Постанова № 24575146, 28.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2012 року 2а-5334/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Горбач М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача -Ремарчук В.В., Косінов С.А.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»

до Київської обласної митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2011 № 171, № 172, № 173, № 174,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо»з позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2011 № 171, № 172, № 173, № 174.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита та заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість. Як стверджує позивач, в акті перевірки, на підставі якого відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, митний орган посилається на обставини, які не відповідають дійсності, акт складений із грубим порушенням чинного законодавства, а висновки акта перевірки не відповідають його описовій частині, а тому податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 № 171, № 172, № 173, № 174 підлягають скасуванню. Під час судового розгляду представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Щодо обставин у зв'язку з якими відповідач виніс оскаржувані повідомлення-рішення, то в письмових запереченнях на позов, які були підтримані представниками в судовому засіданні, відповідач зазначив, що: «робочою групою проведено співставлення даних, які містяться у документах щодо вартості транспортних витрат, поданих до митного органу з даними бухгалтерського обліку позивача і первинними документами, які підтверджують понесені позивачем транспортні витрати. Фактичні транспортні витрати за окремими вантажними митними деклараціями визначались шляхом порівняння номерів транспортних засобів, зазначених в актах виконаних робіт, з урахуванням дати митного оформлення, заявки та виставлених експедиторських рахунків. В ході проведеної перевірки відповідачем було встановлено розбіжності між задекларованими сумами транспортних витрат та їх фактичними розмірами, які підтверджено первинними документами та обліковуються на бухгалтерських рахунках позивача».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 2009 по 2011 роки ТОВ «Маядо»ввезено на територію України товар, за яким проведено митне оформлення. На період митного оформлення зауважень щодо правильності такого митного оформлення та правильності сплати ввізного мита та податку на додану вартість (далі -ПДВ) від відповідача не надходило, картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів позивачу не видавалися.

У вересні 2011 року посадовими особами Київської обласної митниці була проведена виїзна планова документальна перевірка стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Маядо»вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.08.2008 по 31.07.2011.

Перевірка була проведена на підставі Наказів Київської обласної митниці №539 від 28.07.2011 «Про проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»та № 651 від 9.09.2011 «Про продовження перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо». Копії цих наказів було подано представником відповідача в судовому засіданні. Незважаючи на вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі, та не заперечуючи наявність оригіналів зазначених наказів у розпорядженні відповідача, - цих оригіналів відповідач до суду для огляду не надав. Це позбавляє суд можливості оцінювати дані документи як письмові докази по справі, передбачені статтю 79 цього ж Кодексу та свідчить про фактичне ігнорування відповідачем своїх процесуальних обов'язків як суб'єкта владних повноважень.

За результатами перевірки митним органом складено акт від 22 вересня 2011 року № 77/11/125000000/35843786 (далі -Акт перевірки). Зі змісту Акта перевірки слідує, що митним органом встановлено розбіжності між задекларованими сумами транспортних витрат та їх фактичними розмірами, які підтверджено первинними документами та обліковуються на бухгалтерських рахунках підприємства.

При цьому, в Акті перевірки не зазначено, якими саме первинними документами підтверджується кожна з таких розбіжностей, та як це відображено на бухгалтерських рахунках підприємства. В документі зазначено лише один випадок, у зв'язку з яким відповідач вважає, що «позивачем було допущено невірне обчислення витрат на транспортування у складі митної вартості», -це випадок надання послуг з транспортування ФОП ОСОБА_3. Так, в п. 3.1 Акта перевірки зазначено, що: «при митному оформленні товару за вантажно-митною декларацією від 08.12.2010 №125110000/10/463674, транспортні витрати на транспортування товарів з Німеччини до Києва автомобілем НОМЕР_1 відповідно до умов поставки СРТ -м. Київ не декларувались. Проте, в ході перевірки встановлено, що підприємством здійснено оплату таких транспортних витрат у розмірі 7304,67 грн. Організацію виконання вказаного перевезення підприємство доручило ФОП ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_2) згідно заявки від 26.11.2010 № 26/11. Відповідно до акта виконаних робіт (послуг) від 08.12.2010 № 08-3/12 на загальну суму 7304,67 грн., наданим ФОП ОСОБА_3 для підприємства, вартість послуг по перевезенню автомобілем НОМЕР_1 товару по території України не виділена з ціни». У зв'язку з зазначеним, відповідач прийшов до висновку, що позивачем «було занижено митну вартість товару на 7 304,67 грн., що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 460,93 грн».

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що ціна транспортування, здійсненого ФОП ОСОБА_3 було включена до митної вартості та зазначена у вантажно-митній декларації №125110000/10/463674 у рядку 12. На підтвердження своїх пояснень позивач подав до суду ВМД №125110000/10/463674, в якій зазначено, що загальна митна вартість складає 10 218,32 гривень -тобто суму, яка могла включати вартість транспортування, здійсненого ФОП ОСОБА_3

Окрім того, відповідач надав суду рахунок-фактуру від 22.11.2010 № 000001/10, виставлений компанією ARCO CHIMIE FRANCE SNC LTD (копія знаходиться в матеріалах справи). В цьому документі вказано вартість товару (що ввезений у подальшому позивачем на митну територію України за ВМД № 125110000/200/463674), а саме -935,00 дол. США та послуги на транспортування і фрахт у сумі 350 дол. США., що разом становить 1285,00 дол. США. Як вбачається із рядка 42 ВМД № 125110000/200/463674, ціна товару визначена позивачем у сумі 10218,32 грн., що є еквівалентом сумі 1285,00 дол. США (за курсом 7,952 згідно рядка 23 ВМД). Таким чином, суми зазначені у рядку 12 (митна вартість) та рядку 42 зазначеної ВМД є однаковими. А рахунок-фактура від 22.11.2010 № 000001/10, відповідно, підтверджує включення позивачем до складу митної вартості і вартість (ціну) послуг на транспортування, наданих ФОП ОСОБА_3

На противагу поясненням позивача, надаючи пояснення суду, представники відповідача не пояснили та ніяким чином не довели, що вартість транспортування, здійсненого ФОП ОСОБА_3 не було включено до суми митної вартості, зазначеної в графі 12 ВМД №125110000/10/463674.

Незважаючи на те, що відповідачем було названо випадок заниження митної вартості лише на суму 7 304,67 гривень в тому ж п. 3.1 Акта перевірки, відповідач зазначив, що: «в результаті допущених порушень підприємством занижено митну вартість імпортованих товарів на суму 769202,34 грн., що призвело до несплати обов'язкових платежів на загальну суму 201424,96 грн., в т.ч. податку на додану вартість -161451,75 грн. і ввізного мита 39973,21 грн». При цьому відповідач не вказав в Акті перевірки, якими порушеннями позивача та якими документами він обґрунтовує такі суми донарахованого мита та ПДВ, а лише зробив посилання на відомості, відображені в додатку №3 до Акта перевірки.

У додатку №3 до Акту перевірки, який є «розрахунком суми податків та зборів (обов'язкових платежів), що підлягають перерахуванню до бюджету ТОВ «Маядо»(далі -Розрахунок), відповідач зазначив перелік вантажно-митних декларацій, оформлених у період з 4 вересня 2009 року по 11 липня 2011 року в яких, на його думку, було допущено заниження митної вартості та зазначено перелік актів виконаних робіт на підставі яких позивач нараховував суми занижень транспортних витрат у складі задекларованої митної вартості.

При цьому, доказів правильності проведення Розрахунку та достовірності зазначених в ньому відомостей відповідач до суду не подав. Так, окрім акта виконаних робіт від 08.12.2010, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3, в Розрахунку зазначено 111 актів, укладених з експедитором ТОВ з ІІ «Алмаз»та 1 акт -укладений з експедитором СПД ОСОБА_1. В якості доказів правильності донарахування ввізного мита, ПДВ, та правомірності висновків Акту перевірки, представники відповідача подали до суду лише копії 5-ти актів надання послуг, з яких 2 -взагалі не були оцінені (досліджені) відповідачем, оскільки не зазначені ні в Акті перевірки, ні у Розрахунку. Такими є копії акту № UO -0003379 від 20 липня 2010 року, укладеного позивачем з ТОВ «Юні-Орієнт Шиппінг Ейдженсі»та акту № ОУ -0000075, укладеного позивачем з ТОВ «АМА Логістик».

Оскільки зі змісту Акта перевірки та додатків до нього (інших документів проведеної перевірки відповідач не подав) не слідує, що відповідач досліджував акти надання послуг № UO -0003379 від 20 липня 2010 року, укладеного з ТОВ «Юні-Орієнт Шиппінг Ейдженсі»та № ОУ -0000075, укладеного з ТОВ «АМА Логістик», - суд не може прийняти до уваги зміст даних актів в якості підтвердження правильності дій відповідача при донарахуванні сум ввізного мита та ПДВ. Окрім того, не зазначення цих актів у Розрахунку свідчить про те, що відповідачем не встановлено у зв'язку з їх змістом факту заниження митної вартості позивачем.

Інші 3 копії актів виконаних робіт, поданих відповідачем як докази по справі, -це копії:

- акта надання послуг №АЛ0507-1 від 5.07.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ з ІІ «Алмаз»;

- акта надання послуг №21/06 від 21.06.2011, укладеного між позивачем та СПД ОСОБА_1;

- акта виконаних робіт (послуг) від 08.12.2010 № 08-3/12, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3.

У зв'язку з цими документами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розрахунок містить посилання на акт надання послуг №АЛ0507-1 від 05.07.2011, укладеного між позивачем та ТОВ з ІІ «Алмаз». В Розрахунку зазначено, що сума виконаних робіт по цьому акту складає 14 453,73 гривень. В копії акта надання послуг №АЛ0507-1 від 05.07.2011, долученій до справи відповідачем, зазначено, що сума (ціна) виконаних робіт, з врахуванням податку на додану вартість, складає 80 785, 65 гривень, що значно різниться від суми, вказаної відповідачем у Розрахунку. У зв'язку з зазначеним, суд приходить до висновку про використання відповідачем у Розрахунку недостовірних даних щодо обставин понесених позивачем витрат на транспортування, опосередкованих актом надання послуг №АЛ0507-1 від 05.07.2011.

Інших документів, які підтверджують правильність Розрахунку в частині надання транспортних послуг ТОВ з ІІ «Алмаз»відповідач суду не надав. Тому, враховуючи вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає не доведеним правильність та законність донарахування ввізного мита та ПДВ у зв'язку з наданням ТОВ з ІІ «Алмаз»транспортних послуг на користь позивача.

Суми витрат позивача на транспортні послуги, відповідно до актів №21/06 від 21.06.2011 та № 08-3/12 від 08.12.2010 відповідають сумам, зазначеним в Розрахунку. Однак, ці акти не доводять, що позивачем було невірно сплачено ввізне мито та ПДВ. Вони містять лише відомості щодо загальної вартості транспортних послуг, у складі яких були надані і транспортні послуги на території України. Зважаючи на вимоги статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що дані акти не є доказами щодо обставин даної справи, оскільки не містять відомостей, що підтверджують або спростовують висновки відповідача, у зв'язку з якими було винесено оскаржувані рішення та подано позов у даній справі.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що всі документи, на підставі яких відповідач виніс оскаржувані рішення були вже були досліджені відповідними митними органам раніше -при здіснення митного оформлення товару. Цю обставину відповідач по справі в судовому засіданні не спростував, а навпаки -пояснив, що відповідач по справі дійсно посилався у Акті перевірки на документи, які були подані позивачем для здіснення митного оформлення товару. Слідуючи принципу змагальності сторін та зважаючи на те, що суб'єкт владних повноважень, яким є відповідач по справі, повинен подавати до суду докази своїх пояснень, суд вважає встановленою ту обставину, що відповідач виніс оскаржувані рішення на підставі відомостей та документів, які були досліджені раніше митним органом при митному оформленні.

Згідно висновку Акта перевірки, посадовими особами митного органу встановлено наступні порушення позивачем, а саме:

- статей 81 та 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (далі -Митний кодекс) у частині повноти визначення митної вартості, що у свою чергу призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита у розмірі 39 973,21 грн., в тому числі за 1 півріччя 2011 року -4 537,03 грн.;

- Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ), у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог п. 4.3 вказаного Закону та п. 2.1 Порядку справляння ПДВ під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.09.2006 № 821, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 137 700,23 грн.;

- ст. 16.1.4 та ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 23 751, 52 грн., в тому числі за 1 півріччя 2011 року на суму 17 645, 46 грн..

На підставі вказаного акта перевірки митним органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011:

- № 171, яким позивачу визначено суму мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 44 295, 23 грн.;

- № 172, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179 757, 86 грн.;

- № 173, яким позивачу визначено суму мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 4 545,03 грн.;

- № 174, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 654, 46 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржувані повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у зв'язку з донарахуванням митної вартості на відміну від митної вартості, зазначеної позивачем в вантажно-митних деклараціях.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу, який діяв на час виникнення правовідносин, що складають предмет позову, - митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9.04.2008 №339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів»визначено вичерпний перелік підстав за наявності яких митні органи, в тому числі і відповідач по справі, можуть здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості, це наступні підстави:

1) виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, в тому числі у разі:

надходження від:

- митних органів іноземних держав інформації про не підтвердження автентичності документів, поданих митному органові України щодо товарів, митне оформлення яких завершене, та недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів про надання інформації стосовно зовнішньоекономічних операцій, які проводили за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України;

- правоохоронних органів, органів державної податкової служби, інших контролюючих органів та фінансових установ відомостей, що стосуються зазначених зовнішньоекономічних операцій чи обставин продажу імпортних товарів;

виявлення:

- фактів митного оформлення товарів, рівень митної вартості яких на момент здійснення митного контролю та митного оформлення нижчий за рівень вартості прямих витрат, пов'язаних з їх виробництвом, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу таких товарів;

- обставин, що вплинули на митну вартість товарів і не були відомі або документально підтверджені на момент здійснення їх митного контролю та митного оформлення;

- підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій, проведеного із застосуванням групи критеріїв ризику "митна вартість товарів";

2) прийняття митним органом рішення про випуск товарів у вільний обіг згідно із статтею 264 Митного кодексу ;

3) наявність інших підстав, передбачених Митним кодексом та іншими законами з питань митної справи.

Зі змісту Акту перевірки, копій наказів Київської обласної митниці №651 від 9.09.2011 та №539 від 28.07.2011 року, а також з пояснень представників відповідача в судовому засіданні слідує, що перевірка позивача була здійснена, в тому числі, в порядку реалізації права митних органів здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів. Разом з тим, жодної з вище перерахованих підстав для здійснення такого контролю відповідач не вказав та не подав суду доказів виявлення таких підстав митними органами. Таким чином, відповідач не довів законної підстави для проведення перевірки відповідача як форми реалізації права на контроль за правильністю визначення митної вартості після митного оформлення товару.

Щодо обставин, у зв'язку з якими відповідач прийшов до висновку про заниження митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Податковим повідомленнями-рішеннями від 07.10.2011 № 172 і № 174 позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 179 757, 86 грн. і 17 654, 46 грн., що разом становить 197412,32 грн. і що значно перебільшує суму можливих донарахувань обов'язкових платежів у зв'язку з наданням послуг ФОП ОСОБА_4 Правомірність цих сум не була доведена відповідачем.

Відповідно до пункту 3.2 Наказу Державної митної служби України від 30.03.2006 № 254 «Про затвердження Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємств перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України»(далі -Наказ №254), який діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, в описовій частині акта перевірки зазначаються:

- загальні відомості про зовнішньоекономічну діяльність підприємства;

- сукупність дій, здійснених посадовими особами митного органу на підприємстві, результат яких дає змогу однозначно стверджувати про дотримання або недотримання підприємством вимог законодавства України з питань митної справи;

- виявлені факти порушень законодавства України з питань митної справи, зокрема, розмір заниженого (завищеного) податкового зобов'язання, на підставі якого здійснено донарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), справляння яких покладено на митні органи.

У разі ж виявлення перевіркою порушень законодавства України з питань митної справи, митному органу необхідно:

- порівняти відповідність даних, які містяться в документах, поданих підприємством під час митного оформлення, фактичним даним, виявленим у ході перевірки, на підставі первинних документів підприємства;

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні норми законодавства, порушені підприємством; зазначити первинні документи, що свідчать про наявність порушення, з подальшим відображенням зазначених у них операцій (навести кореспонденцію рахунків операцій) у регістрах, відомостях, головній книзі, балансі тощо;

- зазначити перелік документів, не наданих під час проведення перевірки (у разі відмови посадових осіб підприємства надати посадовим особам митного органу письмові пояснення щодо причин ненадання документів факт відмови відобразити в акті перевірки).

В Акті перевірки відповідач не зазначив, що позивачем не було надано які-небудь документи, необхідні для забезпечення повноти та цілей такої перевірки. Таким чином, відповідач визнав, що позивач діяв добросовісно при наданні витребуваних митним органом документів, а також - що відповідач мав можливість провести перевірку в повній мірі та відобразити в описовій частині всі обставини діяльності позивача, які були предметом дослідження.

Натомність в Акті перевірки, митним органом не вказано суті допущених позивачем порушень та не вказано документів, які б свідчили про такі порушення (окрім акту надання послуг ФОП ОСОБА_4.), що є порушенням вимог пункту 3.2 Наказу № 254, та свідчить про те, що висновки Акту перевірки не базуються на встановлених відповідачем в законному порядку фактах.

За відсутністю доказів по справі та навіть належних пояснень зі сторони представників відповідача суд взагалі не встановив змісту дій відповідача в ході перевірки.

Суд також спростовує висновки відповідача, про те, що позивач, на підставі п.5 статті 267 Митного кодексу України, був зобов'язаний в актах, і зокрема в акті надання послуг ФОП ОСОБА_3 від 08.12.2011, виділяти окремо із загальної ціни вартість транспортування по митній території України.

Суд встановив, що такий обов'язок не слідує з норми п.5 ч.2 статі 267 Митного кодексу України. В даній нормі лише зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, і, зокрема, - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Чинним для вирішення спору законодавством не передбачено обов'язкової форми господарських документів суб'єктів підприємницької діяльності. Зважаючи на те, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є господарським документом, який складається в порядку виконання договірних зобов'язань та за змістом міститись вільне волевиявлення сторін, які його підписали, - суд не може взяти до уваги твердження відповідача по справі щодо неналежного оформлення актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та зокрема, акта від 08.12.2010 № 08-3/12.

Відповідачем по справі не було доведено, що позивач не включив витрати на транспортування до складу митної вартості, задекларованої у ВМД. В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що позивачем було сплачено ввізне мито та ПДВ в тому числі і за актами надання послуг з транспортування, однак відповідач вважав, що ці суми були визначені неправильно. При цьому судом встановлено, що відповідач не досліджував, чи суми таких платежів відповідають задекларованій митній вартості. По суті, відповідач при здійснення перевірки лише допустив «сумнів», що, якщо у господарських документах не виділено окремо вартість транспортних послуг до митної території України, то позивач невірно визначив таку митну вартість, і що призвело до заниження митних платежів. Однак, підставність такого «сумніву»відповідач ні в Акті перевірки, ні в судовому засіданні не довів.

Щодо обставин донарахування відповідачем по справі податку на додану вартість суд звертає увагу на наступне.

В Акті перевірки, як на належну правову підставу своїх повноважень по донарахуванню ПДВ після митного оформлення, відповідач по справі зазначає п.4.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97 та ст.190 Податкового кодексу України, в частині визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, а також п. 1 «Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України», затвердженого Наказом Державної митної служби України від 27.09.2006 №821 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2006 за №1128/13002 (далі -Порядок справляння ПДВ під час митного оформлення).

Відповідно до п. 2.1 Порядку справляння ПДВ під час митного оформлення, - цей Порядок визначає процедуру контролю за справлянням ПДВ при митному оформленні товарів, імпортованих на митну територію України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності - юридичними особами та громадянами-підприємцями.

Таким чином, повноваження митних органів щодо контролю за справлянням ПДВ поширюється лише в терміні митного оформлення.

Відповідно до п.1.5 Порядку справляння ПДВ під час митного оформлення, - компетенція митних та податкових органів при здійсненні контролю за сплатою платниками податків ПДВ, у разі імпорту (операцій, що прирівняні до імпорту з метою оподаткування ПДВ) товарів на митну територію України, визначена Порядком здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 16.03.2001 № 109/188 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.03.2001 за № 261/5452 (далі -Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками ПДВ).

Відповідно до п.2.1 та п. 2.2 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками ПДВ, - контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами. Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за погашенням їх чи податкового боргу за операціями з продажу на митній території України товарів, попередньо ввезених (пересланих) на митну територію України з-за її меж, здійснюють податкові органи за правилами й у порядку, визначеними Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи зазначені норми законодавства, суд прийшов до висновку, що відповідач не мав повноважень контролюючого органу щодо визначення правильності сплати ПДВ позивачем за наслідками перевірки, оскільки проведення такої перевірки та винесення оскаржуваних рішень щодо донарахування ПДВ здійснювалось відповідачем вже на митній території України, після митного оформлення та після попереднього ввезення позивачем товару на митну територію України. Повноваженнями контролюючого органу щодо справляння ПДВ на території України наділені винятково податкові органи України. Тому, приймаючи рішення від 7.10.2011 року №172 та №174 (щодо донарахування ПДВ) відповідач порушив вимоги статті 19 Конституції України, оскільки діяв не у відповідності зі своїми повноваженнями.

Рішення, прийняте некомпетентним органом підлягає скасуванню, як таке, що суперечить вимогам статті 19 Конституції України та чинному законодавству в сфері справляння ПДВ.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем неправомірно -з порушеннями процедури, за відсутності належних підстав (доказів) та за умови відсутності повноважень щодо донарахування ПДВ. Тому, вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Київською обласною митницею форми «Р» від 07.10.2011 № 171, від 07.10.2011 № 172, від 07.10.2011 № 173 та від 07.10.2011 № 174.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» судовий збір у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Постанова виготовлена у повному обсязі - 28 квітня 2012 р.