Ухвала суду № 24551637, 17.05.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-47 Головуючий у суді у 1 інстанції - КосарНомер провадження 22-ц/1890/1051/12 Суддя-доповідач - Маслов Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Дубровної В. В., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря - Чуприна В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 02 квітня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 02 квітня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9000 грн. за договором позики від 23 січня 2011 року та 214,60 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

При цьому зазначає, що судом не було задоволено її клопотання щодо проведення почеркознавчої експертизи, про зняття інформації з її мобільного телефону, рішення суду базується лише на неперевірених та непослідовних поясненнях позивача, розписка не є готівковою, оскільки грошей позивач їй під час її написання не передавав, розписка була написана внаслідок застосування фізичного та психологічного тиску на неї з боку позивача.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2, який вважав рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга на підставі ч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі був укладений договір позики. 21 січня 2011 року відповідачкою було особисто складено письмову розписку, за умовами якої позикодавець ОСОБА_2 передав у власність позичальниці ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 9000 грн., а позичальниця зобов'язалася повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів з 12 лютого 2011 року щомісячними платежами у розмірі 300 грн., до повного погашення боргу. Це підтверджується розпискою, копія якої є на а.с.5.

Відповідачка ОСОБА_1 не заперечує, що вказану розписку було написано нею, але вказує, що писала її під диктовку позивача, оскільки останній чинив на неї психічний та фізичний тиск. Вона також визнає, що не повернула позивачу жодної копійки за вказаною розпискою і не має наміру повертати борг у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ОСОБА_2 довів у суді обґрунтованість свого позову, а ОСОБА_1 за своїм позовом цього не довела.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором. А ч.2 ст.1050 ЦК України встановила, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що договір позики укладений сторонами відповідно до чинного законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні, у зв'язку з чим підлягає стягненню сума, яка отримана відповідачкою за цим договором. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки рішення місцевого суду відповідає вимогам ст.ст.509, 526, 610, 611, 612, 614, 615, 626, 651, 1049, 1050, 1051 ЦК України

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги обставини, за яких відповідачкою було написано розписку, на правильність висновків суду не впливають, оскільки ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що до неї було застосовано фізичний чи психічний тиск при укладенні оспорюваного договору, що могло б бути підставою для задоволення зустрічного позову на підставі ст.230 ЦК України чи ст.231 ЦК України.

Відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження факту насильства, а до правоохоронних органів з приводу написання нею 23 січня 2011 року боргової розписки на суму 9000 грн., вона звернулась тільки після відкриття провадження в суді за первісним позовом. Згідно постанови старшого дільничного інспектора міліції Краснопільського РВ УМВС України в Сумській області від 04 березня 2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. 189 КК України по даному факту за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину. Постановою старшого дільничного інспектора міліції Краснопільського РВ УМВС України в Сумській області від 30 березня 2012 року в порушенні кримінальної справи за ст.296 та 129 КК України по даному факту відмовлено за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.

Посилання апелянтки в апеляційній скарзі на те, що гроші їй фактично не передавалися, не свідчить про незаконність судового рішення, оскільки факт запозичення грошей і факт невиконання зобов'язання, тобто неповернення грошей, підтверджується наявними у справі доказами і суд першої інстанції дав їм належну оцінку.

Колегія суддів вважає оцінку доказів судом першої інстанції такою, яка відповідає вимогам ст.212 ЦПК України.

Суд першої інстанції з'ясував характер спірних правовідносин, з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін і немає потреби в збиранні додаткових доказів, у тому числі і в призначенні почеркознавчої експертизи, про що згадує апелянта, з метою з'ясування її психологічного стану під час власноручного складання розписки 21 січня 2011 року про запозичення 9000 грн. у позивача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив його з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Крім того, в судовому засіданні з'ясовано, що 28 квітня 2012 року ОСОБА_1 було доплачено судовий збір 53 грн. 65 коп. за розгляд справи в апеляційному суді на попередній рахунок в Банку, який вже закрито. Тому, кошти в сумі 53 грн. 65 коп., сплачені апелянткою на рахунок 31213206700002, за квитанцією №2532.564.1 від 28 квітня 2012 року підлягають поверненню. В зв'язку з цим з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді, а саме 53 грн. 65 коп. на належний рахунок 31211206780002.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 02 квітня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Повернути ОСОБА_1 сплачений за квитанцією №2532.564.1 від 28 квітня 2012 року на неналежний рахунок судовий збір в сумі 53 (п'ятдесят три) грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, судовий збір в сумі 53 (п'ятдесят три) грн. 65 коп. на користь держави на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДК у м. Суми (м. Суми), 22030001, код бюджетної класифікації доходів бюджету 22030001

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -