Постанова № 24574683, 05.06.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року Справа № 2а/0370/1382/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Войтовича В.А.,

представника відповідача Вознюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколь» (ТзОВ «Ніколь») звернулося в суд із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0004192301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань правомірності формування валових витрат по податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року по фінансово-господарських відносинах із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго». У ході перевірки податковим органом встановлено порушення цивільного та податкового законодавства.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складено акт від 19 грудня №9987/23-2/20148124 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0004192301, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 72 405,00 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про нікчемність правочину укладеного із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» помилковими, оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм законодавства, а тому має бути визнано нечинним та скасовано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог. Просив позов задовольнити.

Представник Луцької ОДПІ в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у поданих запереченнях суть яких зводиться до того, що податковим органом в ході перевірки виявлено порушення позивачем вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України , статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України і на підставі акту перевірки правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вказує на те, що перевіркою ЗАТ НВП "Укрзахіденерго"(акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 31.03.2011 року № 580/23-408/34558872 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" з питань правильності декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податку на додану вартість за січень 2011 року) не встановлено факту передачі товарів (послуг) від підприємств-постачальників та подальшу реалізацію підприємствам-покупцям у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Таким чином, перевіркою зроблено висновок про те, що договір поставки № 81/10 від 01.10.2010 року укладений між позивачем та ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" є нікчемним та немає підстав вважати, що товари є фактично отримані від контрагента. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 06 грудня 2011 року до 12 грудня 2011 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань правомірності формування валових витрат по податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року по фінансово-господарських відносинах із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 19 грудня 2011 року №9987/23-2/20148114 (а.с.6-18) у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Ніколь» вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), відповідно договір від 01 жовтня 2010 року №81/10 укладений між позивачем та ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" має ознаки нікчемності. Також перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чим занижено податок на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року в сумі 72404,00 грн.

Вказані у акті порушення полягають у не підтвердженні позивачем факту здійснення господарських операцій із ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" за 1 квартал 2011року, оскільки згідно акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 31 березня 2011 року № 580/23-408/34558872 (а.с.157-161) не встановлено факту передачі товарів (послуг) від підприємств-постачальників та подальшу реалізацію підприємствам-покупцям у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Також надані матеріали перевірки свідчать про те, що операції ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відповідно, з посиланням на статті 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України перевіркою зроблено висновок, що ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» вчинено правочини без наміру створення реальних правових наслідків, що обумовлені ними та суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемності.

За наслідками перевірки ТзО «Ніколь» за І квартал 2011 року зменшено валові витрати на 862 767,00 грн., зменшено приріст балансової вартості запасів на 573 149,00 грн., збільшено оподатковуваний прибуток на 289 618,00 грн. та донараховано 72 404,00 грн. податку на прибуток.

На підставі складеного акта Луцькою ОДПІ 30 грудня 2011 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0004192301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 72405,00 грн., з яких 1,00 грн. - штрафна санкція (а.с.19).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням ТзОВ «Ніколь» оскаржило його до Державної податкової адміністрації у Волинській області та Державної податкової служби України, рішеннями яких податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року №0004192301 було залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.143-146, 148-150).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Луцької ОДПІ 30 грудня 2011 року №0004192301, суд виходить з наступного.

Судом встановлено з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні укладення ТзОВ «Ніколь» із ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" договору від 01 жовтня 2010 року №81/10 (а.с.20) на виконання якого позивачем придбано у вказаного контрагента товарно-матеріальні цінності (магнезитова плита, стільниця бук., кромка, лоток передаточний та інше). У відповідності до умов вказаного договору позивачем отримано товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними (а.с.21-33), актами про приймання матеріалів (а.с.89-112) та витягами з журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.113-117, 152) .

З матеріалів перевірки також вбачається, що транспортування товару та вантажні роботи проводились за рахунок постачальника (а.с.9). Факт повної оплати придбаного товару позивачем підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.47-55).

Наданим представником позивача в судовому засіданні договором оренди від 04 січня 2011 року №2/11 підтверджується та не заперечується представником відповідача, що придбаний товар ТзОВ «Ніколь» зберігало в орендованому виробничому приміщенні (а.с.151).

Вищенаведені обставини справи доводять факт придбання товару позивачем у ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" та використання його у власній господарській діяльності з метою одержання прибутку.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215 частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між ТзОВ «Ніколь» та ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних (а.с.63-88), платіжних доручень (а.с.118-126) та актами про приймання матеріалів (а.с.89-112), витягом з журналу виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.113-117).

Оцінюючи докази, які є у справі, суд враховує норми частини другої та третьої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" (договір, податкові накладні, видаткові накладні, акти про приймання матеріалів та інші) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами пункту 5.3 статті 5 даного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат: витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (підпункт 5.3.1), будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9).

При цьому у розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави суду прийти до висновку, що валові витрати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств може бути сформований лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, з огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на віднесення до валових витрат сум по його господарським операціях, спрямованих на отримання прибутку. При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», зокрема, фактів припинення юридичної особи, визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість, фіктивності підприємництва, встановлених відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили, не здійснення господарської діяльності тощо, а також інших доказів про те, що дані первинних документів, виписаних постачальниками, не відповідають дійсності.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що доводи відповідача, викладені у акті перевірки, щодо недійсності правочину між ТзОВ «Ніколь» та його контрагентом спростовані доказами у справі, які були наявні на момент податкової перевірки. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства, а також нести відповідальність за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників і у вигляді певних негативних наслідків, як в даному випадку позбавлення права на віднесення до валових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи ту обставину, що висновки Луцької ОДПІ про завищення позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року у зв'язку із порушенням пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та свідчать про неправильне застосування норм чинного законодавства, тому податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року №0004192301 є протиправним.

Оскільки відповідач, суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого рішення і не надав суду належних доказів, тому за таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 30 грудня 2011 року №0004192301 є протиправним та підлягає до скасування.

Отже, позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 30 грудня 2011 року №0004192301.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року №0004192301 задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 30 грудня 2011 року №0004192301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 8 червня 2012 року.