідальною особою, передача товару безпосередньо особі, що зайнята у виробництві, залишок придбаного товару на складі і незадіяного у виробництві, реалізація готової продукції тощо. Всі ці документи ДПІ не перевірялись, але всі вони свідчать про реальність господарських операцій і спростовують висновки, викладені в акті перевірки від 07.03.2012 про те, що товар до ПАТ «Луганськгірмаш» не поставлявся.

На підставі викладеного позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.03.2012 №№0000162320, 0000172320.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення на позов, у яких просив відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ПАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.02.1992, дата та номер останньої реєстрації 24.03.2011 №13821050011002830, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (т.1 а.с.210).

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ Артемівського району у м. Луганську з 13.07.1994 (т.2 а.с.59). Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100332945 (т.2 а.с.60).

У період з 24.02.2012 по 01.03.2012 ДПІ Артемівського району у м. Луганську було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та податку на прибуток з 01.10.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», за результатами якої був складений акт від 07.03.2012 № 1/22-300/05400879.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковою інспекцією 28.03.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення №0000162320 про нарахування податку на додану вартість у сумі 59011,00 грн. і штрафних санкцій на суму 14752,75 грн., та №0000172320 про нарахування податку на прибуток у сумі 67862,00 грн. (т.1 а.с.11,12).

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. а) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Як встановлено в судовому засіданні, платіжне доручення № 1750 на перерахування передоплати за металопрокат згідно рахунку №107887 складено 13.10.2011, а проведено банком 14.10.2011, про що свідчить штамп та підпис відповідальної особи банку у платіжному дорученні.

Таким чином, зарахування коштів на банківський рахунок продавця сталося 14.10.2011, тобто раніше відвантаження товару, що мали місце згідно видаткових накладних з 24.10.2011 по 28.10.2011, а відтак днем виникнення податкового зобов'язання є 14.10.2011 і податкова накладна №102689 від 14.10.2011 правомірно виписана 14.10.2011.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем був невірно заповнений реквізит и) вид цивільно-правового договору у податкових накладних №102806, №102689 та №102776, оскільки наявність або відсутність окремих документів. а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Слід також зазначити, що незаповнення окремих реквізитів товарно-транспортної накладної та складання ТТН за типовою формою, що втратила чинність, не є доказом фіктивності господарської операції, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Також до кожної товарно-транспортної накладної додається подорожній лист вантажного автомобіля, форма якого відповідає типовій формі №2-ТН, затвердженої Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346.

У матеріалах справи містяться договір поставки від 12.10.2010, укладений між позивачем та ТОВ «Транс Агенство Сервіс» (т.1 а.с.41-42), дорожні листи, товарно-транспортні накладні, акти приймання, картки складського обліку матеріалів, які підтверджують реальність здійснення позивачем господарської діяльності.

Також в матеріалах справи міститься пояснювальна записка від економіста матеріально-технічного постачання ОСОБА_4 про те, що саме вона приймала товар від ТОВ «Транс Агентства Сервіс», оскільки згідно посадової інструкції приймання товару від контрагентів входить до її функціональних обов'язків і саме її підпис зазначено у товарно-транспортних накладних, що також свідчить про приймання товару позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Позивачем в судовому засіданні було доведено факт реальності придбання металопрокатної продукції позивачем у жовтні 2011 року та підтверджено письмовими доказами факт придбання товарів, що свідчить про реальність господарських операцій.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування податку на додану вартість у сумі 59011,00 грн. і штрафних санкцій на суму 14752,75 грн., та про нарахування податку на прибуток у сумі 67862,00 грн. суперечать нормам Податкового кодексу України, тому податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 №0000162320, №0000172320 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1416,26 грн.

Керуючись 2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луганський завод гірничого машинобудування" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.03.2012 №№0000162320, 0000172320 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби від 28.03.2012 №№0000162320, 0000172320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганський завод гірничого машинобудування" судові витрати у розмірі 1416,26 грн., сплачені згідно із платіжним дорученням №592 від 04.04.2012.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарг а подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 05 червня 2012 року.

СуддяС.В. Прудник