Рішення № 24564548, 05.06.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 червня 2012 р. Справа 17/12/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,

при секретарі судового засідання Шевченко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмежною відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані", юр.адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз 12-А; поштова адреса: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, 27

до: Відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"

23211, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1

про стягнення 35614,43 грн. за договором про надання телекомунікаційних послуг

Головуючий суддя Стефанів Т.В.

Cекретар судового засідання Шевченко О.О.

Представники

позивача : ОСОБА_1 - за дорученням;

відповідача : ОСОБА_2- за дорученням

ВСТАНОВИВ :

11.04.2012р. до господарського суду Вінницької області надійшов позов спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмежною відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" 35614,43 грн. за договором № 1008955 від 26.11.2004р. про надання телекомунікаційних послуг, в тому рахунку: 28708,00 грн. заборгованості по оплаті телекомунікаційних послуг, 4822,94 грн. інфляційних та 2083,49 грн. 3% річних.

Ухвалою від 12.04.2012р. порушено провадження у справі № 17/12/2012/5003 з призначенням судового засідання на 08.05.2012р.

08.05.2012р. від позивача через канцелярію суду надійшла телеграма про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача.

08.05.2012р. від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, у якому він суму основного боргу визнає та просить розстрочити сплату 28 708,00 грн., проти стянення 4822,94 грн. інфляційних та 2083,49 грн. 3% річних заперечує, зазначає, що позивачем не було виставлено відповідачу рахунків на оплату заборгованості, а відтак грошове зобов'язання щодо сплати 28708,00 грн. не є простроченим.

Таким чином 08.05.2012 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, неподанням сторонами всіх документів, витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі, а також необхідністю у витребуванні нових доказів розгляд справи відкладено на 05.06.2012р.

В судове засідання 05.06.2012р. з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному об"ємі та представник відповідача, який підтримав позицію, викладену у відзиві та уточненні до нього (а.с. 46, 56).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

26.11.2004 року між спільним українсько - американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" (далі - оператор) та відкритим акціонерним товариством "Стрижавський кар'єр" (далі - абонент), яке змінило організаційно-правову форму, та з 25.04.2012р. має назву приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" (а.с. 56-58) укладено договір № 1008955 про надання телекомунікаційних послуг.

Згідно п.3.1.3 договору оператор зобов'язався надати телекомунікаційні послуги абоненту згідно з цим договором, додатками до нього, встановлених тарифів, правил та чинного законодавства України.

Пунктом 3.4.1 договору встановлено обов'язок абонента своєчасно, від свого імені, сплачувати рахунки за надані телекомунікаційні послуги по всіх телефонних номерах, зареєстрованих на його ім'я. У разі незгоди абонента з отриманим рахунком, абонент має право замовити, сплативши його вартість згідно тарифів оператора, деталізований розрахунок по кожному телефонному номеру.

Також п. 3.4.6 договору сторони передбачили, що у разі неодержання рахунків до 10 (десятого) числа місяця, наступного за повним розрахунковим періодом, або незгодою з сумою рахунку абонент зобов'язаний звернутися до абонентського відділу оператора для отримання рахунку та/або врегулювання спору.

Порядок розрахунків встановлено розділом 4 договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки за надані телекомунікаційні послуги здійснюються згідно тарифів оператора, які погоджуються сторонами у додатках до цього договору і є невід'ємною частиною цього договору. Зміна тарифів у відповідності з підпунктом 3.2.3 не є зміною цього договору, і не потребує укладення додаткових угод між сторонами.

Абоненту надається один особистий рахунок, на підставі якого здійснюються розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за всіма наданими абоненту телефонними номерами. На особистому рахунку проводиться облік вартості наданих абоненту телекомунікаційних послуг та отриманих від абонента коштів в рахунок абонентської плати, авансу та оплати телекомунікаційних послуг.

Пунктами 4.4, 4.5 договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться на підставі виставлених оператором рахунків. Рахунки формуються за підсумками кожного повного розрахункового періоду. Рахунки надсилаються абоненту поштою простим листом, якщо інше не вказано в додатках до цього договору. Абонентська плата є щомісячним платежем, та її розмір не залежить від обсягу телекомунікаційних послуг, наданих абоненту в розрахунковому періоді. Абонентська плата та додаткові послуги сплачуються за поточний місяць. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на поточний рахунок оператора.

Абонент не звільняється від оплати наданих телекомунікаційних послуг, якщо з незалежних від оператора причин він не отримав рахунок. Оператор не несе відповідальності за не доставку або несвоєчасну датавку рахунків поштою.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, відповідачу надавались телекомунікаційні послуги, які останній не оплатив у повному об'ємі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 28 708,00 грн.

Наведене стверджується:

- договором № 1008955 про надання телекомунікаційних послуг від 26.11.2004р. з додатками;

- актами здачі-прийняття наданих послуг;

- видатковими накладними;

- випискою по рахунку;

- рахунком № 0910324002 від 01.10.2009р.;

- іншими матеріалами справи.

Станом на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем за надані та неоплачені послуги телекомунікації складає 28 708,00 грн.

Крім того, за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано 4 822,94 грн. інфляційних та 2 083,49 грн. 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 1008955 від 26.11.04р. є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню відповідачу телекомунікаційних послуги належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставлені рахунки -фактури.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати за надані послуги згідно умов договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 28708,00 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 28708,00 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 4822,94 грн. інфляційних та 2083,49 грн. 3% річних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4822,94 грн. інфляційних та 2083,49 грн. 3% річних, дійшов висновку, що позов в цій частині заявлений правомірно, а відтак позовні вимоги про стягнення 4822,94 грн. інфляційних та 2083,49 грн. 3% річних підлягають задоволенню в межах позовних вимог.

Доводи відповідача щодо того, що позивачем не було виставлено відповідачу рахунків на оплату заборгованості, а відтак грошове зобов'язання щодо сплати 28708,00 грн. не є простроченим та, відповідно, в задоволенні 4822,94 грн. інфляційних та 2083,49 грн. 3% річних слід відмовити до уваги судом не приймаються, оскільки п. 4.5 договору сторони передбачили, що абонент не звільняється від оплати наданих телекомунікаційних послуг, якщо з незалежних від оператора причин він не отримав рахунок. Оператор не несе відповідальності за не доставку або несвоєчасну датавку рахунків поштою. Більше того, абонент зобов'язаний у разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду звернутися до абоненського відділу оператора для отримання рахунку та/або врегулювання спору (п.3.4.6 договору).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 12.04.2012 року та від 08.05.2012 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заяву відповідача про розстрочку сплати 28 708,00 грн. боргу строком на один рік суд відхиляє з огляду на наступне.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 року № 02-5/333 вказано, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Як наголошено в п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 року № 02-5/333 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

В силу приписів ст.ст.32-34, 43 ГПК України обов'язок доведення певних обставин покладається на сторону, яка посилається на них.

Разом з тим всупереч наведеним вище нормам процесуального законодавства, відповідач при поданні заяви про розстрочку виконання рішення посилаючись на складний фінансово-матеріальний стан не надав жодного доказу в його підтвердження.

За таких обставин суд приходить до висновку, що подана заява про розстрочку підлягає відхиленню.

Принагідно суд зауважує, що відповідач не позбавлений права звернутись повторно до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, обґрунтувавши заяву відповідними належними доказами, що підтверджують ускладнення виконання рішення суду чи роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення сплати боргу в сумі 28 708,00 грн. строком на 1 (один) рік.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (23211, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, код 05518894) на користь спільного українсько - американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" (код 20057835, юр.адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз 12-А; поштова адреса: 03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 27, п/р 260060040201 в ПАТ "Банк інвестицій і заощаджень" м. Київ, МФО 380281) - боргу в сумі 28708,00 грн., 4822,94 грн. інфляційних, 2083,49 грн. 3% річних та 1609,50 грн. витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 червня 2012 р.

Суддя Стефанів Т.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи.