Ухвала суду № 24567496, 15.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2403/11/2770

15.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалова А.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Омельченка В. А.

при секретарі судового засідання Карповій І.І.

за участю сторін:

представників відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя - ОСОБА_2, довіреність № 39/9/10-09 від 15.03.12, ОСОБА_3, довіреність № 20/9/10-039 від 15.03.12,

прокурора, Марченка Миколи Юрійовича - посвідчення № 21 від 06.02.12,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Водяхін С.А.) від 22.12.11 у справі № 2а-2403/11/2770

за позовом Приватного підприємства "Сервет" (пр.Ген.Острякова, 114 кв.2, м.Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя (вул. Кулакова, 37, м.Севастополь, 99011)

за участю Прокуратури міста Севастополя (вул.Павліченко, 1, м.Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.12.11 адміністративний позов Приватного підприємства "Сервет" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя за участю Прокуратури міста Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 22 липня 2011 року №0000280232 про визначення Приватному підприємству "Сервет" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88 108,00 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 22 027,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 12 липня 2011 року №0000210232 у частині зменшення Приватному підприємству "Сервет" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 772 164,00грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.12.11 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представники відповідача та прокурор наполягали на задоволенні апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами.

Правом на участь у судовому засіданні позивач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем 18 лютого 2011 року за вх.№9000427793 до ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя подано декларацію з ПДВ за січень 2011 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 1 305960 грн. 00 коп.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Сервет" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 08 липня 2011 року №46/23-2/33166154/5632/10. Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ, а саме: з серпня 2010 року до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, та додатку №5 до вказаного Порядку (у редакції наказу ДПА України від 12 травня 2010 року №313), а саме: платником не зменшено залишок від'ємного значення за серпень 2010 року, що включається до складу податкового кредиту за вересень 2010 року у розмірі 533796,00грн.; відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит з ПДВ підлягає коригуванню (зменшенню) на 860 303,0 грн. та відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями сума податку, що підлягає сплаті до бюджету складає 88 108,00грн.; у порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, ПП „Сервет" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на 1305960,00 грн. та від'ємного значення у сумі 17 717,00 грн.

Також встановлено факт необґрунтованого включення податку на додану вартість в сумі 860302,78грн. до складу податкового кредиту за грудень 2010 року за податковими накладними, виписаними ПП "Ферро-Ю" (податкові накладні від 30 червня 2010 року № 990 на загальну суму 2711816 грн. 70 коп., у т.ч. ПДВ - 451969,45 грн.., від 01 липня 2010 року № 1404 на загальну суму 2449999 грн. 98 коп., у т.ч. ПДВ 408333,33 грн.), оскільки операції із ПП "Ферро-Ю" не спричинили реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними у зв'язку з тим, що останнє відсутнє за фактичним та юридичним місцезнаходженням, відсутні власні основні фонди.

З урахуванням того, що за даними податкової декларації ПП "Сервет" за грудень 2010 року від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ склало 288173,00грн., та у зв'язку з тим, що фактично ПП "Сервет" зменшено суму податкового кредиту за грудень 2010 року у розмірі 860302,78грн., різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ має позитивне значення та склало 572130,00грн., з яких фактично сплачено ПП "Сервет" 484022 грн., тобто, на думку податкового органу, різниця у сумі 88108,00 грн. підлягає сплаті до бюджету.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Севастополя прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року №0000210232 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1305960,00грн. та від 22 липня 2011 року №0000280232 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 88 108,00грн. та штрафної санкції у розмірі 22027,00 грн.

Позивач податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2011 року № 0000210232 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 1305960,00грн. у частині зменшення суми бюджетного відшкодування на підставі встановленого порушення у розмірі 533796 грн. 00 коп. не оскаржує.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в заявлених межах виходив з того, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ПП "Ферро-Ю" в ціні товару, оскільки позивачем підтверджено первинними документами фактичне виконання договору, факт здійснення господарської діяльності з придбання товарів, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, та не встановленням обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Також податковим органом не надано будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Ферро-Ю" та позивачем 01.12.2008 було укладено договір №01/12, відповідно до умов якого ПП "Ферро-Ю" (Продавець) зобов'язується передавати у власність ПП "Сервет" (Покупець) брухт кольорових металів та сплавів, лом та брухт чорних вторинних металів та сплавів, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти цей товар та оплатити. На виконання умов договору продавцем виписано ПП "Сервет" податкові накладні: від 30 червня 2010 року №990 на суму 2711816,70 грн., у т.ч. ПДВ -451969,45грн.; від 01 липня 2010 року №1404 на суму 2449999,98грн., у т.ч. ПДВ 408333,33грн., видаткові накладні та підписані сторонами акти приймання брухту та відходів чорних металів.

Досліджуючи обставини щодо фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, суд першої інстанції встановив, що факт реального виконання сторонами договору підтверджується матеріалами справи, про що свідчать податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, відповідна ліцензія на право здійснення господарської діяльності з металобрухтом, договір оренди, на підставі якого позивачем здійснювалось збереження товару.

Отже, фактичне виконання позивачем і його контрагентом договору підтверджується отриманням позивачем (покупцем) від продавця (контрагента) товарно-матеріальних цінностей і їх оплатою.

Судом першої інстанції також встановлено, що ПП "Ферро-Ю" на момент вчинення господарської операції було зареєстровано платником ПДВ.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на момент складання податкових накладних ПП "Ферро-Ю" було зареєстроване як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" отримавши від ПП "Ферро-Ю" вказані податкові накладні позивач включив суми ПДВ до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 860302,78грн., що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168), який діяв на час виникнення спірних відносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168 встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Пунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи щодо порядку та умов відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій, в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Обмеження щодо нарахування податкового кредиту визначено п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, з положень якого, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених правових норм слідує, що єдиною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна. Тобто право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, елементом чого є включення відповідних показників у декларації з податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. В зв'язку з чим, зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та в подальшому відшкодування ПДВ, якщо він виконав всі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування і має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, фактичної оплати ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за грудень 2010 року відповідно до вимог встановлених законом, підтвердженням чого також є податкові декларації прийняті відповідачем, а також розшифровки додані до них.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (п.1.3 ст.1, пп..7.4.1-7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення поняття платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або собою, яка імпортує товари на митну територію України.

З наведеного випливає, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а тому з урахуванням установленої в акті перевірки суми ПДВ, фактично сплаченої позивачем у складі вартості придбаних товарів, оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірно скасовані судом першої інстанції, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення бюджетного відшкодування позивача на загальну суму 772164,00грн. та донарахування суми податку на додану вартість в сумі 88108,00грн.

Доводи апеляційної скарги в заявлених межах не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.12.11 у справі № 2а-2403/11/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 травня 2012 р.

Головуючий суддя А.В.Привалова

Судді О.А.Щепанська

В.А.Омельченко