Ухвала суду № 24561761, 12.06.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-2789/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В.

Суддя-доповідач Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.

Суддів: Денисенко Т.С.

Коваленко А.І.

При секретарі: Посник Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2011 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ПАТ КБ „Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно .

Позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору № DN80AV00000014 від 28.03.2007 року, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 12119, 92 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.03.2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань між сторонами 28.03.2007 року був укладений договір застави рухомого майна, а саме автомобіля ВАЗ 212140, рік випуску: 2007, тип: ТЗ; легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3

Оскільки відповідачем належним чином не виконувалися грошові зобов'язання , станом на 14.09.2011 року сума боргу становить 13782,75 доларів США, що еквівалентно 109862,30 грн. З цих підстав позивач ПАТ КБ «Приватбанк»просив звернути стягнення на предмет застави автомобіль ВАЗ 212140 рік випуску: 2007, тип: ТЗ; легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2011 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ, модель: ВАЗ 212140, рік випуску: 2007, тип: ТЗ; легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ „Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ „Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" витрати по оплаті судового збору в сумі 1098 грн. 62 коп. та витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ „Приватбанк" суд першої інстанції вірно посилався на положення статті 526 ЦК України, якою встановлено загальні умови виконання зобов'язання; на частину 2 статті 590 цього кодексу - згідно якої Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Вищевикладене повністю узгоджується з приписами статті 20 Закону України «Про заставу».

Також суд вірно посилався на статтю 19 Закону України, якою встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

При цьому суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 28.03.2007 року уклав кредитний договір № DN80AV00000014 за яким відповідач отримав кредит в сумі 12119, 92 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом - з кінцевим терміном повернення 27.03.2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань між сторонам и 28.03.2007 року був укладений договір застави рухомого майна, а саме - автомобіля ВАЗ 212140, рік випуску: 2007, тип: ТЗ; легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3

Оскільки відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконував боргові зобов'язання перед позивачем, станом на 14.09.2011 року у нього виникла заборгованість перед банком за договором кредиту в загальній сумі 13782, 75 доларів США, що складається з:

- заборгованості за кредитом -в сумі 7973, 08 доларів США;

- заборгованості по процентам за користування кредитом -2875, 62 доларів США;

- заборгованості по комісії за користування кредитом -734,10 доларів США;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором -2199, 95 доларів США.

За курсом Нацбанку України загальна сума заборгованості складає 109862, 30 грн.

Законом передбачено право банка (заставодержателя) задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна (як-то передбачено статтею 19 Закону України «Про заставу») та право обирати спосіб реалізації предмета застави.

Так, статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено порядок та способи реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду.

Зокрема, пунктом 4) частини 2 цієї статті передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Згідно статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відтак, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ „Приватбанк" дійшов правильного висновку щодо звернення стягнення на предмет застави (тобто, на предмета забезпечувального обтяження) шляхом продажу позивачем (обтяжувачем) вказаного автомобіля з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ „Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення, порушив права відповідача. Зокрема, порушив вимоги процесуального права та статті 129 Конституції України -щодо забезпечення таких принципів судочинства, як законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та інші.

Ці доводи були взяті судом до уваги, заочне рішення переглянуто в апеляційному провадженні з урахуванням вимог процесуального права. Так, частиною 3 статті 309 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на приписи частини 3 статті 309 ЦПК України зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

При апеляційному розгляді представник апелянта посилався на те, що позовні вимоги заявлено з приводу іншого кредитного договору та іншого договору застави, аніж ті, що знаходяться на руках у відповідача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що на екземплярі кредитного договору, що знаходиться у відповідача, відсутній номер договору; у договорі застави також є розбіжності. Наявні також розбіжності у зазначенні суми в п. 7.1 кредитного договору.

Судом апеляційної інстанції були досліджені матеріали кредитної справи щодо отримання ОСОБА_3 коштів за кредитним договором № DN80AV00000014 від 28.03.2007 року, яка була витребувана судом ухвалою про забезпечення доказів від 23.05.2012 року.

Встановивши деякі розбіжності, допущені при оформленні оригіналів кредитного договору, договору застави та відповідних копій цих договорів, що знаходяться у відповідача, судова колегія дійшла висновку, що ці розбіжності в оформленні банківських документів мають характер описки та не впливають на правовідносини, що виникли між сторонами. Ці правовідносини мають характер договірного грошового зобов'язання між кредитором (банком) та боржником (ОСОБА_3.) та мають виконуватися відповідачем (боржником) належним чином.

Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - в особі представника ОСОБА_4 -відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: